WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Сучасні погляди на лікуванння гострих кишкових інфекцій у дітей - Реферат

Сучасні погляди на лікуванння гострих кишкових інфекцій у дітей - Реферат

рясний, сморідний сіро-зелений стул із підвищеним вмістом нейтрального жиру та вільних жирних кислот у копрограмі. В таких випадках дітям, які перебувають на штучному вигодовуванні, призначають адаптовані суміші, що в своєму складі містять середньоланцюгові тригліцериди, що легко засвоюються в організмі хворої дитини без участі панкреатичної ліпази та жовчних кислот (хумана HN+МСТ, прегістіміл, портаген тощо).У дітей після тяжких ГКІ, післямасивної антибіотикотерапії може виникнути ентеропатія з непереносимістю коров'ячого молока. Клінічно це проявляється болями в животі, здуттям живота після годування, зригуваннями, рідким стулом з мутним слизом, затримкою зростання маси тіла, появою еозинофілів у копрограмі. Таким дітям призначається безмолочна дієта з використанням сумішей на основі сої, хумана SL, хумана HA, альфаре, аліментум, пепти-юніор тощо). Прикорм у таких дітей складається з безмолочних протертих каш, овочевих пюре на воді, м'ясного пюре [6, 10].
Антибактеріальна терапія ГКІ
Згідно з рекомендаціями ВООЗ, а також досвідом багатьох фахівців в області дитячих інфекцій рекомендується призначати антибіотики дітям, хворим на ГКІ, при:- всіх формах і в усіх вікових групах у хворих на шигельоз, черевний тиф, амебіаз, холеру, при геморагічному коліті;- тяжких формах інвазивних ГКІ, незалежно від етіології та віку хворого;- середньотяжких формах, крім зазначених вище, інвазивних ГКІ дітям перших двох років життя, дітям, що часто хворіють;- септичних формах інфекції;- наявності позакишкових вогнищ;- вторинних бактерійних ускладненнях;- гемолітичних анеміях;- онкогематологічних та інших захворюваннях, коли застосовується променева чи імунодепресивна терапія;- природжених імунодефіцитах та СНІДі.На сьогодні при легких формах ГКІ у дітей стартовими антибактеріальними препаратами є: нітрофурани (фуразолідон, ніфуроксазид), триметоприм/сульфаметаксазол.
При неефективності стартових препаратів протягом 3 днів, при середньотяжких формах ГКІ, приєднанні гемоколіту, пізньому початку лікування застосовуються альтернативні антибактеріальні препарати: невіграмон, амоксицилін, аміноглікозиди внутрішньо.При тяжких формах захворювання, а також у дітей із груп ризику стартовими антибіотиками є цефалоспорини ІІІ, ІV поколінь, часто в комбінації з аміноглікозидами, карбапенемами, фторхінолонами (з обов'язковим обґрунтуванням в історії хвороби призначення даних препаратів).Курс антибактеріальної терапії ГКІ триває 5-7 днів чи до стійкої нормалізації температури тіла та зникнення симптомів інтоксикації [2, 6].
Альтернативою антибактеріальної терапії при легких формах ГКІ, бактеріоносійстві патогенних збудників, секреторних діареях можуть бути пробіотики, краще в комбінації з пребіотиками, ентеросорбенти [13].Основою застосування пробіотиків як етіотропної терапії ГКІ є те, що нормальна мікрофлора кишечника, яка входить до їх складу, виконує цілий ряд захисних функцій:- шляхом асоціації зі слизивою оболонкою бере участь у формуванні біоплівки в кишечнику, яка здійснює захист кишечного бар'єра від проникнення мікробів та їх токсинів;- здійснює гідроліз білкових токсинів;- має високу антагоністичну активність щодо патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів за рахунок синтезу органічних жирних кислот, утворення кислого середовища в порожнині кишечника, конкуренції за поживні середовища, рецептори адгезії, утворення антибіотикоподібних речовин (коліцинів, лактоцинів, пропіонінів);- пропіоніни мають противірусну активність;- реалізовує імуномодулюючу функцію шляхом регуляції функції гуморального та клітинного імунітету, стимулює синтез и перешкоджає деградації секреторного Ig A, стимулює інтерфероноутворення та синтез цитокінів, лізоциму;- підтримує імунокомпетентні клітини у стані праймування (субактивації), що забезпечує більш швидку імунну відповідь [4, 9, 11, 18, 19].
На сьогодні відомо шість класів пробіотиків:1. Пробіотики на основі монокультур представників нормальної мікрофлори кишечника (біфідумбактерин, лактобактерин, колібактерин).2. 2-4-компонентні пробіотики (біфіформ, лінекс).3. Самоелімінуючі пробіотики, основою яких є нетипові для нормофлори мікроорганізми (бактисубтил, ентерол-250, біоспорин).4. Синбіотики, які є комбінацією пробіотика та пребіотика (вітабаланс-3000, екстралакт).5. Препарати на основі рекомбінантних генно-інженерних штамів (субалін).6. Мультипробіотики (симбітер, симбітер концентрований).До пребіотиків відносяться препарати, які в своєму складі не мають живих бактерій, але містять речовини, що стимулюють ріст нормальної мікрофлори кишечника (дуфалак, нормазе, хілак).Наш власний досвід свідчить, що найбільш ефективним при лікуванні ГКІ у дітей є застосування самоелемінуючих та мультипробіотиків. Перевагою останніх є те, що вони містять майже всіх представників облігатної флори кишечника (біфідобактерії, лактобактерії, пропіоновокислі бактерії), що значно підвищує їх функціональну активність при ГКІ. Ефективність пробіотиків підвищується при їх комбінації з пребіотиками [3].
На сьогоднішній день для клінічної практики запропонована значна кількість ентеросорбентів, які за своєю хімічною природою поділяються на вугільні, цеоліти, неорганічні оксиди, силікатні, алюмосилікати, органомінерали та органічні полімери. Всі сорбенти повинні відповідати таким вимогам [1]:- мати велику ємність, щоб прийом їх помірних доз забезпечував достатній клінічний ефект;- мати достатню сорбційну ефективність, особливо щодо речовин з великою молекулярною масою (бактерії та їх токсини);- не викликати подразнення слизової оболонки шлунка та кишечника;- не містити токсичних домішок;- не розчинятися, не всмоктуватися в кишечнику і не мати системної дії;- проявляти селективну дію щодо шкідливих речовин;- мати позитивні органолептичні властивості.На наш погляд, серед зазначених груп ентеросорбентів зазначеним критеріям при лікуванні ГКІ у дітей найбільш відповідають алюмосилікатні сорбенти (смекта, каопектат тощо). Завдяки своїй кристалічній структурі вони мають значно більші адсорбуючі властивості, ніж інші ентеросорбенти [15]. Крім бактерій, зазначені ентеросорбенти здатні сорбувати на своїй поверхні бактеріальні токсини, ротавіруси [5, 12, 17].
Поряд з високою сорбційною активністю, алюмосилікатні сорбенти здатні взаємодіяти з глікопротеїдами слизу кишечника, який вкриває поверхню ентероцитів, і тим самим підвищувати опірність бар'єра слиз-Ig A, покращувати якість слизу. Це захищає слизову оболонку кишечника від агресивної дії жовчних кислот, токсинів бактерій, інвазії збудників ГКІ, перешкоджає
Loading...

 
 

Цікаве