WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Гострі розлади травлення. Диспепсія. - Реферат

Гострі розлади травлення. Диспепсія. - Реферат

захворювання.
Після закінчення водно-чайної паузи і до періоду нормалізації випорожнень призначають терті яблука, морквяний суп по 10-20 мл на прийом (100-200 мл на добу), який багатий на солі калію, луги, пектини.
У лікуванні токсичної диспепсії велику роль відіграє організація правильного режиму і догляду за дитиною, яка підлягає ізоляції до одержання результатів триразового бактеріологічного дослідження калу. Здійснюють інфузійну терапію, спрямовану на відновлення водно-сольового обміну, активної реакції внутрішнього середовища організму, гемодинаміки. Застосовують антибактеріальну терапію, тому що токсична диспепсія є синдром, що спричинюється не тільки аліментарним, а й інфекційним фактором. Показані препарати аміноглікозидів (гентаміцин, бруламіцин, канаміцин. амікацин, сизоміцин), пеніцилінового ряду (ампіцилін, ампіокс, карбеніцилін), цефалоспорини (це-фазолін, цефамезин, кефзол; клафоран), макроліди (еритроміцин, олеандоміцин), поліміксин М, фуразолідон, невіграмон, ін-тестопан, ентеросептол, сульфаніламіди (фталазол, бісептол), вибір яких зумовлюється характером збудника ї його чутливістю до антибактеріальних засобів. Вводять глікокортикоїди, вітаміни, стимулюючі (імуноглобулін, плазма, метилурацил та ін). і симптоматичні засоби.
Парентеральна диспепсія
Парентеральна диспепсіяявляє собою гострий розлад травлення, що виникає у дитини разом з основним захворюванням поза травним каналом. Зригування, блювання, пронос з'являються на початку, в розпалі, рідше в періоді видужування після гострої респіраторної вірусної інфекції або бактеріальної пневмонії, отиту, пієлонефриту, захворювань шкіри, підшкірної основи та ін. На відміну від дорослих, дитина раннього віку відповідає на підвищення температури тіла почастішанням випорожнень. Токсини бактеріального або вірусного походження виділяються слизовою оболонкою травного каналу. Знижується вироблення і сила перетравлювання травних ферментів, зменшується толерантність (витривалість) до їжі. Нормальна за кількістю і складом їжа дитини в таких умовах життя може виявитися надлишковою і стати причиною виникнення парентеральної диспепсії. Перебіг останньої може мати вигляд простої або токсичної диспепсії.
Лікування парентеральної диспепсії включає дієтичні заходи і ті, що спрямовані на лікування основного захворювання.
Профілактика диспепсії
У профілактиці гострих розладів травлення та живлення вирішальна роль належить раціональному вигодовуванню дитини.
Завдання медичних працівників полягає у пропаганді природного вигодовування, роз'ясненні кожній матері переваг годування груддю і його позитивного впливу на психоемоціональний розвиток дитини. Велике значення має боротьба з гіпогалактією. Якщо немає материнського молока і не можна забезпечити дитину донорським грудним молоком, застосовують адаптовані молочні суміші. Своєчасне введення ягідно-фруктових соків, овочевого прикорму забезпечує організм дитини вітамінами і мікроелементами. Треба дотримуватися режиму годування, який є основою утворення харчового стереотипу. Профілактика диспепсії включає забезпечення правильного догляду, режиму сну і неспання, загартовування, запобігання контактам з інфекційними хворими, боротьбу з рахітом, анемією.
Дискінезія травного каналу
У новонароджених і дітей першого року життя блювання спостерігається досить часто і зумовлюється захворюваннями травного каналу, мозкових оболонок, нирок, вух та інших органів і систем. Причиною зригування, рідше блювання, можуть бути аерофагія (заковтування повітря під час годування), ізольований спазм кардіальної частини шлунка. Звичне блювання у грудних дітей пояснюється морфологічною і функціональною незрілістю нервово-м'язових структур травного каналу.
Пілороспазм зумовлений сильнішим розвитком м'язів та іннервації пілоричної частини шлунка у дітей перших місяців життя. Він характеризується блюванням, що виникає з перших днів життя через 10-20 хв після годування. Блювання часте, але в невеликій кількості, що менша, ніж об'єм одного годування. Характерні світлі проміжки, коли блювання немає іноді протягом 1 - 2-3 днів. Спостерігаються періодичний неспокій дитини, запор, сплощення кривої маси тіла. Пілороспазм є функціональним стражданням, виліковується самостійно у віці 4-5 міс. Його . лікування полягає в суворому дотриманні режиму годування груддю, призначенні перед годуванням 1-2 чайних ложок 10 % манної каші на воді або грудному молоці, а дітям, які старші за 2 міс, молочного киселю. Густа їжа зменшує перистальтику шлунка, нормалізує його тонус. Показані збагачення дієти матері вітамінами групи В. Призначення дитині тіаміну всередину по 5 мг 2-3 рази на день або внутрішньом'язово (через день у вигляді 2,5 % розчину по 0,5-1 мл) слід чергувати з пірідоксином (0,3-0,5 мл 5 % розчину). Застосовують метоклопрамід (1 мг/кг-добу). Призначення аміназину всередину в дозі 1,5 мг/кг маси на добу за 3 прийоми має добрий терапевтичний ефект при пілороспазмі і дає змогу уникнути рентгенологічного обстеження з метою диференціації з иілоростенозом. Введення аміназину часто поєднують з ін'єкціями дроперидолу (0,1 мл 0,25 % розчину на 1 кг маси)' і пїпольфену (по 0,5 мг/кг 2-3 рази на день).
Пілоростеноз є однією з найчастіших вад розвитку травного каналу на першому році життя, зустрічається переважно у хлопчиків. Через потовщення м'язового шару воротаря і звуження просвіту значно утруднюється проходження їжі з шлунка в кишки, їжа затримується в шлунку, змішується з тією, що надходить при другому годуванні. Блювотні маси викидаються фонтаном, кількість їх перевищує об'єм одноразового годування. Втрачаються рідина, соляна кислота, калій. Розвиваються зневоднення, виснаження.
Починається захворювання найчастіше на 3-4-му тижні життя. Повторне щоденне блювання призводить до зниження маси тіла. Шкіра стає блідою, сухою, зморшкуватою. Підшкірний шар зникає спочатку на тулубі, пізніше на кінцівках і обличчі.
Під час огляду живота спостерігається перистальтика шлунка (пісковий годинник). При пальпації можна промацати потовщений воротар.
Діагноз пілоростенозу підтверджується під час рентгеноскопії травного каналу затримкою зависі барію сульфату в шлунку протягом доби і більше.
Лікування пілоростенозу оперативне і передбачає поздовжнє розсікання серозно-м'язового шару воротаря.
Loading...

 
 

Цікаве