WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Гострі респіраторні вірусні інфекції. Грип, парагрипозна інфекція, аденовірусна інфекція - Реферат

Гострі респіраторні вірусні інфекції. Грип, парагрипозна інфекція, аденовірусна інфекція - Реферат


Реферат на тему:
Гострі респіраторні вірусні інфекції. Грип, парагрипозна інфекція, аденовірусна інфекція
Гострі респіраторні вірусні інфекції становлять етіологічно неоднорідну групу поширених інфекційних захворювань, їх об'єднує принципова спільність епідеміологічних закономірностей і патогенезу, подібність клінічних проявів. До таких захворювань належать: грип, парагрип, аденовірусна інфекція, риновірусні, реовірусні та рсспіраторно-синцитіальні захворювання.
Грип
Грип - гостре інфекційне захворювання, яке характеризується явищами загальної інтоксикації, катаральним запаленням слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, значною схильністю до приєднання вторинної бактеріальної інфекції.
Етіологія. Збудник грипу - фільтрівний вірус. Відомо три самостійні типи вірусу грипу - А, В і С. Кожен тип має багато серологічних різновидів - підтипів.
Епідеміологія. Джерело інфекції - хвора людина. Період її контагіозності-3-5 днів (рідко - до 7 днів) від моменту появи перших ознак хвороби. Шлях передачі - повітряно-краплинний, на відносно близькі відстані від хворого. Інфекція через третю особу і предмети, з якими стикався хворий, внаслідок нестійкості вірусу, не передається. До І рипу сприйнятливі всі вікові групи.
Патогенез. Вхідні ворога інфекції - верхні дихальні шляхи. Вірус грипу, розмножившись в епітеліальних клітинах верхніх дихальних шляхів, зумовлює дегенеративні зміни і відторгнення цих клітин. Порушується бар'єрна функція дихальних шляхів. Створюються сприятливі умови для активації вторинної бактеріальної флори. Загальнотоксична дія вірусу грипу на організм пов'язана зі всмоктуванням його токсинів у русло крові, з токсемією. Порушення вегетативної іннервації судин внаслідок дії токсину та безпосередня дія його на судинну стінку погіршують циркуляцію крові і спричинюють розлади функції органів дихання та нервової системи. Ці розлади поглиблюються активацією вторинної бактеріальної флори.
Клініка. Інкубаційний період при грипі триває 1-2 дні, іноді скорочується до кількох годин. Початок хвороби гострий, температура тіла підвищується до 38°С -40°С з'являються головний біль з переважною локалізацією в ділянці лоба, ломота по всьому тілу, біль у м'язах, суглобах, у попереку, вираженою є загальна слабкість. Перелічені вище симптоми загальної інтоксикації максимально проявляються в перші 2-З дні хвороби. В ці дні катаральні явища ще незначні або їх навіть немає. Спостерігаються закладання носа, неприємні відчуття за грудиною, сухе покашлювання. Іноді виникають носові кровотечі та інші прояви токсичного ураження судин. Вони є характерними для тяжких форм грипу.
Розрізняють легку, середньотяжку та тяжку форми грипу, різновидом тяжкої форми грипу є токсичний грип, який характеризується бурхливим зростанням проявів симптомів хвороби а переваленим ураженням центральної нервової системи (порушення свідомості різного ступеня; психічні розлади, головним чином марення, судороги), явищами серцево-судинної недостатності, геморагічним синдромом.
Поряд з інтоксикацією катаральні явища з боку верхніх дихальних шляхів займають основне місце в клінічній симптоматиці І грипу. З 2-3-го дня хвороби спостерігаються риніт (серозні виділення з носа), фаринго-ларинго-трахеобронхіт (спочатку сухий, потім мокрий кашель з харкотинням). При активації бактеріальної флори виділення з носа та харкотиння стають слизово-гнійними або гнійними.
У дітей раннього віку, особливо першого року життя, при грипі часто виникають нетривалі диспепсичні розлади (випорожнення з домішками слизу 3-5 разів на добу). У старших дітей під час грипу може бути біль у животі (абдомінальна форма).
Перебіг неускладненого грипу нетривалий. Інтоксикація зберігається звичайно протягом 2-4 днів, підвищена температура тіла - 2-5 днів. Катаральні явища зникають повільніше.
Ускладнення при грипі, зумовлені безпосередньою дією вірусу зустрічаються нечасто: можливі невралгія, неврит, радикуліт, енцефаліт; рідко - іптерстиціальиа вірусна пневмонія.
