WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Лейкоз - Реферат

Лейкоз - Реферат

мерказолілу, калію перхлорату та ін.
При легкій і середньотяжкій формах захворювання мерказо-ліл призначають по 10-ЗО мг на добу, при тяжкій - ЗО-40 мг на добу. Після усунення тиреотоксикозу дозу препарату зменшують кожних 5-7 днів на 5-10 мг, поступово підбираючи мінімальну підтримуючу дозу (5-25 мг щодня або через день). Тривалість терапії в середньому становить 1,5 року, в деяких випадках досягає трьох і більше років. Тривалість підтримуючої терапії визначається її ефективністю.
При правильно проведеному лікуванні можливе повне видужання. Без лікування захворювання прогресує, може виникнути тиреотоксичний криз, при якому відмічається висока смертність.
Прогноз залежить від своєчасноГ'та правильної невідкладної терапії. Потрібне введення великих доз стероїдних гормонів (гідрокортизон по 50-200 мг внутрішньовенно у поєднанні з внутрішньом'язовим уведенням глікокортикоїдів, дезоксикор-тикостерону аііетату (ДОКСА). Щоб запобігти розладам кровообігу, призначають строфантин, корглікон, камфору. Для боротьби із зневодненням проводять внутрішньовенні вливання 5 % розчину глюкози, ізотонічного розчину натрію хлориду (1000-· 2000 мл), поліглюкіну. Знутрішньовенно вводять великі дози аскорбінової кислоти і вітамінів групи В. Показаними є постійні інгаляції зволоженого кисню.
До хірургічного лікування вдаються при виражених формах дифузного /токсичного зоба, резистентних до антнтиреоїдного лікування, а також якщо неможливо встановити регулярний контроль за хворим, який тривалий час одержує тиреостатичні засоби.
У частини хворих внаслідок консервативного, особливо хірургічного, лікування може виникнути гіпотиреоз, який потребує постійної замісної терапії.
Гіпотиреоз
Гіпотиреоз - захворювання, що спричинюється зниженою продукцією тиреоїдних гормонів щитовидної залози і недостатнім вмістом їх у крові. Гіпотиреоз може бути природженим і набутим.
Етіологія і патогенез. Природжений гіпотиреоз найчастіше виникає в результаті внутрішньоутробної-вади розвитку щитовидної залози. Набутий гіпотиреоз може розвинутися після хірургічного видалення значної частини щитовидної залози або при гострому запальному процесі в ній.
Зниження функціональної активності щитовидної залози позначається на обміні білків, жирів, вуглеводів. Знижуються основний обмін і тонус симпатичної частини вегетативної нервової системи. Ці зміни зумовлюють особливо тяжкі наслідки в головному мозку, зумовлюючи тяжкі психічні дефекти у дітей.
Клініка. При природженому і набутому гіпотиреозі характерним є зовнішній вигляд хворого: потворне набрякле обличчя з товстими губами, збільшеним язиком, який ледь вміщується в роті, вузькі очні щілини, широке перенісся, непропорційно велика голова, коротка товста шия. Шкіра звичайно суха, згрубіла, холодна на дотик. Підшкірна основа пастозна або набрякла, волосся сухе, ламке, жорстке. Часто виявляють розходження прямих м'язів живота, пупкову грижу.
Звертає увагу відставання психомоторного розвитку; дитигіа млява, сонлива, на оточення не реагує. Звичайно такі діти починають пізно говорити, сидіти, стояги, ходити.
Хворі на гіпотиреоз дуже відстають у рості, більшість із них страждає на запор.
Рівень розумового розвитку знижений -від легкого ступеня до повної ідіотії. Якщо гіпотиреоз розвинувся у дітей, які старші за 2-3 роки, то серйознцх порушень у їхньому розумовому розвитку не відмічають. Ці діти відрізняються своєю байдужістю до оточення, сповільненим мисленням.
Розпізнавання гіпотиреозу утруднене в основному в перші місяці життя дитини. Достовірними симптомами природженого гіпотиреозу в цьому періоді є в'ялість, байдужість до голоду, від- і сутність неспокою при мокрих пелюшках, запор Дуже важли- г вим для діагностики є визначення рівня білково-зв'язаного йоду. ; У нормі цей показник становить 35-75 мкг/'л. При гіпотиреозі; він знижений пропорційно ступеню тяжкості захворювання.
Лікування. Основним методом лікування гіпотиреозу у дітей є замісна терапія тиреоїдином, яка повинна розпочинатися якомога раніше. Для дітей грудного віку доза тиреоїдину становить 0,003-0,005 г 2-3 рази на день. Дозу збільшують на 5-10 мг кожні 5-7 днів. З появою частих сечовиділень, пітливості, тахікардії, тобто проявів передозування препарату, дозу знижують на 10-15 мг. Крім тиреоїдину, призначають ретинол, глютамінову кислоту, аміналон, церебролізин.
Одним з найбільш постійних симптомів гіпотиреозу є анемія. Для її лікування застосовують препарати заліза, ціанокобаламін, антианемін, у тяжких випадках- гемотрансфузії.
Прогноз захворювання у дітей залежить від своєчасності його виявлення і початку лікування.
Якщо лікування починати з перших місяців життя, то прогноз може бути сприятливим. Прогноз є несприятливим для психічного розвитку, коли поєднується природжений гіпотиреоз з органічними змінами в центральній нервовій системі.
ХВОРОБИ НАДНИРКОВИХ ЗАЛОЗ
Порушення функції надниркових залоз різноманітні. Виділяють захворювання, що характеризуються підвищеною і зниженою функцією кори надниркових залоз. Гостра і хронічна недостатність корч надниркових залоз найчастіше буває серед захворювань, що становлять загрозу для життя дитини.
Гостра недостатність кори надниркових залоз
Гостра недостатність кори надниркових залоз - це стан, при якому швидко розвиваються тяжкі порушення водно-сольового обміну, виникають гостра недостатність кровообігу, неврологічні і диспепсичні явища у результаті раптового розладу функції кори надниркових залоз.
Етіологія. У новонароджених захворювання може зумовлюватися крововиливом у кору надниркових залоз внаслідок тяжких пологів, що супроводжуються асфіксією або накладанням щипців, токсикозом вагітних, еклампсією. Крововилив у кору надниркових залоз можливий при деяких інфекційних захворюваннях (грип, кір, скарлатина, дифтерія), менінгококовому або стафілококовому сепсисі тощо.
Патогенез. Раптове ураження кори надниркових залоз і виникнення дефіциту мінерало- і глікокортикоїдів спричинюють тяжкі розлади обміну речовин і функцій органів та систем, що нерідко призводять до смерті.
Клініка. Провідним симптомом захворювання є недостатність периферичного кровообігу: раптово знижується артеріальний тиск, на фоні різко підвищеної температури тіла розвивається колапс. На шкірі виявляють дрібноточкові крововиливи та синці.
Клінічневиявлення симптомів переважного ураження тієї чи іншої системи дає змогу виділити шлунково-кишкову, менінго-енцефалітичну, серцево-судинну і змішану форми.
При шлунково-кишковій формі основними симптомами є різкий біль у животі, нудота, нестримне блювання, пронос.
Для серцево-судинної форми характерним є розвиток гострої недостатності кровообігу.
При шаінгошцефажгичній формі раптово розвивається ко-вгатознийг стан. У ряді випадків спочатку відмічають головний біль, судороги, менінгеальт симптоми.
Частіше визначають змішану форму, для якої характерними ? симптоми ураження серцево-судинної, нервової і травної систем. При тяжкій формі захворювання дитина може загинути протягом
Loading...

 
 

Цікаве