WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Астматичний стан. Гіпертермічний синдром. Судорожний синдром. Гостра недостатність серця. Анафілактичний шок. Реанімація при клінічній смерті - Реферат

Астматичний стан. Гіпертермічний синдром. Судорожний синдром. Гостра недостатність серця. Анафілактичний шок. Реанімація при клінічній смерті - Реферат

Обмеження введення рідини і натрію.
Гостра судинна недостатність
Непритомність - це короткочасна втрата свідомості, зумовлена гострим недокрів'ям головного мозку, що виникло внаслідок психогенного або рефлекторного впливу на регуляцію кровообігу. Причини непритомності такі: переляк, сильні емоції, вигляд крові, сильний біль, інтоксикація, інфекція, крововтрата, різка зміна положення. Помітивши, що дитина знепритомніла, її треба покласти без подушки з трохи піднятими ногами у провітреному приміщенні, звільнити тіло і груди від тісного одягу, розстебнути пояс. Обличчя і груди слід оббризкати холодною водою, піднести до носа тампон, змочений розчином аміаку (нашатирним спиртом). Якщо ці заходи не дають ефекту, роблять підшкірно ін'єкцію одного з препаратів: кофеїну, ефедрину у вікових дозах.
Колапс - це гостре порушення кровообігу, що проявляється первинним розладом екстракардіального кровообігу внаслідок ураження судиннорухового центру, та вторинною недостатністю серця, яка виникає на цій основі.
Невідкладна терапія при цих станах включає:
1. Відновлення обсягу циркулюючої крові. Внутрішньовенне введення крові або Ії замінників: одногрупна кров (5-7 мл / кг маси), 5-10% розчин альбуміну (7-10 мг/кг), желатиноль, (5-10 мл/кг); плазма (5-10 мл/кг); реополіглюкін, гемодез (5-10 мл/кг). Ці розчини слід вводити повільно краплинне, потім призначати глюкозосольові розчини.
2. Відновлення вазомоторної регуляції судинного тонусу. При симпатотонічному колапсі з метою зняття спазму судин застосовують 2,5 % розчин аміназину (1-2 мг / кг внутрішньом'язово), 0,5 % розчин новокаїну 0,5 мг/кг, дроперидол 0,05-0,1 мл/кг маси - внутрішньовенне, розчини папаверину, но-шпи - внутрішньом'язово.
При паралітичному і ваготонічному колапсі показаними є пре-сорні аміни: 1 % розчин мезатону (0,1 мл на 1 рік життя), 0,2 % розчин норадреналіну (0,1-0,3 мл краплинне на розчині глюкози), адреналін, ефедрин, кофеїн у вікових дозах, 0,1 % розчин стрихніну (0,1-0,2 мл) внутрішньом'язово 2 рази на добу.
3. Кортикостероїдна терапія.
4. Внутрішньовенне введення серцевих глікозидів (строфантин, корглікон), кокарбоксилази (25-50 мг), препаратів калію.
5. Коригування порушень сольового складу, активної реакції внутрішнього середовища.
Анафілактичний шок
Найтяжчою формою негайної алергічної реакції загального типу є анафілактичний шок. Він виникає при введенні антибіотиків, сульфаніламідних препаратів, гамма-глобуліну, вакцин, сироваток та інших лікарських засобів, при укусах комах, від холоду. Доза і шлях введення не мають значення.
Лікування анафілактичного шоку на догоспітальному етапі:
1. Якщо введено лікарські засоби, потрібно накласти джгут вище місця введення.
2. Негайно підшкірна ввести 0,1 % розчин адреналіну (0,3-0,5 мл), 1 % розчин мезатону (0,3-1 мл), кофеїн у вікових дозах.
3. Внутрішньом'язово вводять антигістамінні препарати: піпольфен, димедрол, супрастин.
4. Глікокортикоїди: преднізолон (3-5 мг/кг)1, гідрокортизон 5-10 мг/кг внутрішньом'язово або внутрішньовенне.
5. Закритий масаж серця, штучна вентиляція легень згідно з показаннями.
6. Термінова госпіталізація.
У стаціонарі:
1. Внутрішньовенне краплинне введення антагоніста судинно-активних речовин - адреналіну (1 мл 0,1 % розчину адреналіну на 100-200 мл 5-10 % розчину глюкози) краплинне. Передозування не буде оскільки він швидко руйнується моноаміноксидазою.
