WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Ураження нирок при поширених мікозах, паразитозах, інвазіях - Реферат

Ураження нирок при поширених мікозах, паразитозах, інвазіях - Реферат

картини, епідеміологічного анамнезу (вживання сирого або недостатньо термічно обробленого м'яса), результатів серологічного дослідження та біопсії м'язів. Виключне діагностичне значення надають також еозинофілії (50-60 %), яка досягає максимуму на 3-4 тижні хвороби у поєднанні з високим лейкоцитозом (до 20-30х109/л). Вирішальним у діагностиці може стати дослідження м'яса (трихінелоскопія) або біопсія уражених м'язів пацієнта.
Ехінококоз
Розрізняють два видиінвазії - гідатіозний та альвеолярний ехінококози, що викликаються відповідно Echinococcus granulosus та Echinococcus multilocularis. Це пероральний гельмінтоз, остаточними господарями якого є домашні вівці, собаки, вовки, рисі тощо, у кишечнику яких і паразитує зрілий хробак. Його членики, які містять яйця, виділяються з калом у зовнішнє середовище. Зараження людини виникає в результаті ковтання інвазійних яєць ехінокока за тісного контакту з тваринами. Епідеміологічні й клініко-лабораторні риси ехінококозу обох типів ідентичні.Ехінококоз нирки становить 1-5 % від усіх його локалізацій, частіше однобічний. Зародки ехінокока потрапляють у нирки гематогенним шляхом. Спочатку навколо зародка розвивається мононуклеарна реакція, а через декілька діб виникає вакуоля. Справжня ехінококова кіста формується протягом 2-6 міс. Частіше ці кісти солітарні, формуються у кірковому шарі нирок, рідше - у стінці миски, ще рідше - у навколонирковій клітковині.Постійна сенсибілізація організму продуктами життєдіяльності паразита призводить до розвитку переважно тубулоінтерстиціальних змін, а механічний тиск кісти і утворення фіброзної капсули - до значної атрофії ниркової паренхіми. Зовнішній шар фіброзної капсули містить багато кровоносних судин, епітеліоїдних плазматичних, гігантських клітин й еозинофілів.На початковій стадії здатність ехінокока протидіяти захисним силам організму реалізується шляхом виділення метаболітів з імуносупресивними властивостями, які знижують або видозмінюють клітинну й гуморальну ланки імунітету господаря. Після утворення щільної фіброзної капсули продукція ехінококом імуносупресорів зменшується, і на перший план виступають симптоми механічного характеру - зміщення нирки, її деформація, атрофія ниркової паренхіми. По мірі росту кіста може зростатися з сусідніми органами - печінкою, селезінкою, кишківником, що видозмінює симптоматику.Клінічні прояви ехінококозу нирки залежать від локалізації, розмірів кісти, ускладнень, ступеня стиснення близькорозміщених органів. Ехінококу властивий дуже повільний ріст, тому тривалий час симптомів ураження нирок може не бути. У поодиноких випадках ехінокок може загинути, а кіста - інкрустуватися, що призводить до спонтанного одужання.До типових ознак хвороби відносять синдром ендогенної інтоксикації, загальні алергічні реакції, до яких приєднуються біль у поперековій ділянці з іррадіацією в лопатку, ноги, дизурія, напади ниркової коліки. Кіста може прорватися в ниркову миску, що супроводжується колікою і появою в сечі дочірніх міхурів. Закриття просвіту сечовода дочірніми міхурами спричиняє затримку сечі і розвиток гострого пієлонефриту. Після прориву кісти загальний стан пацієнта покращується лише на певний час; по мірі нагромадження ехінококової рідини знову настає погіршення.Сеча мутна, містить осад у вигляді пластоподібних мас і кусочків некротизованих тканин, багато лейкоцитів, еритроцитів, білка. Грізним ускладненням ехінококозу нирки є нагноєння кісти, яке проявляється посиленням болю, гіпертермією, лейкоцитозом зі зсувом вліво, виникненням симптомів гострого пієлонефриту.
Паразитологічне підтвердження захворювання можливе тільки при виявленні в сечі дочірніх міхурців або залишків самого паразита при мікроскопії (сколекси, гачки). В усіх інших випадках для діагностики ехінококозу нирки використовують клінічні (збільшення розмірів нирки, наявність еластичного утворення) та інструментальні методики (оглядова урографія, УЗД, екскреторна, комп'ютерна томографія, ангіографія). Оглядова урографія виявляє зміни контурів ураженої нирки, екскреторна - деформацію нирки, дає приблизну характеристику утворення. При ультразвуковому дослідженні, ангіографії, комп'ютерній томографії уточнюють локалізацію і розмір кісти, її внутрішню структуру та вміст. Важливе діагностичне значення надають також серологічним реакціям з ехінококовим антигеном: латекс-аглютинації, непрямої аглютинації, імуноферментного аналізу. Тривалий перебіг ехінококозу призводить до амілоїдозу нирок, клінічним проявом якого найчастіше є нефротичний синдром.
Альвеококоз
Альвеококоз - природно-вогнищеве захворювання, яке викликається гельмінтом із групи теніозів - Alveococcus multilocularis у личинковій стадії. Дорослі особи паразитують в тонкій кишці остаточного господаря; зрілі членики, які містять матку, набиту яйцями, разом з екскрементами виділяються назовні. Зараження людини (проміжний господар) відбувається безпосередньо від диких хижих тварин через собак, а також при вживанні води, продуктів, рослин, забруднених яйцями або члениками альвеокока. На відміну від ехінококозу, первинне вогнище при альвеококозі виникає виключно у печінці, де після гематогенного занесення формується не паразитарна кіста, а паразитарна пухлина (повільний інфільтруючий ріст, здатність проростати в сусідні органи та метастазувати в легені, мозок, нирки). Таким чином, людина не бере участі в передаванні інвазії, оскільки ця пухлина в печінці є біологічно кінцевою стадією розвитку паразита.
Альвеококоз нирок per se виникає рідко, однак нирки закономірно втягуються в патологічний процес при інших локалізаціях альвеококозу, частіше в печінці.Метастази альвеокока в нирки макроскопічно нагадують новоутворення, вони сіро-білого кольору, майже хрящової консистенції. Мікроскопічно метастаз складається з невеликих некротичних вогнищ, в яких визначають дрібні, спаяні між собою міхурці в стані екзогенного поділу. Ці вогнища оточені грануляційним валом, у тканинах нирки біля вузла виявляють атрофічні зміни та склероз паренхіми.Діагностика альвеококозу складна. Клінічні і лабораторні дані надзвичайно схожі з ехінококозом, інструментальні - з новоутвореннями нирок. Правильному діагнозу можуть допомогти детальний аналіз анамнестичних даних (тривалий перебіг), виявлення первинного вогнища в печінці, позитивні серологічні реакції. Прогноз загалом несприятливий.
Таким чином, ураження нирок при поширених мікозах, паразитозах, інвазіях, як правило, характеризується тяжким перебігом і досить часто - виникненням грізних, життєвонебезпечних ускладнень.
Література
[1] Алексеева М. И., Сура В. В. Поражения почек при паразитозах. Тер. архив. - 1989. - № 6. - С. 135-142.
[2] Маждраков Г., Попов Н. Болезни почек. - София: Медицина и физкультура, 1973. - С. 292-396.
Loading...

 
 

Цікаве