WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Вегетосудинна дистонія - Реферат

Вегетосудинна дистонія - Реферат

Психотерапія потрібна не тільки дитині, а й батькам. Усім дітям з ВСД необхідно нормалізувати режим дня, праці і відпочинку, рекомендувати заняття спортом на свіжому повітрі (лижі, ковзани, велосипед, ходьба, плавання), достатній сон, обмежити перегляд телепередач, доцільними є активне санаторно-курортне лікування, ЛФК.
При ваготонії не можна переїдати, слід обмежити вживання рідини і солі, при симпатикотонії - не пити кави, міцного чаю.
Важливе значення мають психотерапія, аутотренінг, релаксація, фізіотерапія (електросон, індуктотерапія,гальванізація, ультразвук тощо), водні процедури (плавання, циркулярний душ, ванни), масаж хребта, кінцівок і тулуба, голкорефлексотерапія. При симпатикотонії призначають седативні препарати (валеріана, бром, настій собачої кропиви (пустирника), глоду, шавлії, звіробою), замінюючи один препарат іншим, чергуючи різні методи. Після погодження з невропатологом дають заспокійливі засоби (седуксен, тазепам, еленіум), нейролептики м'якої дії - сонапакс, френолон, терален.
При ваготонії призначають психостимулятора (настій плодів лимонника китайського, аралії маньчжурської, кореня женьшеня, родіоли рожевої, елеутерокока - переривчастими курсами, сид-нокарб, кофеїн); при синдромі внутрішньочерепної гіпертензії-· легкі сечогінні засоби переривчастими курсами (в стаціонарі - діакарб, фуросемід; удома - сечогінні трави протягом тривалого часу). При функціональній кардіопатії у дітей з симпатикотонією - препарати калію, тіамін, токоферол; у дітей з ваготонією - препарати кальцію, аскорбінову кислоту, піридоксин. При зниженні пам'яті, інтелекту призначають метіонін, ноотро-піл, аміналон, енцефабол; для поліпшення мікроциркуляції - кавінтон, стугерон, трентал.
Лікування дітей з вегетативним кризом залежить від його структури і вегетативного тонусу поза приступом. Його треба проводити в міжприступний період з метою профілактики кризи.
Профілактику ВСД слід починати до народження дитини (оздоровлення дівчаток до шлюбу, а жінок - до вагітності). Необхідно забезпечити оптимальні умови перебігу вагітності (бережне, з максимальним оберіганням дитини проведення пологів, особливо при швидких, блискавичних, затяжних пологах, при застосуванні різних методів допомоги під час пологів) для профілактики гіпоксичних і травматичних уражень центральної і вегетативної нервової системи дитини.
Слід з'ясувати спадково зумовлений тип вегетативної реакції дитини, оскільки вегетативна дисфункція і її спрямованість часте успадковуються. Потрібно виключити або звести до мінімуму впливи, що можуть спровокувати або поглибити вегетативну дисфункцію.
Вимірювати AT у дітей і підлітків треба систематично і планомірно не рідше 3 разів на рік.
Диспансерне спостереження. Дітей з порушеним AT, навіть короткочасним за характером, необхідно брати на диспансерний облік у поліклініці, обстежувати у педіатра і кардіолога. Особливу увагу потрібно приділяти дітям із спадковим обтяженням з поєднанням генетичних і зовнішньосередовищних факторів риску. Потрібно правильно організувати режим дня дитини, забезпечити максимальне перебування її на повітрі, чергування праці і відпочинку. Під час шкільної перерви діти повинні перебувати на повітрі при оптимальній руховій активності. Час нічного сну має відповідати віковим нормам. Дітям дозволяють займатися тільки в одному гуртку і виконувати не більше одного громадського доручення. Під час канікул дітей треба оздоровляти в місцевих піонерських таборах санаторного типу або в санаторіях.
Учнів з первинною артеріальною гіпертензією або стійкою гіпотензією необхідно звільняти від перевідних і випускних екзаменів. На участь у спортивних секціях і в змаганнях з бігу на великі дистанції, здачу норм ГТО лікар дає дозвіл в індивідуальному порядку.
У всіх дітей необхідно своєчасно проводити санацію вогнищ хронічної інфекції.
Дифузні захворювання сполучної тканини
За класифікацією ВООЗ до групи дифузних захворювань сполучної тканини тепер включають такі: ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, системну склеродермію, дерматоміозит, синдром Шегрена, синдром Шарпа та ін. Для цих захворювань характерними є порушення імунітету з наявністю аутоімунного процесу, який проявляється системними судинними ураженнями, рецидивуючим перебігом і прогресуванням.
Ювенільний ревматоїдний артрит
Ювенільний ревматоїдний артрит (ЮРА) - це захворювання невідомої етіології із складними аутоімунними процесами патогенезу, яке характеризується хронічним прогресуючим перед бігом з переважним ураженням суглобів (Ісаєва Л. А., Шахбізяні. Е., 1986).
Захворювання зустрічається в будь-якому віці, найчастіше у дітей до 5 років, в грудному віці - рідко. Основною клінічною ознакою ЮРА є артрит. У дітей захворювання починається з ураження великих і середніх суглобів - колінних, голінковостопних, у дорослих і дітей старшого віку спочатку нерідко уражаються дрібні суглоби кистей. З'являються припухлість і болючість спершу в одному суглобі, а через 1-3 міс уражується другий суглоб.
Переважно суглобова форма ревматоїдного артриту зустрічається у 70 % випадків. Вона починається гастро з високої температури тіла, різкого болю і припухлості суглобів або підгостро а субфебрильної температури, ранкової скутості, стійких артралгій і артриту. Найчастіше відмічають поліартрит з ураженням усіх суглобів кінцівок, шийного відділу хребта (типово для дітей) і щелепно-скроневих і грудинно-ключичних суглобів. Можуть уражатися тільки 2-3 суглоби (олігоартрит). Рідко захворювання починається з ураження одного великого (найчастіше колінного) суглоба (моноартрит). Досить швидко виникають обмеження рухів у суглобах, потім деформація, контрактура, підвивах, анкілоз. Розвивається прогресуюча атрофія м'язів. Характерним є симптом ранкової скутості. Збільшуються периферичні лімфатичні вузли, відмічаються вегетативні розлади.
Суглобово-вісцеральна форма ювенільного ревматоїдного артриту має тяжкий перебіг, оскільки поєднується з порушенням функцій внутрішніх органів. В ній виділяють: а) синдром Стілла; б) аллергосептичний варіант; в) варіант з окремими вісцеритами.
Для синдрому Стілла характерні гострий початок, висока температура тіла, алергічні висипання на шкірі, різко виражений поліартрит із збільшенням лімфатичних вузлів, печінки і селезінки. Суглоби набряклі, різко болючі, активні і пасивні рухи в них обмежені. Діти не можуть самі себе обслужити, перебувають у вимушеному положенні
Loading...

 
 

Цікаве