WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Ураження нирок при поширених мікозах, паразитозах, інвазіях - Реферат

Ураження нирок при поширених мікозах, паразитозах, інвазіях - Реферат


Реферат на тему:
Ураження нирок при поширених мікозах, паразитозах, інвазіях
Як і при поширених інфекційних захворюваннях, втягнення в патологічний процес нирок за окремих форм мікозів, паразитозів або інвазій часто визначає несприятливий прогноз для життя пацієнта. Ураження нирок при окремих мікозах, паразитозах та інвазіях описані М. И. Алексеевой и соавт. [1], Г. Маждраковим та співавт. [2].
Кандидоз нирок
Кандидоз - захворювання, спричинене дріжджоподібними грибами, найчастіше виду Candida albicans, рідше - С. tropicalis, C. crusei, C. stellatoidea. Будучи аеробами, кандиди є сапрофітами слизових оболонок рота, кишок, шкіри, вагіни. Добре пристосування цих грибів до умов зовнішнього середовища забезпечує їм широке поширення, а також безсимптомне носійство людиною і тваринами. Як джерелу інфекції найбільше значення надають пацієнтам зі свіжими формами ураження шкіри та слизових. Екзогенне зараження відбувається через безпосередній контакт з таким пацієнтом або через інфіковані ним предмети. Ендогенне зараження пов'язують з активацією вже присутніх в мікробних асоціаціях організму грибів, наприклад, за тяжких захворювань (туберкульоз, затяжна пневмонія, сепсис, дифтерія, новоутворення тощо).Прояви кандидозу різноманітні, їх поділяють на чотири групи: кандидози слизових оболонок, шкіри та її додатків, вісцеральні кандидози (ізольовані або генералізовані форми) та вторинні алергічні захворювання.
Ізольований кандидоз нирок частіше виникає в осіб, які тривалий час отримували антибіотики, особливо у поєднанні з глюкокортикоїдами. Як правило, це фізично ослаблені пацієнти, особи похилого віку, з цукровим діабетом, новоутвореннями, хронічною нирковою недостатністю. Морфологічно виявляють міліарний кандидоз, каверни, абсцеси, інтерстиціальний нефрит.Клінічні прояви різноманітні - від ізольованого сечового синдрому до тяжкого септичного стану. Найбільш виражені клінічні прояви реєструють при міліарному кандидозі: ендотоксикоз, гіпертермія, біль у поперековій ділянці, зниження концентраційної функції нирок. У сечовому осаді - частіше ізольована гематурія.Для діагностики кандидозу нирок важливе значення надають виявленню кандидурії, яка перевищує 100 000 колоній в 1 мл сечі. Разом із тим зазначимо, що кандидоз без проявів захворювання можна виявити у 8 % осіб, особливо під час вагітності. Проте неодноразове виявлення грибів у сечі за наявності клінічних симптомів у пацієнта, який тривалий час лікується антибіотиками, відіграє вирішальне значення. Певне значення надають серодіагностиці кандидозу (реакція аглютинації і преципітації з антигеном із грибів). Рентгенологічні та сонографічні дані нагадують звичайний пієлонефрит і туберкульозне ураження нирок.
Актиномікоз нирок
Актиномікоз - хронічне інфекційне неконтагіозне захворювання людини і тварин, викликане променевими грибами. Останні постійно присутні в організмі (порожнина рота, шлунково-кишковий тракт, верхні дихальні шляхи). Виникненню захворювання сприяє зниження опірності організму (інші хвороби, переохолодження, діабет, вагітність). Захисна функція слизової оболонки може порушуватися і попереднім місцевим запальним процесом або травмою. Навколо променевого гриба, який проник у підслизовий шар або у підшкірножирову клітковину, формується специфічна гранулома - актиномікома. Закономірності розвитку актиномікоми визначають найбільш розповсюджений шлях поширення актиномікозу в організмі людини - контактний, по "найкоротшій прямій", незалежно від анатомічних меж, від центра вогнища на периферію і в напрямку поверхні шкіри.Ураження нирок викликається переважно грибами Actinomyces israeli. Інфікування нирок частіше відбувається не контактним, а гематогенним шляхом із первинного вогнища, наприклад, каріозних зубів. У процес втягується, як правило, одна нирка, що візуально нагадує нирку, уражену пухлиною або туберкульозом.
Клініка актиномікозу нирок неспецифічна і характеризується наявністю синдрому ендогенної інтоксикації. Біль у поперековій ділянці помірний, дизурія слабко виражена. Якщо вогнище актиномікозу розміщується у кірковому шарі, то навіть за значної величини воно може і не мати сполучення з порожниною ниркової миски. При поширенні процесу на навколониркову клітковину розвивається картина паранефриту. Ураження сечоводів проявляється їх деформацією, нерівністю контурів, звуженням просвіту. Зміни в сечі з'являються досить пізно (поодинокі лейкоцити та еритроцити); друзи грибів у сечі знаходять рідко. Важливу інформацію може дати пієлографія (деформація миски), ангіографія (виражена дезорганізація судинної системи нирки), комп'ютерна томографія (збільшення та деформація нирки).Актиномікоз сечового міхура зустрічається рідко, перебігає за типом виразково-геморагічного циститу і проявляється дизурією, гематурією. На цистограмі визначається дефект наповнення, при цистоскопії - "пухлина" з досить широкими поліпозними розростаннями.
Малярія
Малярія - протозойна антропонозна лихоманка, перебіг якої (незалежно від виду збудника (Plasmodiае falciparum, vivax, ovale, malariae) характеризується нападами лихоманки, гепато-, спленомегалією, розвитком анемії. Збудник малярії належить до типу Protozoa роду Plasmodium. Джерело зараження - хвора людина з первинними або рецидивними проявами малярії. Збудники хвороби - малярійні плазмодїї - попадають в організм людини через укуси комарів роду Anopheles. Там плазмодій проходить дві послідовні фази шизогонії - тканинну (екзоеритроцитарну) та еритроцитарну.Ураження нирок найчастіше розвивається за двох видових форм - тропічної і чотириденної малярії, хоча транзиторні ознаки ураження нирок проявляються у періоді лихоманкових пароксизмів за будь-яких видів (протеїнурія, зменшення швидкості клубочкової фільтрації, гіперкреатинінемія, олігурія та підвищення відносної густини сечі за рахунок значного потовиділення).
За тропічної малярії, яка вирізняється серед усіх форм найбільшою злоякісністю перебігу, ураження нирок частіше розвивається за типом гострого гломерулонефриту (5-10 % пацієнтів), який може ускладнитися гострою нирковою недостатністю (0,1-0,5 % пацієнтів). У патогенезі ураження нирок відіграє роль багато факторів - руйнування еритроцитів і вихід у кров плазмодіїв, продуктів їх метаболізму, малярійного пігменту, розчинних антигенів. Усе це сприяє утворенню циркулюючих імунних комплексів, автоантитіл, підвищенню активності системи мононуклеарних фагоцитів, гіперфункції селезінки з її пригнічувальним впливом на кістковомозкове кровотворення. Картина доповнюється гіпотензією, порушенням мікроциркуляції з утворенням паразитарних мікротромбів у артеріолах нирок і капілярах клубочка, розвитком гострого тубуло-інтерстиціального нефриту. Клініка гострого гломерулонефриту, як і гострої ниркової
Loading...

 
 

Цікаве