WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Дифтерія - Реферат

Дифтерія - Реферат

спостерігаються вже наприкінці першого тижня хвороби (ранній міокардит). З'являються в'ялість, анорексія, блідість шкіри, тахікардія (120-140 за 1 хв та більше), знижується артеріальний тиск. Межі серця розширені, тони глухі, з'являється систолічний шум. Часто спостерігаються екстрасистолія, порушення провідності, різка брадикардія, ритм галопу. При дифтерійному міокардиті хвороба має тяжкий і тривалий перебіг, зі схильністю до декомпенсації. Процеси відновлення дуже повільні - протягом 1-2 міс.
Ускладнення з боку нервової системи спостерігаються також (переважно тори токсичних формах дифтерії. За часом появи їх поділяють на ранні та пізні. Типовими для дифтерії є ураження ^периферійних нервів за типом моно- або поліневритів.
Мононеврит розвивається через 1-2 тижні від початку хвороби. Найчастіше спостерігаються параліч м'якого піднебіння (попирхування, гугнявість, звисання м'якого піднебіння та відсутність його рухів при фонації), акомодації (порушення процесу читання при збереженні реакції зіниць на світло). Іноді уражуються відвідний, лицевий та діафрагмальний нерви. Ураження останнього проявляється відчуттям нестачі повітря, більшою участю в акті дихання верхньої частини грудної клітки, парадоксальним типом дихальних рухів (западанням надчеревної ділянки під час вдиху та випинання її під час видиху).
Поліневрит належить до пізніх ускладнень дифтерії і спостерігається на 4-6-му тижні хвороби. Розвивається в'ялий параліч кінцівок, іноді з поширенням на м'язи шиї та тулуба. Часто поліневритичній стадії ураження нервової системи передує мононевритична.
Діагноз. Первинний діагноз при дифтерії обґрунтовується клінічно в зв'язку з потребою негайного введення специфічної антитоксичної сироватки. Діагноз підтверджується після проведення бактеріологічних досліджень. Застосовуються бактеріоскопія та висівання матеріалу на поживні середовища.
Бактеріоскопічне дослідження (виготовлення та фарбування мазків із плівок та виділень уражених слизових оболонок) є орієнтовним. Кінцевий результат бактеріологічного дослідження (висівання матеріалу на поживні середовища) можна одержати тільки через 48-72 год, коли буде визначено культуральні, біо-хімічні, токсигенніта серологічні властивості виділеного мікроба.
Необхідно також виключити клінічно подібні захворювання: при дифтерії зіва - фолікулярну, лакунарну, некротичну, флегмонозну (паратонзиліт) ангіну, інфекційний мононуклеоз, ангіну Симановського-Плаута - Венсана; при дифтерії гортані - гострі респіраторні вірусні інфекції і дитячі екзантемні інфекційні хвороби, які супроводяться синдромом крупу; при дифтерії очей - плівчастий аденовірусний кон'юнктивіт.
Лікування. Основним у лікуванні дифтерії є своєчасне введення антитоксичної протидифтерійної сироватки. Дози сироватки встановлюють залежно від тяжкості хвороби (клінічної форми) та строків, які минули від печатку захворювання. Чим тяжчою є форма і чим пізніше розпочато лікування, тим більшою має бути доза сироватки. Певне значення в дозуванні антитоксичної сироватки при дифтерії має вік хворої дитини. Дітям до 3 років уводять 1/3, у віці 4-7 років- 1/2, 8-12 років-2/3 дози дорослого. Хворим дітям, які старші за 12 років, уводять дозу дорослого.
При локалізованій і поширеній формах дифтерії зіва доза сироватки становить 30 000 - 40 000 АО, токсичній дифтерії зіва І-III ступеня - 80000-100000 АО, дифтерії ока, носа, гортані- 25000-40000 АО. Слід пам'ятати, що протидифтерійна сироватка є гетерогенною і, щоб запобігти анафілактичному шокові, потрібно вводити її дрібно- за методом Безредки, згідно з доданою інструкцією. Ефект сироваткової терапії виявляється вже через 12-24 год. При формах дифтерії, які не супроводяться виразною інтоксикацією, можна обмежитися одно- або дворазовим уведенням сироватки. При токсичних формах сироватку вводять протягом 3-5 днів у дозах, занижених проти початкової в 2-3 рази. Слід враховувати, що через 7-12 днів після введення сироватки можливий розвиток сироваткової хвороби.
