WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Неревматичний кардит - Реферат

Неревматичний кардит - Реферат

недостатності серця виникають через 4-6 міс після ГРВІ. З'являється нерізко виражений серцевий горб, систолічний шум недостатності міт-рального клапана, стійкий акцент II тону над легеневим стовбуром, недостатність серця, що погано піддається лікуванню. Підгострий кардит спостерігається у дітей старшого і рідшераннього віку, Хронічний кардит буває в основному у дітей старшого віку, Він може бути первинно хронічним з клінічно безсимптомним початком або розвинутися з гострого і підгострого. Є застійний" або дилатаційний гіпертрофічний, і рестриктивний (з різко зменшеною порожниною лівого шлуночка) варіанти хронічного кардиту, які зумовлюють різнорідність клінічних та інструментальних його ознак.
Основні його симптоми такі: відставання в масі, задишка, серцевий горб, розширення меж серця (різке або помірне), помірна тахікардія. Тони можуть бути ясні, посилені, приглушені, або глухі, можуть бути різні шуми і акцент II тону над легеневим стовбуром, стійкі розлади ритму. Печінка трохи збільшена. Температура,тіла нормальна. Недостатності серця тривалий час немає, потім виникає ліво- або правошлуночкова, а пізніше тотальна. Малосимптомний перебіг хронічного кардиту є основною причиною його пізньої діагностики і лікування. Показники ЕКТ різні при різних варіантах, часто бувають стійкі порушення ритму і провідності. На рентгенограмах видно посилення легеневого малюнка, незначне або значне збільшення серця за рахунок різних його відділів.
Варіанти хронічного кардиту уточнює ехокардіографія, ангіокардіографія.
Лабораторні дослідження при гострому кардиті підтверджують наявність вірусної інфекції. Проби на активність запального процесу (СРП, ДФА, альфа-2 і гамма-глобуліни), U1OE, лейкоцитоз - підвищені. В перші 2-3 тижні захворювання збільшується вміст імуноглобуліну М, потім G.
Лікування неревматичного кардиту включає: стаціонарне протягом не менш як 1,5 міс; амбулаторне і санаторне. Лікування повинно вплинути на етіологічний фактор, імунну реактивність дитини, недостатність кровообігу. Постільний режим при гострому і підгострому кардиті призначають на 2-4 тижні При тяжких формах міокардиту з недостатністю серця, застої у малому колі кровообігу показаною є киснева терапія. Харчування повинно бути повноцінним, з достатнім вмістом білків, жирів, вуглеводів, обмеженням солі, збагаченням солями калію (картопля, чорнослив, ізюм, інжир, курага). Кількість випитої рідини визначають за добовим діурезом (на 200-300 мл менше діурезу).
Антибактеріальна терапія триває 2-3 тижні. При бактеріальному кардиті призначають бензилпеніцилін, ампіцилін, оксациліну натрієву сіль у вікових дозах. Одночасно призначають нестероїдні протизапальні препарати ацетилсаліцилову кислоту, ортофен, індометацин у дозі 3 мг/кг маси тіла на добу 3-4 рази на день. Препарати призначають послідовно, з поступовим зниженням дози у міру зниження активності процесу. Тривалість курсу лікування протизапальними препаратами при гострому кардиті становить 4-6 тижнів, при підгострому або рецидиві хронічного - 6-8 тижнів і більше. При гострому і під гострому кардиті показаним є застосування десенсибілізуючих препаратів (димедрол, супрастин, перитол, фенкарол, піпольфен) у віковій дозі..Преднізолон призначають при кардиті з ураженням провідної системи серця, при загрозі переходу підгострого кардиту в хронічний, при тяжкому дифузному кардиті з недостатністю серця в дозі 1-1,5 мг з наступним зниженням дози кожні 3-4 дні на чверть таблетки у дітей раннього і на половину таблетки - старшого віку.
