WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Судинна деменція - Реферат

Судинна деменція - Реферат

послідовність подій. Визначається вираженезвуження обсягів довільної уваги, виразні порушення її функцій - концентрації, розподілу, переключення. При СД синдроми порушень уваги носять модально-неспецифічний характер і наростають у міру прогресування цереброваскулярної недостатності. Інтелектуальні функції при судинній деменції страждають, головним чином, у колі незвичних питань у новій обстановці.
У хворих на СД спостерігаються розлади рахункових функцій, що при прогресуванні захворювання сягають ступеня акалькулії. Виявляються також мовні розлади. Часто присутні ознаки семантичної та амнестичної форм афазії. На етапі початкової деменції ці ознаки визначаються тільки при проведенні спеціальних нейропсихологічних проб. При прогресуванні дементуючого процесу наявні ознаки сенсорної та моторної афазії, що відповідають розладам мовлення і читання. У понад половини хворих на СД спостерігається так зване емоційне нетримання, у частини хворих - депресія. Для СД характерним є флюктуюючий перебіг когнітивних порушень.
Крім когнітивних порушень, ядром клінічної картини СД є неврологічні прояви - пірамідний, підкорковий, псевдобульбарний, мозочковий синдроми. У більшості хворих, особливо похилого віку, наявні порушення контролю тазових функцій (найчастіше - нетримання сечі), парези м'язів кінцівок, порушення ходи за типом апраксично-атактичної чи паркінсонічної. Нерідко при СД спостерігаються пароксизмальні стани - падіння, епілептичні напади, синкопальні стани.
Саме поєднання когнітивних та неврологічних порушень відрізняє СД від хвороби Альцгеймера.
Лікування та профілактика
Знання етіопатогенетичних механізмів формування СД, факторів ризику, а також дані доказової медицини дозволили сформулювати основні принципи лікування та профілактики СД. Рання діагностика та загальні принципи лікування деменції, які, крім фармакотерапії, включають також засоби, спрямовані на підтримку оптимального рівня повсякденної активності та максимальне збереження навиків, отриманих раніше, - все це може сприяти збільшенню тривалості періоду незалежного існування хворих.
Основними принципами лікування СД є:
- етіопатогенетичне;
- препарати для покращення когнітивних функцій;
- симптоматична терапія;
- профілактичне.
Лікування СД має включати заходи, спрямовані на лікування основного захворювання, на фоні якого розвивається деменція. Дуже важливим моментом є не тільки зниження АТ, але і його нормалізація. З урахуванням того факту, що СД розвивається у хворих, які вже перенесли гострі порушення мозкового кровообігу, оптимальним АТ у цих хворих є тиск нижче 140/90 мм рт. ст., а у хворих з цукровим діабетом - нижче 135/85 мм рт. ст. З метою нормалізації АТ можуть застосовуватися всі групи антигіпертензивних препаратів. З урахуванням даних доказової медицини (дослідження Progress, Hope та інші) перевагу слід віддати інгібіторам АПФ.У хворих на гіперхолестеринемію, які мають ішемічну хворобу серця, рекомендується використання статинів. Оскільки частою причиною розвитку СД є церебральні інфаркти, зумовлені захворюваннями серця (в першу чергу - фібриляція передсердь), рекомендується застосування пероральних антикоагулянтів для підтримки міжнародного нормалізаційного індексу (МНІ) у межах 2,0-3,0. Хворим, які мають критичний стеноз сонних артерій більше 70 %, а також атеросклеротичні бляшки, які є джерелом емболій, показане хірургічне лікування - каротидна ендартеректомія.
З метою запобігання розвитку повторних порушень мозкового кровообігу, які сприяють прогресуванню СД, рекомендовано прийом антитромбоцитарних препаратів, в першу чергу - ацетилсаліцилової кислоти (АСК) 50-100 мг 1 раз на добу. Хворим, у яких мозкові інсульти виникли на фоні лікування АСК, а також у випадках, коли АСК протипоказана, рекомендується застосування дипіридамолу (200 мг 2 рази на добу) або клопідогрелю (75 мг 1 раз на добу). Оскільки основою СД є когнітивні порушення, то для покращення когнітивних функцій рекомендується прийом різних груп препаратів:
- препарати на основі Гінкго Білоба (танакан - 1 табл. або 1 мл розчину внутрішньо 3 рази на добу, до 3-х міс.);
- антихолінестеразні препарати (аміридин, ривастигмін). Лікування аміридином починають з 10 мг (1/2 табл.) 2 рази на добу з поступовим підвищенням дози на 40 мг протягом тижня до 120-200 мг на добу (2 табл. 3-4 рази на добу), курс лікування - від 4 місяців до 1 року. Можлива курсова терапія протягом 4-5 місяців із перервою на 1-2 місяці;
- інгібітори МАО (селегілін) - 10 мг на добу до 2-х місяців;
- ноотропи (пірацетам, прамірацетам). Пірацетам (ноотропіл, луцетам) призначають у дозі 800 мг 3 рази на добу; прамірацетам (прамістар) - 600 мг 2 рази на добу. Клінічний ефект може спостерігатися лише після 4-8 тижнів лікування;
- препарати нейротрофічної дії (церебролізин до 15 мг в/в на 100-200 мл фіз. розчину на добу протягом 28 днів);
- вазоактивні препарати (ніцерголін, вінпоцетин).
Доведена ефективність застосування ніцерголіну (серміону) у великих дозах - 30 мг 2 рази на добу протягом 2-6 місяців [2].
Слід підкреслити, що препарати, які покращують мозковий кровоток та нейрональний метаболізм, потенційно більш ефективні, якщо вони призначаються на початкових стадіях судинно-мозкової недостатності, коли вираженість когнітивних порушень не досягає ступеня деменції.
Окремого лікування може вимагати виникнення у хворих депресії, тривожності, галюцинацій, психомоторного збудження, що входить до компетенції психіатрів. Адекватна терапія супутніх соматичних захворювань, які суттєво впливають на нервово-психічний стан хворих, має проводитися спільно з іншими спеціалістами.
Таким чином, наведені у статті дані свідчать, що розвитку СД можна запобігти, якщо виявляти та проводити корекцію факторів ризику її розвитку, в першу чергу - АГ, гіперліпідемії, цукрового діабету, захворювань серця. Ці профілактичні заходи повинні здійснюватися лікарями різного профілю, насамперед - сімейними лікарями.
Література
[1] Верещагин Н. В., Моргунов В. А., Гулевская Т. С. Патология головного мозга при атеросклерозе и артериальной гипертонии. - М.: Медицина, 1997.
[2] Волошин П. В., Мищенко Т. С., Крыженко Т. В. и др. Сермион в лечении больных с сосудистой деменцией/ Сб. Нейропсихологические эффекты сермиона. - К.: Морион, 2001. - С. 52-61.
[3] Волошина Н. П. Дементирующие процессы головного мозга. - Харьков: Основа, 1997.
[4] Дамулин И. В. Сосудистая деменция// Невропатология и психиатрия им. С. С. Корсакова. - 1999. - № 3. - С. 4-11.
[5] Москаленко В. Ф., Волошин П. В., Петрошенко П. Р. Стратегія боротьби з судинними захворюваннями головного мозку// Український вісник психоневрології. - 2001. - Т. 9, вип. 1 (26). - С. 5-7.
[6] Emery V. O. B., E. X., Smith J. A. Reclassification of the vascular dementias: Comparisons of infarct and noninfarct vascular dementias// Internat. Psychogeriatr. - 1996. - V. 8 (1). - P. 33-61.
Loading...

 
 

Цікаве