WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Судинна деменція - Реферат

Судинна деменція - Реферат


Реферат на тему:
Судинна деменція
Проблема деменції є однією з найбільш значущих медичних та соціально-економічних проблем теперішнього часу. У 2000 р. у світі нараховувалося близько 20 млн. хворих на деменцію. За даними експертів ВООЗ у 2005 році кількість хворих на неї зросте до 35 млн., що пов'язано з "постарінням" населення планети. Ризик розвитку деменції зростає прогресивно з віком: на кожні 10 років після 65 - удвічі. Проведені популяційні дослідження свідчать, що приблизно у половини осіб віком 85 років і більше можливий розвиток деменції, причому цей процес спостерігається як в економічно розвинутих країнах, так і у тих, що розвиваються. Такого росту кількості хворих на деменцію в історії ніколи не було, що дає право деяким авторам говорити про унікальність ситуації кінця ХХ - початку ХХІ ст. - "епідемію деменції". Ця проблема є також актуальною і для України, в якій кількість хворих на деменцію прогресивно збільшується [5].
Під деменцією розуміють набуте порушення пам'яті у поєднанні з порушеннями інших когнітивних функцій, що призводять до інтелектуального зниження, внаслідок чого порушується побутова та професійна адаптація. Деменція клінічно проявляється порушеннями пам'яті, уваги, просторової орієнтації, труднощами у прийнятті рішень, розладами особистості, порушеннями мислення, мови, втратою соціальних навиків та адекватної оцінки свого захворювання.
Деменція є не нозологічною формою, а синдромом, до розвитку якого може призвести ціла група різних за етіологією та патогенезом захворювань головного мозку - судинні, інфекційні, травматичні, дегенеративні, пухлинні, токсичні, дисметаболічні та інші ураження (в літературі описано понад 100 таких захворювань) [3]. Проте найчастіше зустрічаються хвороба Альцгеймера та судинна деменція (СД).Судинна деменція складає 15-20 % усіх випадків деменції і є другою за частотою у країнах Західної Європи і США. У деяких країнах світу, таких як Росія, Фінляндія, Китай та Японія, СД посідає перше місце і зустрічається частіше, ніж хвороба Альцгеймера.
Проблема СД є не тільки медичною, а й соціальною, тому що це захворювання не тільки погіршує якість життя хворих, але і призводить до великих економічних втрат внаслідок необхідності постійного нагляду та медичного спостереження за хворими з вираженими формами СД.
Значимість проблеми СД визначається ще і тим фактом, що тривалість життя хворих значно менша, ніж у відповідній віковій популяції без деменції та при хворобі Альцгеймера. Так, за даними Skoog і співавт. [10], летальність серед хворих із судинною формою деменції в похилому віці протягом 3-х років склала 66,7 %, тоді як при хворобі Альцгеймера - 42,2 %, а серед недементних пробандів - 23,1 %. А смертність хворих з постінсультною деменцією в найближчі роки після інсульту у 3 рази вища, ніж у постінсультних хворих без деменції.
Етіологія
Судинна деменція є гетерогенним захворюванням, причиною якого можуть бути різні форми цереброваскулярних захворювань. Найчастішими етіологічними факторами СД є:
- ішемічні інсульти (емболічний при ураженні великих судин, тромботичний, лакунарний);
- внутрішньомозкові геморагії (артеріальна гіпертензія, амілоїдна ангіопатія);
- підоболонкові геморагії (субарахноїдальні, субдуральні);
- повторна емболізація внаслідок кардіальної патології (ендокардит, міксома передсердь, фібриляція передсердь тощо);
- аутоімунні васкуліти (системний червоний вовчак, ерітематоз тощо);
- інфекційні васкуліти (нейросифіліс, хвороба Лайма тощо);
- неспецифічні васкулопатії.
Фактори ризику
До факторів ризику розвитку СД відносяться: похилий вік, артеріальна гіпертензія (АГ), артеріальна гіпотензія, цукровий діабет, дисліпідемія, хвороби серця (фібриляція передсердь), куріння, спадковість та інші.
АГ є основним фактором ризику розвитку і прогресування СД. Це пов'язано як з високою розповсюдженістю АГ серед осіб похилого віку, так і з характером специфічного ураження судин головного мозку при АГ.
Проведені довготривалі епідеміологічні дослідження продемонстрували наявний та доведений зв'язок АГ у середньому віці з когнітивним зниженням у похилому віці. Так, у дослідженні Honolulu-Asia Aging Study було показано у 3735 чоловік у віці від 45 до 50 років взаємозв'язок між рівнем артеріального тиску (АТ) в середньому віці та когнітивною функцією в подальшому житті майже трьох десятиріч. Високий систолічний тиск в середині життя прямо корелював з ризиком подальшого когнітивного зниження у похилому віці. Підвищення систолічного тиску на кожні 10 мм рт. ст. підвищувало ризик помірних когнітивних порушень на 7 %, а тяжких порушень - на 9 %. Подальший аналіз виявив, що ризик деменції був найвищим у хворих, які не лікувалися [8].З іншого боку, проведені дослідження свідчать, що терапія зі зниження АТ може зменшити ризик деменції. Першим із них було Systolic Hypertension in Europe trial [7]. 2418 пацієнтів без деменції, віком 60 років, з ізольованою систолічною гіпертензією (систолічний АТ 160-219 мм рт. ст., діастолічний - менше 95 мм рт. ст.) були проліковані антигіпертензивним курсом на основі нітрендипіна (блокатор кальцієвих каналів тривалої дії) або плацебо протягом 2 років. Нітрендипін знизив частоту деменції на 50 %, що виявлялося в запобіганні приблизно 19 випадкам на 1000 пацієнтів, які пролікувалися протягом 5 років.
Позитивний ефект зниження АТ на когнітивне здоров'я спостерігався у дослідженні PROGRESS [9]. Антигіпертензивна терапія на підставі периндоприла знизила ризик тяжких когнітивних уражень та деменції у постінсультних пацієнтів. За даними цього дослідження на фоні активного лікування периндоприлом, в тому числі в комбінації з індапамідом, відмічено вірогідне зниження ризику когнітивних порушень на 19 % (у пацієнтів з інсультом в анамнезі на 45 %, без інсульту - на 9 %) і деменції (37 % і 11 % відповідно). Ризик розвитку непрацездатності знизився на 25 % (на 27 % та 9 % у хворих з інсультом та без інсульту в анамнезі). В дослідженні SCOPE, яке було проведено в осіб віком понад 75 років, було показано, що лікування антагоністами ангіотензина II (кандесартан) призводило до зниження ризику розвитку СД у порівнянні з хворими, які не лікувалися. Дослідження LIFE показало, що лікування лозартаном призводить до зниження випадків деменцій у хворих з АГ.
Таким чином, проведені дослідження продемонстрували роль АГ як основного фактору ризику СД та необхідність антигіпертензивної терапії у профілактиці когнітивних порушень у хворих з АГ.
Критерії діагностики та клінічні форми
У МКХ-10 судинна деменція віднесена до розділу психічних захворювань, трактується як результат церебрального інфаркту внаслідок цереброваскулярного захворювання і має шифр F 01. Для постановки діагнозу деменції необхідно проведення психодіагностичних досліджень, що включають тестування за шкалами Mini-mental State Examination (MMSE), Хачинського та інші. Діагноз СД ставиться за трьома

 
 

Цікаве

Загрузка...