WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Сучасні підходи до лікування легеневої артеріальної гіпертензії - Реферат

Сучасні підходи до лікування легеневої артеріальної гіпертензії - Реферат

причиною припинення лікування у 8 % пацієнтів.
Незважаючи на ці обмеження, пацієнти з ЛАГ, у яких розвинулися небезпечні для життя ускладнення під час внутрішньовенного введення епопростенолу, були успішно і безпечно переведені на підшкірний трепростиніл. У деяких країнах з 2002 року трепростиніл був визнаний доведеною терапією для лікування ЛАГ.
Пероральний берапрост
Берапрост натрію, перший біологічно стабільний та активний при пероральному прийомі аналог простацикліну, швидко абсорбується після перорального прийому натще, досягає пікових концентрацій через 30 хвилин та має період напіввиведення 35-40 хвилин. У 12-тижневому рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні 130 пацієнтів (NYHA клас II або III) з ЛАГ, викликаною різними станами (у тому числі ідіопатична ЛАГ, хвороби сполучної тканини, вроджені шунти зліва направо, портальна гіпертензія та СНІД), які отримували берапрост (в середній дозі 80 мг, яка призначалася 4 рази на добу), мали середнє збільшення на 25 м при виконанні тесту з 6-хвилинною ходьбою, а пацієнти з первинною ЛГ - на 46 м (P = 0,04 для обох порівнянь). Пацієнти з іншими формами ЛАГ не мали значних змін у можливостях виконувати фізичні навантаження. Було встановлено, що в загальній популяції з ЛАГ призначення берапросту значно не змінило серцево-судинну гемодинаміку. Крім того, побічні ефекти, пов'язані з системною вазодилатацією, переважно під час періоду початкової титрації дози, виникали досить часто.У 12-місячному рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні було підтверджено, що пацієнти з NYHA класу IIабо III, які отримували берапрост, мали достовірне покращення показників тесту з 6-хвилинною ходьбою через 3 та 6 місяців порівняно з плацебо. Однак цей ефект не утримувався через 9 і 12 місяців. Ці результати ще раз підкреслюють обмеження 3-місячних досліджень (які є сучасним стандартом досліджень хворих з ЛАГ). На сьогодні берапрост є визнаною терапією ЛАГ в Японії.
Інгаляційний ілопрост
Ілопрост є хімічно стабільним аналогом простацикліну, що доставляється пацієнтам з ЛАГ шляхом інгаляції. Система доставки утворює частинки аерозолю сприятливого для проникнення їх в альвеоли розміру (з оптимальним середнім діаметром від 0,5 до 3,0 µm), що покращує легеневу селективність. Одним із недоліків ілопросту є досить коротка тривалість його дії, що зумовлює необхідність інгаляції від 6 до 12 раз на добу.
У 12-тижневому рандомізованому багатоцентровому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні 207 пацієнтів (NYHA клас III або IV) з первинною ЛГ, а також ЛАГ, викликаною хворобами сполучної тканини, іноперабельною хронічною тромбоемболічною ЛГ, як комбіновану кінцеву точку використовували 10 % підвищення показників 6-хвилинного тесту та покращення у ФК за NYHA. 17 % пролікованих пацієнтів досягли цієї комбінованої точки, в групі плацебо - лише 4 % (P = 0,007). Середній ефект лікування на результати 6-хвилинного тесту з ходьбою становив приріст на 36 м у пацієнтів загальної популяції дослідження (P = 0,004) та 59 м у пацієнтів з первинною ЛГ. Через 12 тижнів гемодинамічні величини, що вимірювалися після інгаляції, значно покращувались у групі активного лікування у порівнянні з базовими величинами (P < 0,001), але ці величини були переважно незміненими, коли вимірювалися перед інгаляцією. Значення параметрів як до, так і після інгаляції були значно гіршими в групі плацебо, ніж у групі ілопросту. Побічними ефектами були кашель та симптоми, пов'язані з системною вазодилатацією. Синкопальні стани частіше розвивалися в групі ілопросту, ніж у групі плацебо.
Незважаючи на те, що дані неконтрольованих досліджень є обнадійливими, довготривалу ефективність ілопросту необхідно встановити додатково. Нещодавно ілопрост був визнаний доведеним лікуванням первинної ЛГ в Європі.
Антагоністи ендотелінових рецепторів
Бозентан
Крім спричинення прямих вазоконстрикторних ефектів, ендотелін-1 стимулює проліферацію клітин гладкої мускулатури судин, діє як співмітоген, викликає фіброз і є прозапальним медіатором завдяки своїй здатності збільшувати експресію адгезивних молекул. Ефекти ендотеліну опосередковуються через ЕТA і ETB ендотелінові рецептори. Активація ETA рецепторів викликає виражену вазоконстрикцію та проліферацію клітин гладкої мускулатури судин, в той час як ETB рецептори медіюють легеневий ендотеліальний кліренс та індукують вироблення оксиду азоту та простацикліну ендотеліальними клітинами.
Бозентан є пероральним активним антагоністом ендотелінових рецепторів (як ЕТA, так і ETB). Два рандомізовані подвійні сліпі плацебо-контрольовані дослідження оцінили ефективність перорального бозентану у пацієнтів з ЛАГ, первинною або пов'язаною зі склеродермією.
В пілотному дослідженні 33 пацієнти з функціональним класом III за NYHA були рандомізовані на групи плацебо та бозентану (в дозі 62,5 мг двічі на добу протягом 4 тижнів, потім в дозі 125 мг двічі на добу протягом принаймні 12 тижнів). Пацієнти, що отримували бозентан, мали середнє покращення на 76 м при 6-хвилинному тесті (P = 0,02), крім того - значне покращення тиску в легеневій артерії, серцевого викиду та легеневого судинного опору.
У наступному дослідженні 213 пацієнтів з NYHA функціональним класом III або IV були рандомізовані, щоб отримувати плацебо та бозентан (в дозі 62,5 мг двічі на добу протягом 4 тижнів, потім в дозі 125 або 250 мг двічі на добу протягом принаймні 12 тижнів). В результаті лікування показники тесту 6-хвилинної ходьби покращилися на 44 м у пацієнтів загальної популяції обстежених (P < 0,001) та на 52 м у пацієнтів з первинною ЛГ. Пацієнти, які отримували бозентан, також мали подовження періоду до появи значного погіршення клінічних симптомів (визначених як смерть, пересадка легень, госпіталізація з причини ЛГ, відсутність клінічного покращення або погіршення, що призводить до відміни лікування, необхідність терапії епопростенолом або передсердної септостомії). Встановити дозозалежні ефекти препарату виявилося неможливим.
Бозентан метаболізується в печінці і може призводити до підвищення рівня печінкових трансаміназ. Ці ефекти також спостерігаються у пацієнтів, які отримують інші антагоністи ендотелінових рецепторів (амбрісентан і сітакссентан). У дослідженні бозентану розвиток порушених печінкових функцій був дозозалежним. Підйоми в рівнях амінотрансфераз більше ніж у 8 разів порівняно з нормальними рівнями виникали у 3
Loading...

 
 

Цікаве