WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Тубуло-інтерстиціальний нефрит: діагностика та лікування - Реферат

Тубуло-інтерстиціальний нефрит: діагностика та лікування - Реферат

препарату, що спричинив захворювання. Лікування має проводитися у спеціалізованому стаціонарі.
Гострий ТІН з розвитком ниркової недостатності часто потребує невідкладної терапії, аналогічній посиндромній терапії ГНН, корекції водно-електролітних порушень, кислотно-лужної рівноваги, десенсибілізації за умов імунного генезу захворювання.
Слід одразу відмінити ліки, що мали спричинити захворювання, чого достатньо для одужання 80 % хворих на гострий ТІН. Якщо гострий ТІН виник у результаті мікробно-токсичної дії, необхідним є застосування терапії залежно від збудника (при вірусній інфекції - противірусні препарати, при бактеріальній інфекції - антибіотики). Слід уникати призначення нефротоксичних препаратів, які самі по собі можуть спричинити розвиток ТІН.У разі абортивної та вогнищевої форм можна обмежитися призначенням десенсибілізуючої терапії, глюконату кальцію (до 3 г на добу), аскорбінової кислоти (0,2 г 3 рази на добу), рутину (0,02-0,05 г 2-3 рази на добу). У невідкладних ситуаціях при токсико-алергічному ТІН необхідно призначити глюкокортикоїди (преднізолон по 30-40 мг на добу протягом 5-10 днів), антигістамінні препарати (тавегіл по 0,001 г 3 рази на добу, димедрол по 0,05 г 3 рази на добу). При аутоімунному генезі ТІН доцільне призначення тривалого курсу глюкокортикоїдів у поєднанні з цитостатиками. У випадках передозування ліків, при явному отруєнні або кумуляції, для швидкого виведення препарату та його метаболітів використовують гемосорбцію і антидоти (5 %-ний унітіол 1 мл/10 кг маси протягом 5-7 днів; 10 %-ний трилон-В по 20-40 мл розчиненого в 500 мл 5 %-ного розчину глюкози внутрішньовенно 5-7днів).Коли гострий ТІН супроводжується прогресуючою азотемією з або без олігоанурії, тяжкою диселектролітемією, порушенням кислотно-лужної рівноваги та гіпергідратацією, виникає необхідність у призначенні нирковозамісної терапії [1, 2]. При неолігуричній формі (розгорнута форма) гострого ТІН лікування сеансами гемодіалізу застосовують у 7-10 % хворих. Якщо гострий ТІН дебютує ГНН з анурією, гемодіаліз застосовують у 70 % хворих.
Лікування гемодіалізом проводиться за допомогою перманентного, тимчасового судинного катетера (двоходовий та одноходовий). Бажано забезпечити кровообіг 200 мл/хв, при встановленні двоходового катетера - 400 мл/хв. Необхідно пам'ятати про катетерасоційовані ускладнення, особливо при тривалості експлуатації понад 3 тижні: недостатня швидкість кровообігу, інфекція, тромбоз. Тривалість першої процедури має не перевищувати 2 години, при швидкості кровотоку не більше 200 мл/хв, ультрафільтрації - не більше 200 мл/хв; наступні сеанси проводять за показаннями, їх тривалість можна збільшувати. Однак гемодіаліз сам по собі викликає ускладнення, що сприяють інтеркурентній захворюваності пацієнтів. У механізмі цих ускладнень можуть мати значення фактори, що залежать від діалізної мембрани. Біосумісність характеризується рядом реакцій організму хворого на діалізну мембрану, в числі яких - активація лейкоцитів, активація комплемента, підвищення концентрації IL-1 тощо. Найменша біосумісність властива мембранам з целюлози (купрофан, регенерована целюлоза); найбільш біосумісними є синтетичні мембрани (полісульфон, поліакрилонітрил, поліметилметакрилат, поліамід); напівсинтетичні (діацетат целюлози, триацетат целюлози, гемофан) займають проміжне положення. Саме тому кожен сеанс гемодіалізу має бути виправданим, проводитися під контролем показників гомеостазу, центрального венозного тиску та водного балансу. Кількість сеансів гемодіалізу індивідуальна, як правило, достатньо 5-10 сеансів гемодіалізу для досягнення терапевтичного ефекту (відновлення функції нирки).
При гіпервітамінозі D призначається інфузійна терапія, глюкокортикоїди, вітамін A, унітіол, тиреокальцитонін. Призначення діуретиків є доцільним за умови зменшення діурезу, особливо при гіперкаліємії. Діуретики протипоказані при азотемії на фоні поліурії, причому вони поглиблюють гіпонатріємію. Призначаються дезагреганти та ангіопротектори: дипірідамол (курантил) в дозі 3-5 мг/кг/добу щоденно (добова доза 200-400 мг) протягом 1-6 місяців, пентоксифілін (трентал чи агапурін) довенно або внутрішньо в дозі 3-8 мг/кг/добу впродовж 2-4 тижнів.