Ускладнення грипу, пов'язані з приєднанням вторинної бактеріальної флори, досить різноманітні. Частота їх безпосередньо залежить од віку хворих і стану опірності їхнього організму. Бактеріальні ускладнення нерідко бувають у немовлят, а також у дітей, ослаблених супровідними захворюваннями і на фоні патологічного стану. Найчастішими є ускладнення з боку органів дихання: гнійний бронхіт, катаральне та гнійне запалення навколоносових пазух, пневмонія (вогнищева, сегментарна, зливна, деструктивна тощо), плеврит та ін. Запалення слизової оболонки гортані при грипі може супроводитися порушенням дихання - стенозуванням (грипозний круп). Частим ускладненням грипу у, дітей, особливо раннього віку, є отит (катаральний, гнійний). Зустрічаються й інші ускладнення: стоматит, гломерулонефрит, пієтоцистит. Найважнішим перебігом характеризуються бактеріальні ускладнення грипу, спричинені стафілококом.
Діагноз. Клінічне розпізнання грипу ускладнюється через подібність симптоматики хвороби і початкових проявів багатьох гарячкових захворювань (кір, черевний тиф тощо) та інших гострих респіраторних вірусних інфекцій (аденовірусна інфекція, парагрип, респіраторно-синцитіальна інфекція).
Специфічним лабораторним методом розпізнання грипу є виділення вірусу на курячих ембріонах. Менш складними е методи серологічної діагностики грипу - реакції нейтралізації, гальмування гемаглютинації та зв'язування комплементу. Серологічні дослідження, які ґрунтуються на визначенні титру специфічних антитіл, необхідно ставити двічі в динаміці хвороби (парні сироватки). Тільки зростання титру специфічних антитіл має діагностичне значення. Перше дослідження слід проводити не пізніше 6-го дня хвороби, друге - в період реконвалесценції, але не-раніше 12-14-го дня хвороби. Достовірне діагностичне значення має зростання титру антитіл у 4 рази і більше.
Швидким та специфічним методом діагностики грипу та інших гострих респіраторних вірусних інфекцій є метод імунофлу-оресценції. Флуоресціюючі антитіла, які містяться в очищених імунних сироватках, вступають у реакцію з вірусними антигенами, які знаходяться в уражених епітеліальних клітинах слизових оболонок. В результаті цього утворюються імунні комплекси, які, завдяки їхньому світінню, можна виявити при люмінесцентній мікроскопії. Метод імунофлуоресценції на сьогодні має широке практичне застосування.
Відносно простим та швидким є метод риноцитодіагностики грипу. В препаратах - відбитках зі слизової оболонки носа хворого виділяють внутрішньоплазматичні вірусні включення.
Певне діагностичне значення при грипі мають дані гемограмм. Для грипу, як і для інших вірусних захворювань, характерною е лейкопенія або нормальний вміст лейкоцитів у периферичній крові. Виникнення лейкоцитозу, особливо нейтрофільного, свідчить про активацію вторинної бактеріальної флори, тобто про бактеріальні ускладнення.
Лікування. До специфічних засобів лікування грипу належать: донорський протигрипознийімуноглобулін (гамма-глобулін), людський лейкоцитарний інтерферон, хіміотерапевтичні засоби (амантадин, ремантадин та ін.).
Протигрипозний імуноглобулін уводять внутрішньом'язево (0,150,2 мл/кг маси тіла). Він дає ефект тільки на початку хвороби - в перші 1-3 дні. Препарат уводять один раз, іноді, якщо ефект недостатній,- двічі.
Людський лейкоцитарний інтерферон перешкоджає розмноженню вірусу грипу, запобігаючи дальшому прогресуванню хвороби. Доцільним є лише раннє його застосування - у перші 1-2 дні. Препарат уводять, закапуючи в ніс, розпилюючи його або через інгаляції.
Хіміотерапевтичні засоби типу амантадину більш ефективні проти вірусів типу A (A1, А2 та ін.). їх доцільно застосовувати на початку хвороби. Застосування амантадину (рематадпсу) обмежується через його токсичність. Дітям раннього та дошкільного віку такі препарати не призначають.
При лікуванні грипу та профілактиці його ускладнень важливе значення має дотримання постільного режиму. Рекомендується приймати достатню кількість теплого питва (чай, молоко тощо), оскільки це сприяє виведенню з організму токсинів. При істотному підвищенні температури тіла доцільно застосовувати протигарячкові засоби (амідопірин, анальгін та ін.). При гіпертермії вдаються також до охолодження організму, посилюючи тепловіддачу (холод на голову і ділянки великих судин, холодна клізма). Якщо потрібна детоксикація, застосовують
Loading...

 
 

Цікаве