WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Сучасні підходи до діагностики та лікування кашлю у дітей - Реферат

Сучасні підходи до діагностики та лікування кашлю у дітей - Реферат

виділення мокротиння при кашлі: незначне утворення мокротиння, грубі порушення її фізико-хімічних властивостей (надзвичайно в'язкий секрет), різке загальне ослаблення пацієнта, а також проковтування трахеобронхіального секрету у дітей молодшого віку.
Лікування кашлю завжди слід починати з усунення його причини. Метою лікаря має бути лікування основного захворювання, що спричинило появу кашлю, а не лише усунення цього симптому.
Остаточно ж причину кашлю і клінічний діагноз можна встановити лише після всебічного обстеження дитини, яке, крім ретельного клінічного огляду педіатра, включає, за необхідності, консультацію дитячого оториноларинголога, фтизіатра, інших "вузьких" фахівців, проведення тааналіз проби Манту, загальноклінічний аналіз крові, рентгенологічне дослідження органів грудної клітки, вивчення мокротиння, проведення потової проби, дослідження функції зовнішнього дихання, імунологічного статусу, зокрема, аналіз крові на хламідійну і мікоплазменну інфекції, посів мокротиння, бронхоскопію тощо. І лише після встановлення клінічного діагнозу проводиться терапія основного захворювання.Проте, за будь-яких умов, необхідно приділяти максимальну увагу трьом обставинам: по-перше, характеристиці повітря, яким дихає дитина, по-друге, надходженню рідини до організму дитини протягом доби, по-третє, наявності у дитини адекватного носового дихання. На це мають бути спрямовані перші рекомендації лікаря, що спостерігає дитину з кашлем.Так, ефективність терапії значно знижується, якщо хворий дихає теплим сухим повітрям, при надлишку в ньому пилових часточок, при контакті з будь-якими хімічними агентами. Доцільно пильну увагу приділити зволоженню повітря у приміщенні, де знаходиться пацієнт, наприклад, з кашлем на фоні гострої респіраторної вірусної інфекції. Суворо забороняється палити у приміщенні, де знаходиться хвора дитина.На сьогоднішній день доведено, що недостатнє надходження рідини до організму істотно погіршує фізико-хімічні властивості мокротиння і зменшує ефективність лікування. Звичайно вдаються до орального введення рідини (у тому числі лужних мінеральних вод без газу, лікувальних фіточаїв тощо), у тяжких випадках - до внутрішньовенної інфузії.
Ефективним засобом зволоження слизової оболонки трахеобронхіального дерева є інгаляції. У практиці широко використовують парові інгаляції, інгаляції з лікувальними засобами (гідрокарбонат натрію, евкаліпт, інші численні рослинні екстракти).Пріоритетним завданням дитячого лікаря є спостереження за прохідністю носових шляхів і забезпечення адекватного дихання.Спати рекомендується з трохи піднятим головним кінцем ліжка. Батьки не повинні забороняти дитині кашляти. Лікар у доступній формі має пояснити, яку функцію щодо очищення трахеобронхіального дерева виконує кашель, так, щоб це стало зрозуміло як батькам, так і самому пацієнту, за умови досягнення адекватного віку.
За наявності інфекції респіраторного тракту педіатр обов'язково уважно розглядає потребу в госпіталізації, необхідність призначення протимікробних або противірусних препаратів, враховуючи ступінь тяжкості захворювання та вік дитини.Принциповим є питання - потрібний терапевтичний вплив на власне симптом кашлю чи він є захисною реакцією організму. Відомо, що лікування кашлю показане лише у випадках, коли він порушує самопочуття і загальний стан хворого.Якщо лікування необхідне, то воно має бути максимально індивідуальним. Величезної шкоди у практиці педіатрії завдають нераціональні схеми самолікування, шаблонне призначення лікарями препаратів, у тому числі природних, без урахування значення та характеру кашлю.
Для правильного вибору протикашльового лікування необхідно: 1) з'ясувати діагноз захворювання, що викликало кашель; 2) оцінити його продуктивність, тривалість і інтенсивність, ступінь впливу на загальний стан і самопочуття хворого; 3) оцінити характер бронхіального секрету, наявність або відсутність бронхоспазму.
Так, відхаркувальні засоби показані при завданні очищення трахеобронхіального дерева від скупчень слизу, гною тощо, а протикашльові засоби - при тривалому сухому непродуктивному кашлі.У цілому лікарські засоби при кашлі можна умовно поділити на 4 групи: протикашльові, відхаркувальні, вживані при бронхоспастичному синдромі та ті, що використовуються при порушенні циркуляції в легенях [1].
Терапія дитини з кашлем ґрунтується на глибокому знанні механізмів дії цих препаратів, як рослинних, так і хіміотерапевтичних, а ефективність протикашльової терапії полягає у пригніченні, за необхідності, кашлю та знятті бронхоспазму або ж у посиленні кашлю за умови перетворення його із сухого непродуктивного на вологий продуктивний [1, 2, 4, 6]. Перелік препаратів, що можуть бути використані при лікуванні кашлю різної етіології у дітей, представлений у таблиці 2.Протикашльові засоби центральної дії пригнічують функцію кашльового центру довгастого мозку або інші пов'язані з ним нервові центри.
Препарати наркотичної дії застосовуються рідко і обов'язково в умовах стаціонару (при онкологічних захворюваннях дихального тракту, для пригнічення кашльового рефлексу у випадках здійснення бронхографії, бронхоскопії, інших хірургічних втручань на дихальних шляхах, при дуже тяжкому перебігу кашлюка тощо).Препарати ненаркотичної дії використовуються ширше. Індикацією до їх призначення є потреба у пригніченні кашлю. У дітей раннього віку вона виникає при кашлюку, у випадках вкрай інтенсивної бронхореї, коли є реальна загроза аспірації. Ці засоби показані також при кашлі, пов'язаному з подразненням слизової оболонки верхніх (надгортанних) відділів дихальних шляхів унаслідок інфекційного або іритативного запалення.
Однак, пригнічуючи кашльовий рефлекс, протикашльові препарати уповільнюють звільнення дихальних шляхів від секрету і погіршують аеродинаміку респіраторного тракту, що диктує потребу до вкрай виваженого підходу при їх використанні у дітей.
Слід пам'ятати, що антигістамінні препарати, вживані при алергічній природі кашлю, "висушують" слизову бронхів, підсилюють непродуктивний кашель, що небезпечно за наявності і без того в'язкого характеру секрету. Через ті самі причини не рекомендується призначати дітям декогестанти, які досить широко використовуються при гострому риніті і кашлі у дорослих. Місцево
Loading...

 
 

Цікаве