WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Сучасні принципи діагностики та лікування вроджених вад нирок і сечових шляхів у дітей - Реферат

Сучасні принципи діагностики та лікування вроджених вад нирок і сечових шляхів у дітей - Реферат


Реферат на тему:
Сучасні принципи діагностики та лікування вроджених вад нирок і сечових шляхів у дітей
Вроджені вади сечових шляхів (ВВСШ) складають більшість урологічних захворювань у дитячому віці, характеризуються розмаїттям клінічних форм і відносною одноманітністю симптоматики. Останнє зумовлено тим, що вади сприяють виникненню запалення нирок і сечового міхура, ознаки яких у більшості випадків є першими симптомами ВВСШ і суттєвим фактором, що погіршує загальний стан хворого [1]. ВВСШ нерідко супроводжуються різними видами розладів сечовипускання і нетримання сечі, що викликає необхідність додаткового догляду за дитиною, а в ряді випадків робить неможливим перебування хворої дитини в колективі однолітків.
Недостатня обізнаність лікарів з особливостями клінічних проявів і характером перебігу ВВСШ призводить до того, що при первинному огляді хворого висновок лікаря зводиться до встановлення діагнозу "пієлонефрит", "цистит" і призначення необррунтованої антибактеріальної терапії, внаслідок чого втрачається час, оптимальний для корекції вади. Така неприпустима практика зумовлює несвоєчасну діагностику конкретної вади і проведення патогенетичного лікування, що, в свою чергу, сприяє прогресуванню захворювання.
Процес удосконалення методів діагностики та лікування ВВСШ у дітей - це тернистий шлях пошуків, помилок, розчарувань, переосмислення усталених поглядів щодо різних аспектів цієї проблеми. Такий стан зумовлений насамперед тим, що лікуванням цієї категорії хворих дітей тривалий час займалися лікарі різних спеціальностей: дитячі хірурги, нефрологи, урологи дорослої мережі. Недостатня кількість клінічних спостережень за цією категорією хворих, відсутність спеціальних діагностичних засобів, необхідність займатися іншими, "неурологічними" проблемами дитячої хірургії і педіатрії не сприяли створенню концепції визначення стандартизованих підходів стосовно діагностики і лікування ВВСШ з урахуванням анатомо-фізіологічних особливостей певних періодів розвитку дитини.
Із впровадженням об'єктивних методів дослідження акту сечовипускання (урофлуометрія, ретроградна цистотонометрія, профілометрія уретри, урофлуодинамометрія) виникли кардинальні зміни в поглядах на сутність патологічних процесів, що призводять до порушення транспорту сечі по верхніх і нижніх сечових шляхах [2], тобто порушень уродинаміки. На противагу органічно-обструктивному фактору, обррунтовано концепцію функціонального генезу порушень уродинаміки на рівні сечовий міхур - уретра і введено клінічне поняття детрузорно-сфінктерної дисенергії, що докорінно змінило підходи до лікування [3, 8-10]. Відкинуто як анархізм поняття "контрактур сечового міхура", визнано неприпустимим хірургічне втручання на шийці сечового міхура у дітей (резекція шийки, V-пластика тощо).Доведено, що клінічні прояви ВВСШ зумовлені різним ступенем і характером порушень уродинаміки. Визначення причин (органічна чи функціональна обструкція) та рівнів локалізації цих патологічних змін на шляху від нирки до зовнішнього отвору уретри стало основою сучасних принципів діагностики та диференційованого патогенетичниго лікування різних клінічних форм ВВСШ та їх ускладнень [5, 6].
За статистичними даними, в Україні щорічно виявляють 3600-3700 дітей з ВВСШ. Вади верхніх сечових шляхів спостерігають у 1/3 дітей, вади нижніх сечових шляхів - у 2/3 дітей.
Основними клінічними формами ВВСШ є:
- вади верхніх сечових шляхів:
- гідронефроз,
- мегауретер,
- міхурово-сечовідний рефлюкс (МСР);
вади нижніх сечових шляхів:
- гіпоспадія,
- екстрофія сечового міхура,
- клапани задньої уретри у хлопчиків.
Діагностика
Скринінг-методом надранньої діагностики ВВСШ є ультразвукове дослідження (УЗД) плода починаючи з 22-го тижня вагітності. Зазначений метод в 4,3 % випадків виявляє різні вади розвитку плода, серед яких 14,1 % становлять ВВСШ [4]. За результатами наших досліджень, в яких взяли участь 9000 вагітних жінок, у 2,5 % випадках діагностовано ВВСШ. Пренатальна ехографія плода дозволила диференціювати два ступені тяжкості ВВСШ:
а) несумісні з життям у постнатальному періоді,
б) ті, що підлягають корекції після народження дитини [7]. УЗД вагітних, особливо з груп ризику (несприятливий триместр вагітності, генетична схильність, шкідливі звички, професійна шкідливість), має стати обов'язковою умовою спостереження за цим контингентом жінок.
Симптоми, за наявності яких можна запідозрити ВВСШ: періодичний біль у ділянці пупка, т.з. "безпричинна" гіпертермія в межах 38-40 °С, що триває протягом 1-3 днів, лейкоцитурія, розлади сечовипускання (енурез, імперативні позиви на сечовипускання). Наявність хоча б одного з цих клінічних проявів є підставою для обов'язкового застосування об'єктивних методів дослідження органів сечової системи.
Розпочинати слід з УЗД, під час якого визначають цифрові параметри нирок і їх збиральної системи, сечоводів, сечового міхура з визначенням кількості залишкової сечі. Аналізуючи зміни в нирках, визначають:
1) наявність і ступінь розширення їх збиральної системи;
2) товщину шару паренхіми;
3) наявність та ступінь розширення сечоводів;
4) товщину стінки сечового міхура. Ультразвукове дослідження проводиться двічі - до і після сечовипускання. Метою УЗД є визначення структурних змін досліджуваних органів.
Рентгенурологічні методи дослідження дозволяють отримувати більш детальну інформацію про анатомо-функціональний стан нирок і сечових шляхів та ідентифікувати клінічну форму вади. Рентгенологічні дослідження включають проведення:
1) видільної урографії при наповненому та спорожненому сечовому міхурі;
2) мікційну цистоуретерографію. При виконанні видільної урографії для визначення впливу сечового міхура на уродинаміку верхніх сечових шляхів в сечівник вводили і затискали уретральний катетер і через одну годину його відкривали. Якщо після спорожнення сечового міхура на контрольній видільній урограмі спостерігали адекватне звільнення збиральної системи нирки і сечовода від контрастної речовини, досліджування закінчували. У випадках затримки контрастної речовини в збиральній системі нирок і нижній третині сечовода до одної години при спорожненому сечовому міхурі, дитині внутрішньовенно вводили лазикс з розрахунку 0,8 мг/кг маси тіла і виконували контрольний знімок через 10 хвилин.
Оцінку стану
Loading...

 
 

Цікаве