WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Сучасні аспекти функціональної нейрохірургії - Реферат

Сучасні аспекти функціональної нейрохірургії - Реферат

при відновленні бар'єру, відмежовується від контакту з імунною системою реципієнта [4].
Новітнім методом функціональної нейрохірургії є стереотаксична радіохірургія. Вона все ширше використовується при лікуванні епілепсії, паркінсонізму, больових синдромів. Радіохірургічні операції з використанням Гамма Ножа (ГН) розробив і впровадив шведський вчений Ларс Лекселл. Сучасна ера використання подібних операцій почалася порівняно недавно - наприкінці 80-хроків минулого сторіччя. Метод операцій за допомогою ГН базується на доставці до попередньо визначеної цілі в мозку гамма-хвиль невеликої інтенсивності з 201 радіоактивного джерела. Ці хвилі концентруються у зазначеній мозковій мішені, при цьому неушкодженими лишаються анатомічні структури голови і мозку, які знаходяться по ходу гамма-променів, а також ті мозкові утворення, що межують з патологічним вогнищем. Операції Гамма Ніж можуть виконуватися на глибинних структурах мозку, доступ до яких з використанням сучасного мікроінструментарію може супроводжуватися значною травматизацією оточуючих життєво- або функціонально-важливих мозкових структур [9].
До найбільш поширених патологій ЦНС, за яких використовуються методики функціональної нейрохірургії, відносяться паркінсонізм, дистонія, спастичність, епілепсія, больовий синдром, психічні розлади.
Паркінсонізм є хронічним прогресуючим захворюванням головного мозку з дегенерацією нігростріарних нейронів та порушенням функції базальних гангліїв. Основними симптомами хвороби є тремор, ригідність, брадикінезія та позитивні постуральні рефлекси. В залежності від переважання симптоматики виділяють тремтячу, ригідну, акінетичну та змішану форми хвороби. Питання хірургічного лікування при паркінсонізмі постає за прогресуючого протікання хвороби, наростаючої соціальної дезадаптації, недостатньої ефективності або неефективності медикаментозного лікування, а також за появи побічних ефектів після прийому специфічних медикаментів.Є декілька методів хірургічного лікування паркінсонізму, зокрема вентро-латеральна таламотомія, палідотомія, глибинна мозкова стимуляція (частіше глибинні електроди встановлюють у субталамічне ядро та у внутрішню бліду кулю - Gpi). Лише за останні 12 років у відділенні функціональної нейрохірургії успішно проліковано понад 600 хворих на паркінсонізм.
Іншим руховим розладом ЦНС, за якого використовуються технології функціональної нейрохірургії, є дистонія - клінічний синдром, який характеризується повільними мимовільними рухами в різних частинах тіла, зміною м'язового тонусу та патологічними позами. Вона може бути первинною - генералізованою та локальною (спастична кривошия, блефароспазм, писальний спазм), а також вторинною (посттравматична, постінсультна, інтоксикаційна). При лікуванні дистонії використовуються як медикаментозні методики (внутрішньом'язове введення батоксу), так і хірургічні, зокрема периферична денервація, стереотаксичні операції (таламотомія, палідотомія). Однією з найважливіших проблем є лікування спастичної кривошиї, а саме - вибір методу хірургічного лікування. Розповсюдженість захворювання та недостатня ефективність консервативної терапії зумовили необхідність розробки нових методів нейрохірургічного лікування цього тяжкого захворювання.У відділені функціональної нейрохірургії Київського інституту нейрохірургії виконуються три групи оперативних втручань:
перша група - радикотомія С1-С3 рухових та чутливих корінців спинного мозку та інтрадуральний перетин висхідних гілок додаткового нерва з двох боків, невротомія додаткового нерва на шиї;
друга група - стереотаксичні кріодеструкції підкіркових утворень (в основному оральні вентральні ядра зорового бугра);
третя група - різноманітні комбінації операцій перших двох груп.
Спастичність - це підвищення м'язового тонусу за рахунок пошкодження пірамідного шляху на всьому його протязі - від кори до передніх рогів спинного мозку. Важлива роль в патогенезі спастичності також надається ретикулярній формації стовбура мозку, багатьом аферентним системам. При лікуванні спастичності використовують стереотаксичну дентатотомію, інтратекальну баклофен-терапію, встановлення помпових систем.
Однією з найважливіших проблем у функціональній нейрохірургії є хірургічне лікування епілепсії, резистентної до медикаментозної терапії. Епілепсія - це захворювання, що характеризується неспровокованими повторними епілептичними нападами в результаті надмірних нейрональних розрядів і супроводжується різними клінічними симптомами. Виділяють три форми епілепсії: симптоматична, ідіопатична, криптогенна.
Пріоритетом у лікуванні епілепсії є призначення протисудомної терапії. Широко розповсюдженими є медикаментозні антиепілептичні препарати, які розрізняються за структурою та механізмом дії. Впровадження новітніх антиепілептичних препаратів у комбінації з класичними засобами покращило результати медикаментозного лікування епілептичних нападів. Проте близько 15-25 % хворих на епілепсію лишаються резистентними до протисудомної терапії і потребують іншого, більш радикального хірургічного лікування. Широке застосування різних нейрохірургічних методик при лікуванні епілепсії пояснюється стрімким розвитком нейрохірургічної техніки, що надає можливість виконувати хірургічні втручання з більшою точністю і практично на всіх рівнях ЦНС. Сучасні нейрорентгенологічні та електрофізіологічні методи сприяють більш точному визначенню морфологічних змін при епілепсії, локалізують вогнища патологічної електричної активності та шляхи її розповсюдження в мозку. Це, в свою чергу, дозволяє визначити доцільність хірургічного лікування, спланувати її вид та об'єм, прогнозувати очікувані результати.
Хірургічне лікування епілепсії розвивається трьома основними напрямами: класичні резекційні операції, функціональні стереотаксичні втручання, електростимулюючі операції.
Метою резекційних операцій є, по-перше, видалення первинного епілептогенного фокуса, у тому числі зони морфологічного ураження; по-друге - відключення епілептогенного фокуса від інших мозкових структур, що беруть активну участь у розповсюдженні епілептичної активності, навіть за неповного видалення первинного фокуса; по-третє - зменшення загальної кількості нейронів зі зміненою біоелектричною активністю. За допомогою стереотаксичних втручань можна досягти дві основні мети.
До резекційних операцій належать: передня скронева лобектомія, селективна амигдалогіпокампектомія, топектомія, кальозотомія, гемісферектомія, субпіальна резекція.
Передня скронева лобектомія є
Loading...

 
 

Цікаве