Паралельне проводять лікування недостатності кровообігу серцевими глікозидами, найчастіше дигоксином, доза насичення якого не певинна перевищувати 0,03-0,05 мг/кг внутрішньом'я-зово або всередину. При гострій недостатності серця (набряк легень) серцеві глікозиди вводять внутрішньовенно. Всю дозу насичення використовують за три дні з рівномірним розподілом (через кожні 8 год). Якщо лікування ефективне, то нормалізуються серцеві скорочення, зникає задишка, зменшується печінка. Хворого переводять на підтримуючу дозу глікозидів, яка становить одну п'яту дози насичення. Підтримуючу дозу дигокси- І ну хворі одержують 2 рази на добу (через 12 год) протягом тривалого часу. Після нормалізації клінічних та інструментальних показників серцеві глікозиди відміняють. При анурії і олігурії хворим призначають сечогінні (фуросемід) і тільки після віднов- ' лення діурезу - серцеві глікозиди.
При недостатності лівого шлуночка І-ПА ступеня хворим | призначають верошпірон, при недостатності лівого шлуночка ПА одночасно з недостатністю правого шлуночка ПА-Б ступеня; фуросемід з верошпіроном, при тотальній недостатності ІІБ - III ступеня - лазикс або фуросемід парентерально в комбінації, з верошпіроном, У разі потреби додають бринальдикс і еуфілін. Для поліпшення обміну в міокарді внутрішньовенно вводять поляризуючу суміш, призначають панангін, ціанокобаламін з фолієвою кислотою, кальцію пангамат і піридоксин, аскорбінову кислоту, рибоксин. Якщо у міру стихання активності процесу аритмія все ж не минає, незважаючи на застосування протизапальних, десенсибілізуючих і препаратів, що нормалізують електролітний і кислотно-основний стан, призначають протиаритмічні засоби відповідно до виду аритмії.
Під час лікування фіброеластозу застосовують серцеві глікозиди, глікокортикоїди протягом тривалого часу, в малих дозах (курсами), препарати, що поліпшують обмін у міокарді. Лікування малоефективне.
При хронічному кардиті застосовують делагіл або плаквеніл з їндометацином чи ортофеном. Призначають дигоксин з розрахунку 0,02-0,04 мг/кг (доза насичення), який розподіляють на 3-4 дні, а потім переходять на підтримуючі дози. Хворі одержують ангінін, контрикал протягом 1,5-2 міс, препарати, що поліпшують обмін у міокарді, анаболічні гормони. Стаціонарне лікування проводять у гострий період кардиту; воно триває від 4-6 тижнів до кількох місяців.
Реабілітація після перенесеного кардиту відбувається в місцевому санаторії, санаторно-курортне лікування є показаним через 8-12 міс після виписування із стаціонара.
Диспансерне спостереження. Усіх дітей, які хворіли на кардит, беруть на диспансерний облік: їх оглядають рев-мокардіологі дільничний педіатр щомісяця протягом перших З міс, потім 1 раз на 3 міс, а через 1 рік- 1 раз на 6 міс. Одночасно з оглядом роблять ЕКГ. Два-три рази на рік хворих лікують антидистрофічними препаратами, що поліпшують обмін у міокарді (рибоксин, вітаміни групи В, препарати калію). У разі потреби призначають діуретики. Здійснюється контроль за лікуванням підтримуючими дозами глікозидів, при брадикардії дозу серцевих глікозидів зменшують. Хворі на гострий і підгострий кардит перебувають на диспансерному обліку 2-3 роки, на хронічний кардит - постійно.
Профілактичні щеплення протипоказані протягом 3-5 років дітям з гострим кардитом і протягом усього життя - з хронічним кардитом.
Для всіх дітей з кардитом обов'язковою є санація вогнищ хронічної інфекції. Слід зменшити психоемоційне навантаження, заняття фізкультурою проводити в спецгрупах, стежити за тим, як здійснюється загартовування.
Біцилінопрофілактика не є показаною (виняток - стрептококовий кардит).
Профілактика спрямована на підвищення захисних сил організму, запобігання частим простудним захворюванням. При вірусних інфекціях слід ізолювати хворих, проводити широку аерацію, використовувати дезинфікуючі засоби, застосовувати противірусні препарати (інтерферон, індуктори інтерферону, рибонуклеазу, імуноглобулін). Потрібно боротися з нераціональним застосуванням лікарських препаратів, суворо дотримувати правил проведення профілактичних щеплень, здійснювати санацію вогнищ хронічної інфекції. З раннього дитячого віку слід дбати про раціональне харчування, загартовування, заняття фізкультурою і спортом.
Loading...

 
 

Цікаве