WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Лейкоз - Реферат

Лейкоз - Реферат

відрізняються високим зростом. Нерідко буває ожиріння з характерним відкладанням жиру в ділянці грудей, стегон, таза. Зовнішні статеві органи недорозвинені. У хлопчиків яєчка малого розміру або їх взагалі немає в мошонці, часто відмічається крипторхізм.
У дівчаток не розвиваються молочні залози, порушений або відсутній менструальний цикл. У хворих обох статей відсутні або слабко виражені вторинні статеві ознаки.
Слід відрізняти інфантилізм і конституціональну затримку статевого розвитку, для якої характерним є виявлення в анамнезі затримки початку статевого дозрівання в найближчих родичів.
Лікування. Хворі з ознаками первинного гіпогонадизму потребують лікування тестостерону пропіонатом та естрогенами. Внаслідок впливу гормонів у хворих з'являються вторинні статеві ознаки, збільшуються статеві органи, однак репродуктивна функція залоз не відновлюється.
Вторинний гіпогонадизм успішно лікують хоріогонічним гона-дотропіном.
Глава 8
ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНФЕКЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ
Інфекцією, або інфекційним процесом, називається взаємодія патогенного мікроорганізму та макроорганізму, яка відбувається під впливом навколишнього середовища. Якщо в результаті взаємодії з патогенним мікроорганізмом порушуються фізіологічні функції і настає розлад життєдіяльності організму, то виникає інфекційна хвороба - одна з форм інфекційного процесу. Іншою формою інфекційного процесу є безсимптомна інфекція, або носійство (бактеріо- і вірусоносійство), при якому взаємодія мікро- і макроорганізму зовні нічим не проявляється, але може супроводитися імунною відповіддю. Носійство відіграє важливу роль у процесах прихованої природної імунізації населення.
Характерною особливістю гострих інфекційних захворювань є циклічний перебіг: чіткі послідовні періоди хвороби - інкубаційний, або прихований, продромальний (період передвісників), період розвитку хвороби, згасання та період реконвалесценції (видужання).
Інкубаційний період починається з моменту проникнення збудника і закінчується з появою перших ознак хвороби. Кожна інфекційна хвороба має певну тривалість цього періоду. Під час інкубаційного періоду збудник розмножується, причому утворюються і нагромаджуються токсичні продукти і організм перебудовується.
Продромальний період, або період передвісників, характеризується появою перших невизначених проявів хвороби (нездужання, загальна слабкість, головний біль, погіршання апетиту тощо). Тривалість продромального періоду звичайно 1-4 дні.
Періоду розвитку хвороби властивий комплекс симптомів, які з'являються в певній послідовності.
У період згасання клінічні симптоми хвороби поступово слабшають.
У період реконвалесценції відновлюється нормальний функціональний стан організму, що може тривати іноді досить довго. При деяких інфекційних хворобах організм протягом тривалого часу не може позбутися збудника (наприклад, тіри черевному тифі, дизентерії та ін.).
У період згасання проявів інфекційної хвороби іноді спостерігається загострення, а в період видужання - рецидиви (повернення майже повного симптомокомплексу хвороби). Перебіг хвороби при рецидивах звичайно легший. Слід пам'ятати, що повернення хвороби, яке оцінюється як рецидив, може бути наслідком суперінфекції, тобто нового зараження, найчастіше іншим типом того самого збудника (дизентерії, скарлатини та ін.). Суперінфекція в умовах інфекційної лікарні нерідко виникає при порушенні епідемічного режиму.
Відносно часто спостерігаються також змішані інфекції, при яких в інфекційному процесі беруть упасть кілька збудників. Роз-різняють змішані бактеріально-вірусні, вірусно-бактеріальні, бактеріально-грибні та Інші інфекційні хвороби. Можливі найрізноманітніші асоціації збудників.
Участь мікроорганізмів е обов'язкового умовою виникнення та розвитку інфекційного процесу. Разом з ліквідацією мікроорганізмів закінчується й інфекційний процес, залишається піс-ляінфекційний патологічний стан різного ступеня вираженості.
Після перенесеної інфекційної хвороби розвивається специфічний імунітет. Його три-валість і напруженість при річних іьфекщйних хворобах неодгіакові.
ЗАГАЛЬНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ЕПІДЕМІОЛОГИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ
Епідемічний процес розвивається обов'язково при участі трьох ланок епідемічного ланцюга: джерела інфекції, шляхів її передачі та сприйнятливості до цієї інфекції.
Джерелом, або природним резервуаром, інфекції є заражена людина чи тварина (хворі та носії). Важливим джерелом більшості інфекційних хвороб ? хвора людина з клінічне вираженою, стертою або атиповою формою хвороби. Стерті та атипові форми хвороби часто спостерігаються у щеплених дітей і дітей грудного віку.
Велику епідеміологічну роль відіграють носії. Розрізняють ранніх носіїв (вони виділяють збудник в інкубаційному періоді), носіїв-реконвалесцентів і так званих здорових носив. В інкубаційному періоді збудник з організму виділяється нетривалий час. Тому роль ранніх носіїв невелика. Значно більшу епі-
деміологічну роль відіграють носії-реконвалееценти. Вони, як і хворі, виділяють звичайно у великій кількості вірулентні штами збудника. У більшості реконвалесцентів виділення збудника триває протягом 1-3 тижнів після клінічного видужання. Але після деяких інфекційних хвороб, наприклад черевного тифу, збудник може виділятися довго: місяцями, навіть роками (хронічні носії). Здорових носіїв виявляють найчастіше у вогнищі інфекції. Тепер поняття "здоровий носій" вважається значною мірою умовним. Наявність збудника інфекційної хвороби в організмі внаслідок його розмноження - це, по суті, найлегша форма інфекційного процесу, яка не проявляється клінічне.
Тварини є резервуаром інфекції при зоонозах (сказ, токсоплазмоз, лептоспіроз та ін,). Тварини, як і хворі або носії, можуть стати джерелом зараження людини.
Механізм зараження специфічний для кожної інфекційної хвороби. При інфекційних хворобах, збудники яких виділяються з організму здебільшого з секретом слизових оболонок носа, глотки та верхніх дихальних шляхів, зараження відбувається повітряно-краплинним шляхом. Такі інфекції називають повітряно-краплинними, або інфекціями дихальних шляхів (кір, краснуха, вітряна віспа,епідемічний паротит, дифтерія, скарлатина, менінгококова інфекція, коклюш тощо).
Збудник може передаватися і при безпосередньому спілкуванні здорової людини з джерелом інфекції, тобто контактним шляхом. Наприклад, дифтерія, скарлатина можуть передаватися при поцілунку (прямий контакт). Передача інфекції через заражені об'єкти навколишнього середовища, тобто через непрямий контакт, можлива лише при хворобах, збудникам яких властива стійкість у цьому середовищі. Зараження відбувається через посуд, іграшки, рушники, носові хусточки та інші предмети, якими користується хворий. Зараження через непрямий контакт має велике значення в епідеміології кишкових інфекцій. Випорожнення хворого, в яких є збудники, інфікують різноманітні предмети. Здорова людина, торкаючись цих предметів, зара-жує руки, якнАІи вносить збудника в рот.
Харчовий
Loading...

 
 

Цікаве