З метою стимуляції активної продукції антитоксину рекомендується одночасно із сироватковою терапією вводити дифтерійний анатоксин (0,5-1 мл раз на день протягом 2-3 днів). Поряд із специфічною застосовують неспецифічну детоксикацій-ну терапію: внутрішньовенне краплинне введення ізотонічних глюкозоеольових розчинів та синтетичних плазмозамінників. Ураження надниркових залоз зумовлює потребу використання глікокортикоїдів. Рекомендується внутрішньовенне краплинне введення гідрокортизону (5-7 мг/кг маси тіла на добу) протягом 5-7 днів. Доцільність використання гідрокортизону в лікуванні дифтерії пов'язана також з його протизапальною дією. З адреноміметичних препаратів рекомендується ефедрин. При тяжких формах дифтерії протягом тривалого часу застосовують стрихнін як засіб, що тонізує серцевий м'яз, посилює поглинання кисню, збуджує дихальний та судинно-руховий центри. Щоб вплинути на саму дифтерійну паличку, з урахуванням можливості активації супровідноїбактеріальної флори, застосовують антибіотики (еритроміцин, левоміцетин, тетрациклін, ампіцилін, цефалоспорини або ін.) протягом 3-5-7 днів. Для поліпшення окисно-відновних процесів застосовують комплекс вітамінів.
У лікуванні дифтерійного крупу важливою є боротьба зі стенозом дихальних шляхів (відтяжні та теплові процедури, спазмолітичні, десенсибілізуючі препарати, діуретики, кисень, відсмоктування слизу та плівок з дихальних шляхів тощо). У разі потреби вдаються до штучного відновлення прохідності дихальних шляхів (інтубація, трахеотомія).
При міокардиті слід дотримувати постільного режиму. Харчування - малими порціями 5-6 разів на добу. З лікувальних засобів застосовують стрихнін, ефедрин, АТФ, кокарбоксилазу, анаболічні препарати. Препарати строфантину потребують особливої обережності; вони е протипоказаними при розладах провідності в серці.
При дифтерійних паралічах рекомендуються постільний режим, стрихнін, вітаміни групи В, глютамінова кислота, дибазол, прозерин. У відновній стадії, якщо немає протипоказань з боку серця, призначають масаж, пасивну та активну гімнастику.
Треба враховувати, що при дифтерії важливу роль відіграють догляд за хворим та дотримання режиму. Мінімальні строки постільного режиму при токсичній дифтерії І ступеня - 2Ї-28 днів, II ступеня - 40, III ступеня - 50 днів. Тривалий постільний режим рекомендується також при ускладненнях дифтерії: міокардиті та поліневриті.
Носіїв токсичних штамів дифтерійної палички санують в інфекційному стаціонарі одним із антибіотиків тетрациклінового ряду, левоміцетином або еритроміцином. Курс лікування 5-1 днів. Якщо санація не дала бажаних результатів, триває висівання токсигенних штамів дифтерійної палички, курс лікування антибіотиком повторюють.
Профілактика. Важливе значення у боротьбі з дифтерією має активна імунізація. Протидифтерійні щеплення роблять усім дітям асоційованою дифтерійно-коклюшно-правцевою вакциною (АКДП), асоційованим дифтерійно-правцевим анатокснном (АДП) та АДПМ-анатоксином (препарат із зменшеним вмістом антигенів). Строки вакцинації та ревакцинації див. с. 309.
Заходи у вогнищі. 1. Хворого на дифтерію слід обов'язково госпіталізувати. З лікарні його виписують після клінічного видужання та дворазового бактеріологічного обстеження з негативним результатом, яке проводять з проміжком у 2 дні. Реконвалесцент дифтерії допускається в дитячий заклад після додаткового дворазового обстеження на наявність збудника з негативним результатом. 2. Усіх, хто спілкувався з хворим на дифтерію (діти та дорослі), повинен оглянути лікар. Дорослі, що обслуговують дитячі колективи, допускаються в ці колективи лише після бактеріологічного обстеження та проведення дезинфекції у вогнищі. Виявлених носіїв токсигенних штамів дифтерійної палички госпіталізують в інфекційну лікарню для санації. 3. Обов'язковою є заключна дезинфекція у квартирі хворого. 4. За епідемічним вогнищем встановлюють медичний нагляд протягом 7-8 днів (інкубаційний період дифтерії).
Loading...

 
 

Цікаве