WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Нервово-психічний розвиток дитини. Органи дихання - Реферат

Нервово-психічний розвиток дитини. Органи дихання - Реферат

відносно вузька і мала. Слухова труба, яка з'єднує носову частину з барабанною порожниною, коротка і широка, має більш горизонтальний напрям, ніж у дорослого, що сприяє занесенню інфекції з носової частини глотки до порожнини середнього вуха. Цим пояснюється частота його ураження при захворюваннях верхніх дихальних шляхів у дітей.
У глотці є глоткове лімфатичне кільце, яке у новонародженого виражене слабко: піднебінні мигдалики лежать глибоко між дужками і помітні при огляді зіва тільки наприкінці першого року життя, вони мають малу кількість судин. За будовою мигдалики подібні до лімфатичних вузлів, з віком вони збільшуються. Найбільшого розвитку лімфоїдна тканина досягає у 4-10 років, а до 14-15 років відбувається зворотний розвиток мигдаликів, які виконують захисну функцію. При попаданні мікроорганізмів лімфоїдна тканина розростається. Частина мікроорганізмів гине, а частина залишається, знаходячи поживне середовище в глибоких затоках (лакунах), і зумовлює у деяких дітей хронічне запалення мигдаликів (хронічний тонзиліт). Із збільшенням піднебінних мигдаликів спостерігаються часті ангіни, катари носової частини глотки. В ранньому віці розростання горлового (аденоїдного) мигдалика може призвести до закриття задніх носових отворів (хоан) і утруднення носового дихання.
Гортань у дітей раннього віку має лійкоподібну форму і відносно довша, ніж у дітей старшого віку. Просвіт її вузький, хрящі піддатливі, слизова оболонка ніжна, багата на кровоносні судини. Голосова щілина вузька і коротка, через що звуження її (стеноз) спостерігається навіть при незначному запаленні слизової оболонки гортані.
Трахея протягом перших місяців життя має лійкоподібну форму, вузький просвіт. Хрящі її м'які і піддатливі. Трахея фіксована слабко, слизова оболонка ніжна, багата на кровоносні судини. Вона має невелику кількість слизових залоз, що пояснює її сухість. Це сприяє розвитку в ній запальних процесів і виникненню стенозу. Бронхи вузькі, хрящі їх м'які. М'язові та еластичні волокна розвинуті слабко, слизова оболонка багата на судини, суха. Правий бронх займає майже вертикальне положення, є ніби продовженням трахеї, лівий відходить під кутом.
Легені. Закладення легень починається з 4-го тижня ембріонального розвитку у вигляді стінки кишки з поступовим поділом її на дві частини і появою зачатків бронхів. Три частки правої легені і дві лівої з'являються на 2-му місяці внутрішньоутробного розвитку. З термінальних бронхіол утворюються дихальні бронхіоли І порядку, а ці, в свою чергу, поділяються на дихальні бронхіоли II і III порядку. Основною структурною одиницею у дитини є ацинус, який складається з групи альвеол (20-25), дихальних бронхіол І, II і III порядку.
Кровоносні і лімфатичні судини, капіляри, нервові сплетення знаходяться в проміжній тканині, яка щільно прилягає безпосередньо до альвеол. В утробному і ранньому дитячому віці в ній переважає пухка сполучна тканина, еластичний каркас розвинений слабко. Цим можна пояснити схильність дітей раннього віку до ателектазів (спадання альвеол), особливо в задньонижніх відділах легень, які погано вентилюються. Після народження відбувається дозрівання і формування дихальних альвеол і еластичної тканини. Легені мають часткову та сегментарну будову. В правій легені е 10 бронхолегеневих сегментів, у лівій - 9. Між частками легені є щілини. В правій легені велика, або головна, коса щілина відділяє верхню і середню частки від нижньої, а мала горизонтальна- верхню частку від середньої. В лівій легені є тільки одна щілина.
Корінь легені -це великі бронхи і судини, багато лімфатичних вузлів, які зв'язані з іншими лімфатичними вузлами легені і легко збільшуються при запальних процесах.
Плевра. Один з листків замкненого серозного мішка покриває безпосередньо легені (його називають легеневою плеврою), другий вистилає стінки грудної порожнини (це пристінкова плевра). У плевральній порожнині є невелика кількість серозної рідини. Плевра у новонароджених і грудних дітей дуже тонка і тому зміщується при глибоких дихальних рухах і накопиченні рідини. Плевральний мішок більший, ніж легеня, і має запасні простори-закутки (синуси). Накопичення рідини в плеврі у дитини раннього віку спричинює зміщення органів середостіння, насамперед серця.