Обов'язковим є дотримання дієти, спрямованої на корекцію порушеного обміну речовин, з вилученням алергічних компонентів, що може підтримувати ТІН.При гіперурикемії призначають інгібітори ксантиноксидази (алопуринол 0,3г/добу протягом одного місяця, нікотинамід 0,1 г/добу протягом одного місяця). Доцільно призначати короткими курсами дезагреганти (ескузан, курантил), блокатори кальцієвих каналів,мембраностабілізатори (a-токоферол, унітіол, плаквеніл, димефосфон). Тривалість активної терапії залежить від перебігу захворювання та ефекту лікування. Передчасний вихід на роботу і активна праця можуть призвести до хронізації запального процесу в нирках або сприяти прогресуванню хронічного ТІН.
При всіх варіантах ТІН показана фітотерапія з метою покращення уро- та лімфодинаміки, зменшення асептичного запалення (мати-й-мачуха, череда, м'ята, овес, брусничний лист) протягом 2 тижнів кожного місяця. Мають значення загальнозміцнюючі заходи, стимулятори неспецифічного імунітету (лізоцим, продигіозан), застосування препаратів, що підтримують нирковий плазмообіг (ліпін), вітамінні препарати.
Розвиток ХНН на фоні хронічного ТІН потребує заходів, спрямованих на гальмування факторів прогресування та збереження залишку нефронів у пацієнтів. Ренопротекторний ефект дієти, корекції кальцієво-фосфатних розладів, гіпертензії, рівня протеїнурії, анемії, припинення паління вже доведений. Доцільність застосування статинів, протизапальних та антиоксидантних препаратів ще не встановлена.
Спостереження за хворими необхідно проводити в умовах спеціалізованого стаціонару (кабінету нефролога) зі звільненням від роботи не менше як на 3-4 місяці. Працездатність пацієнтів, які одужали, повністю відновлюється.
Профілактика ТІН полягає в уникненні та ранньому виявленні причин, його ретельному лікуванні, санітарно-освітній роботі серед населення з метою запобігання тривалому вживанню анальгетиків, протизапальних нестероїдних препаратів.
Диспансерний нагляд проводиться нефрологом поліклініки для встановлення характеру перебігу захворювання (стабільний, прогресуючий) на підставі періодичних (двічі на рік) оглядів хворого, динаміки аналізів сечі, крові, визначення функціонального стану нирок. Хворому не можна проводити щеплення, введення g-глобуліну, рекомендується зменшити фізичні та психічні навантаження, проводити санацію хронічних вогнищ інфекції. Тривалість диспансерного спостереження після гострого інтерстиціального нефриту - 5 років. Обов'язково слід обстежувати хворого після респіраторних інфекцій, травм, переохолоджень тощо. Хворим протипоказана праця у шкідливих умовах. За умови розвитку ХНН частота обстежень хворого збільшується до 4-6 разів на рік.
На завершення слід підкреслити, що ТІН залишається важливою проблемою як медико-соціального, так і наукового характеру. Продовжується пошук оптимальних методів його діагностики, лікування та профілактики. Нез'ясованим залишається також питання можливості терапевтичного впливу на прогресування захворювання.
Лiтература
[1] Колесник М. О., Дудар І. О., Гончар Ю. І. та ін. Перитонеальний діаліз та гемодіаліз у лікуванні хворих з хронічною нирковою недостатністю. Методичні рекомендації. - К., 2003. - 62 с.
[2] Николаев А. Ю., Милованов Ю. С. Лечение хронической почечной недостаточности: Руководство для врачей. - M.: Медицинское информационное агентство, 1999. - 363 с.
[3] Шулутко Б. И. Воспалительные заболевания почек. - СПб.: Ренкор, 1998. - 256 с.
[4] Bates D. W., Sands K., Miller E. et al. Predicting bacteremia in patients with sepsis syndrome// J. Infect Dis. - 1997. - № 176. - P. 1538-1551.
[5] Heptinstall R. H. Interstitial nephritis/ Pathology of the kidney. - Boston-Toronto-London: Little, Brown and Company, 1992. - V. 2. - P. 1315-1368.
[6] Luber A. D., Maa L., Lam M. Risk factors for amphotericin B-induced nephrotoxicity// J. Antimicrob. Chemother. - 1999. - № 43. - P. 267-271.
Loading...

 
 

Цікаве