WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Методика обстеження дитини і семіотика основних захворювань - Реферат

Методика обстеження дитини і семіотика основних захворювань - Реферат

діти намагаються сидіти. Під час сильного болю в животі, пов'язаного з подразненням очеревини, діти лежать на спині з підтягнутими до живота колінами. Коли біль менш інтенсивний, немовлята часто сукають ногами. Положення на боці із зведеними до живота стегнами і закинутою назад головою характерне для менінгіту (анталгічна поза). При менінгіті, а також при захворюванні правцем може спостерігатися опістотонус: дитина вигинається дугою так, що в яскраво виражених випадках (при захворюванні на правець) торкається підстилки тільки потилицею і п'ятками.
Слід звернути увагу на вираз обличчя дитини. При багатьох тяжких захворюваннях з'являється страждальницький вираз обличчя. У стані токсикозу буває маскоподібне, байдуже обличчя, нерухомий погляд, спрямований удалечінь. При правці може з'являтися вимушена сардонічна усмішка.
Діагностичне значення можуть мати також риси обличчя. Добродушний вираз обличчя, скісний монголоїдний розріз очей, великий язик, що не вміщується в порожнині рота, характерні для хвороби Дауна. Грубі риси, тупий вираз обличчя, великий язик - симптоми гіпотиреозу (зниження функції щитовидної залози). Слід звернути увагу на наявність стигм - аномалій розвитку. Це гіперте-лоризм - збільшена відстань між очними яблуками, зміна форми вушної раковини, синдактилія, полідактилія, тобто зрощення пальців або збільшення їхньої кількості.
Закінчивши загальний огляд, треба повністю роздягти дитину і почати системне обстеження тіла. Передусім оглядають шкіру, найкраще при природному розсіяному освітленні. Відзначають вираженість волосяного покриву, колір шкіри. Звичайно він блідо-рожевий, але при різних захворюваннях може змінюватися. Шкіра стає блідою, наприклад, при анемії або спазмі периферичних судин, жовтуватою, яскраво-червоною, може набувати синюватого відтінку. Синюватий відтінок (ціаноз) є наслідком кисневого голодування або недостатності серця чи змішування венозної та артеріальної крові при вроджених пороках серця. Рідше ціаноз виникає в результаті переохолодження. Жовте забарвлення найчастіше пов'язане з підвищенням рівня білірубіну в крові.
Слід звернути увагу на наявність висипань на шкірі. Висипання можуть складатися з різних елементів: плями, підвищення різної будови (папули, вузлики, горбики), пухирі, гнійники (пустули), кірочки, виразки. Оцінюють характер і локалізацію шкірних висипань. Висипання на шкірі часто бувають однією з ознак інфекційного захворювання, тому, коли виявляють його, дитину ізолюють від інших дітей до остаточного з'ясування характеру висипання і виключення інфекційного процесу. Крім інфекційних захворювань, причиною висипань можуть бути алергічні захворювання, перегрівання (пітниця). При багатьох захворюваннях, а також при порушенні правил догляду за дітьми у них можуть з'являтися попрілості в ділянці шкірних складок. Слід звернути увагу на наявність крововиливів, рубців, подряпин на шкірі. Поверхневі шкірні вени, ледь помітні у здорових дітей, можуть розширюватися і впадати у вічі при деяких захворюваннях. В ділянці голови вони розширюються при водянці головного мозку та інших станах, які супроводжуються підвищенням внутрішньочерепного тиску; при запаленні пупкової ранки розширюється венозна сітка передньої черевної стінки. Розширення цих вен особливо виражене при портальній гіпертензії ("голова медузи").