Середостіння включає судини, нервові стовбури, лімфатичні вузли, з'єднані між собою ніжною пухкою клітковиною. Спереду середостіння обмежене грудиною, ззаду - тілами хребців (І- XI грудних), знизу - діафрагмою. Середостіння умовно поділяють на переднє (верхнє і нижнє) і заднє. У верхньому середостінні знаходяться загрудинна залоза, висхідна дуга аорти і нерви, в нижньому - серце, осердя (перикард), судини, нерви, в задньому середостінні - нерви і частина стравоходу.
Грудна клітка у новонародженої дитини та до 2 років має бочкоподібну форму (поперечний розмір майже дорівнює передньозадньому). Ребра відходять від хребта під прямим кутом, як при вдиху і дихання здійснюється внаслідок опускання діафрагми вниз. Діафрагма у немовляти знаходиться відносно вище, ніж у дорослого, скорочення її слабкі, тому у новонароджених дихання поверхневе. Метеоризм, заковтування повітря, збільшення печінки погіршують вентиляцію легень.
Фізіологічні особливості дихання у дітей
Анатомічні особливості органів дихання і грудної клітки зумовлюють у немовлят поверхневий характер дихання, його більшу частоту, аритмію, неправильне чергування пауз між вдихом і видихом. Глибинадихання (абсолютна ємність), тобто кількість повітря що вдихається, у новонародженого значно менша, ніж у наступні періоди дитячого віку та у дорослих. З віком ємність дихального акту збільшується. Частота дихань у дитини тим вища, чим вона менша.
У дітей раннього віку потреба в кисні велика (підвищений обмін), тому поверхневий характер дихання компенсується його частотою. Новонароджена дитина перебуває ніби в стані постійної задишки (фізіологічна задишка новонароджених)?
Прискорення дихання у дитини нерідко виникає, коли вона кричить, плаче, при фізичному напруженні, нежиті, бронхіті, запаленні легень. Хвилинна ємність дихання - це ємність дихального акту, помножена на частоту дихання. Вона свідчить про ступінь насичення киснем легень. Абсолютна величина її у дитини менша, ніж у дорослого.
Життєва ємність легень (ЖЄЛ) - це кількість повітря, що максимально видихається після максимального вдиху. У хлопчиків ЖЄЛ більша, ніж у дівчаток, особливо в препубертатному віці.
Визначення ЖЄЛ можливе у дітей з 5-6 років за допомогою спірометра. Визначають максимальну кількість повітря, що видихається в трубку спірометра після максимального вдиху. З віком ЖЄЛ збільшується, зростаючи також в результаті тренувань.
Відносна хвилинна ємність дихання (на 1 кг маси тіла) внаслідок прискореного дихання у дітей значно більша, ніж у дорослого; від народження до 3 років - 200 мл, в 11 років - 180 мл, у дорослого - 100 мл.
Тип дихання у новонародженого і дитини на першому році життя діафрагмальний, або черевний, з 2 років дихання змішане - діафрагмально-грудне, а з 8-10 років у хлопчиків черевне, у дівчаток грудне. Ритм дихання у дітей раннього віку нестійкий, паузи між вдихом і видихом нерівномірні. Це пов'язане з незавершеним розвитком дихального центру ї підвищеною збудливістю вагусних рецепторів. Дихання регулюється дихальним центром, до якого надходять рефлекторні подразнення від гілок блукаючого нерва. Збудливість дихального центру регулюється корою великого мозку і ступенем насичення крові вуглекислотою. З віком коркова регуляція дихання вдосконалюється.
Газообмін у легенях немовляти енергійніший, ніж у дітей старшого віку та у дорослих. Він складається з трьох фаз:1) зовнішнього дихання - обміну через альвеоли легень між атмосферним повітрям (повітрям зовнішнього середовища) і легеневим повітрям; 2) легеневого дихання - обміну між повітрям легень і кров'ю (пов'язане з дифузією газів); 3) тканинного (внутрішнього) дихання - газообміну між кров'ю і тканинами.
Правильний розвиток грудної клітки, легень, дихальних м'язів дитини залежить від умов, у яких вона росте. Для зміцнення її здоров'я і нормального розвитку органів дихання, запобігання захворюванням органів дихання необхідно, щоб дитина протягом тривалого часу перебувала взимку і влітку на свіжому повітрі. Особливо корисні рухливі ігри на повітрі, спорт, фізичні вправи, сонна повітрі, регулярне провітрювання приміщень, де перебувають діти. Слід старанно провітрювати приміщення під час прибирання, роз'яснювати батькам важливість цього заходу.
Loading...

 
 

Цікаве