2. Внутрішньовенне струминне, потім краплинне введення глікокортикоїдів! преднізолону 5 мг/кг маси і більше, гідрокортизону 10-15 мг/кг, дексаметазону 0,5=0,7 мг/кг.
3. Внутрішньовенне введення антигістамінних засобів! димедролу, піпольфену, супрастину.
4. Внутрішньовенне введення кальцію хлориду у віковій дозі.
5. Внутрішньовенне введення реополіглюкіну, гемодезу, глюкозосольових розчинів.
6. Проведення посиндромної інтенсивної та реанімаційної терапії.
Реанімація при клінічній смерті
Клінічна смерть є перехідним станом між життям і біологічною смертю. Це стан, який переживає організм людини після припинення функцій центральної нервової системи, дихання та серцевої діяльності, коли в найбільш чутливих тканинах ще не відбулися незворотні зміни, що робить можливим оживлення організму.
Настання клінічної смерті характеризується рядом ознак з відсутністю свідомості, дихання, кровообігу, повною арефлексією, максимально розширеними зіницями. Тривалість клінічної смерті залежить від інтервалу, протягом якого кора головного мозку позбавлена кровообігу, і значною мірою зумовлюється температурними умовами.
При звичайній температурі тіла час клінічної смерті становить 5 хв, при температурі 36-32°С -8 хв, 32-38 °С- 15 хв, 28-18 °С -45хв.
Проведення реанімації:
1. Звільнення дихальних, шляхів та підтримання їхньої прохідності:
а) дитину покласти на спину на тверду основу;
б) під шию підкласти валик і максимально закинути голову
в) висунути вперед нижню щелепу;
г) очистити рот і глотку за допомогою тупфера, відсмоктувана, груші.
2. Два-три штучних вдихи за методом рот до рота, за допомогою дихального мішка, маски наркозного апарата.
3. Початок непрямого масажу серця - 4-5 натискувань. У дітей перших 3 міс життя масаж роблять великим пальцем руки, у дітей від 3 міс до 3 років - трьома пальцями руки, у дітей, які старші за 5 років- двома руками, які вкладають хрест-навхрест, одна на одну. Виконують поштовхоподібні натискування на грудину з метою компресії серця між грудиною та 1 хребтом. У новонароджених натискання на грудину проводять на 1-1,5 см, у дітей від 3 міс до 2 років -на 1,5-2 см, у дітей від 2 до 5 років - на 2,5 см; від 5 до 15 років - на 3-4 сіл. Частота компресії - 60-100 разів на 1 хв, залежно від віку.
Про ефективність реанімаційних заходів свідчать поява пульсу на великих артеріях, звуження зіниць.
4. Продовження штучної вентиляції легень за методом рот до рота, за допомогою маски та непрямого масажу серця у співвідношенні на один вдих - чотири стиснення серця.
5. Штучна вентиляція легень за методом рот до рота, за допомогою маски, у міру можливості - інтубація трахеї. На фоні непрямого масажу серця внутрішньосерцево вводять 0,1 % розчин адреналіну (0,1-0,3 мл), 0,1 % розчин атропіну (0,1-0,3 мл), 10 % розчин кальцію хлориду (1-4 мл). їх можна вводитив одному шприці на ізотонічному розчині натрію хлориду. Зазначені препарати швидко руйнуються, тому їх слід вводити повторно. Крім того, внутрішньосерцево вводять 4 % розчин натрію гідрокарбонату 5-7 мл/кг маси тіла.
6. Обкладання голови льодом, грілками з холодною водою, лікувальна гіпотермія.
7. Аспірація вмісту трахеобронхіального дерева, підключення респіратора. Продовження непрямого масажу серця, повторне введення лікарських засобів.
8. Продовження штучної вентиляції легень, у разі потреби -· дефібриляція, кардіостимуляцію, підключення ЕКГ-монітора.
9. Продовження штучної вентиляції легень, непрямого масажу серця, внутрішньовенне введення натрію гідрокарбонату кожні 10 хв, введення ізупрелу (0,1-0,2 мл) для посилення тонусі/ міокарда.
10. Продовження штучної вентиляції легень, перехід до прямого масажу серця.
11. Інтенсивна терапія пост реанімаційної хвороби.
Loading...

 
 

Цікаве