Оглянувши шкіру, треба дослідити її на дотик. Звертають увагу на гладкість або шорсткість, вологість або сухість шкіри, її температуру. Зміна кольору шкіри, її температури, поява висипань може мати як загальний, так і місцевий характер, тобто проявлятися тільки на обмежених ділянках шкіри. Еластичність шкіри досліджують, збираючи її в складку. При зневодненні і виснаженні шкіра втрачає свою еластичність і залишається якийсь час зібраною в складку після того, як відпускають пальці.
Дослідивши шкіру, оглядають видимі слизові оболонки порожнини рота, кон'юнктиви очей, зовнішніх статевих органів. Звертають увагу на колір, вологість, вираженість судинної сітки, наявність нальотів, виділень, висипань і крововиливів. Виділення можуть бути серозного, слизистого або гнійного характеру. Оглядають нігті, звертаючи увагу на їхню форму, ламкість. При хронічному кисневому голодуванні, при вроджених пороках серця вони можуть набувати форми годинникових скелець, а кінчики пальців-барабанних паличок.
Уявлення про розвиток підшкірної основи можна дістати вже під час загального огляду дитини, оцінивши її вгодованість, її поділяють на нормальну, знижену або надмірну (еутрофія, гіпотрофія або паратрофія). Товщину підшкірної основи можна визначити, зібравши шкіру пальцями в складку разом з основою. Вимірювати товщину складки потрібно на різних ділянках тіла, оскільки підшкірна основа може розподілятися нерівномірно. У разі порушення вгодованості вона щезає спочатку на тулубі (гіпотрофія І ступеня), потім на кінцівках (гіпотрофія II ступеня) і, нарешті, на обличчі (гіпотрофія III ступеня, атрофія). Останніми зникають жирові тіла щік. При надмірному відкладенні жиру підшкірна основа іноді розподіляється нерівномірно.
З різних причин можуть виникати набряки "підшкірної основи. При натискуванні на м'які тканини пальцем утворюється заглиблення, яке зникає, тільки-но припиняють натискування. Якщо заглиблення залишається ще на деякий час, це свідчить про наявність набряків. Набряки можуть бути: ледь помітними (їх виявляють описаним вище прийомом), настільки вираженими, що спотворюють тіло хворого, загальними або обмеженими. Заглиблення при натискуванні не утворюється при слизистому набряку, який виникає через зниження функції щитовидної залози.
Далі необхідно визначити тургор м'яких тканин, який оцінюється відчуттям опору при стисканні пальцями шкіри і підшкірної основи. При нормальному тургорі тканини на дотик пружні, еластичні, при зниженому - дряблі, мляві. Тургор знижується при зневодненні, гіпотрофії, паратрофії.
За допомогою огляду і пальпації досліджують також периферичні лімфатичні вузли. Для дослідження у дітей досяжні потиличні, шийні, піднижньощелепні, підпідборідні, надключичні, плечові, пахвові, ліктьові, міжреберні та надчеревні лімфатичні вузли. Периферичні лімфатичні вузли підкішкірної основи досліджують вказівним і середнім пальцями обох рук, симетрично обмацуючи їх. Для найзручнішого обмацування підщелепних і підпідборідних лімфатичних вузлів голову дитини потрібно дещо нахилити вперед. При обмацуванні пахвових вузлів пальці слід ввести в глиб пахвової ямки, де на грудній стінці промацуються лімфатичні вузли. Щоб краще виявити міжреберні вузли, руки дитини піднімають догори; залози відшукують на грудній стінці, найчастіше по передній пахвовій лінії.
Під час пальпації лімфатичних вузлів визначають: 1) кількість; 2) величину; 3) консистенцію; 4) рухомість; 5) відношення до сусідніх вузлів і до оточуючих тканин, шкіри і підшкірноїоснови; 6) болісність. Оцінюючи результати обстеження, особливо у новонароджених і грудних дітей, необхідно пам'ятати, що і у здорових дітей є невелика кількість м'яких середньої величини вузлів на шиї, в пахвових ямках і в надчеревних ділянках. Збільшення лімфатичних вузлів
Loading...

 
 

Цікаве