WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Сприятливі впливи цілеспрямованого зменшення ваги - Реферат

Сприятливі впливи цілеспрямованого зменшення ваги - Реферат

лікарів, так і для пацієнтів. Чергування періодів втрати ваги та наступних періодів набору може мати несприятливі медичні та психологічні наслідки.
Тим не менше, в результаті більшості досліджень з вивчення побічних подій, пов'язаних з чергуванням періодів втрати та набору ваги, які включали як худорлявих, так і пацієнтів з ожирінням, неможливо було виявити різницю між цілеспрямованою та нецілеспрямованою втратою ваги. The National Task Force on the Prevention and Treatment of Obesity зробив висновок, що наявні дані щодо впливів чергування періодів втрати та набору ваги на здоров'я пацієнтів є сумнівними і вони не повинні стримувати осіб з ожирінням від спроб втратити вагу. Необхідним є проведення додаткових досліджень з метою встановлення шкідливих впливів неуспішної дієтотерапії. Сучасні підходи лікування ожиріння включають дієтотерапію, фізичні вправи, модифікацію поведінки, фармакологічну терапію, хірургічні втручання та встановлення спеціальних балонів у шлунок.
Дієтотерапія
Дієтотерапія є основою лікувальних заходів, спрямованих на втрату ваги, адже для більшості пацієнтів набагато легше досягти негативного енергетичного балансу шляхом зменшення вживання харчових продуктів, ніж шляхом підвищення рівня фізичної активності. Більшість дієт, запропонованих для зменшення ваги, відрізняються за двома принциповими показниками - енергетичною цінністю дієти та вмістом основних поживних речовин. Проте первинною детермінантою втрати ваги залишається енергетична цінність дієти, а не відносний вміст основних поживних речовин.
Дієти з дуже низьким вмістом калорій (ДНВК) звичайно мають енергетичну цінність 1500 ккал/добу у вигляді звичайних харчових продуктів.
Рекомендації щодо лікування ожиріння, видані Національним Інститутом здоров'я (NIH), рекомендують пацієнтам з наявністю надлишкової маси тіла (ІМТ від 25,0 до 29,9 кг/м2) та 2 або більше факторів ризику зменшити енергетичну цінність раціону приблизно на 500 ккал/добу. Вказаний дефіцит енергії, який також рекомендується для осіб з ожирінням І ступеня (ІМТ від 30,0 до 34,9 кг/м2), звичайно зумовлює зменшення ваги тіла приблизно на 1 фунт (0,45 кг) на тиждень та зменшення ваги приблизно на 10 % від початкової у 6-місячний термін.
Особи з наявністю ожиріння ІІ класу (ІМТ від 35,0 до 39,9 кг/м2) повинні досягнути більш вираженого дефіциту енергії у 500-1000 ккал/добу, що спричинить зменшення ваги тіла приблизно на 1-2 фунти на тиждень та зменшення ваги приблизно на 10 % від початкової у 6-місячний термін. Для того, щоб призначити дієту, яка забезпечить дефіцит енергії, необхідно знати добову потребу пацієнта в енергії. Зважаючи на високу вартість обладнання, необхідного для виміру витрат енергії у стані спокою та загальних витрат енергії за добу, вони рідко проводяться практикуючими лікарями. Загальна добова потреба пацієнта в енергії може визначатися шляхом використання стандартних формул, що враховують показники ваги тіла пацієнта, росту, статі, віку та рівня фізичної активності, таких як формула Harris-Benedict або формула Світової організації охорони здоров'я (табл. 1).
Однак використання стандартних формул вважається складним та може бути ненадійним у пацієнтів з ожирінням внаслідок того, що вказані формули можуть значно переоцінювати або недооцінювати витрати енергії. Замість зазначених формул були запропоновані прості дієтичні рекомендації, представлені в таблиці 2.
Незважаючи на те, що використання дієт з ДНВК звичайно спричиняє втрату ваги в межах 15-20 % у термін 12-16 тижнів від початку лікування, цей терапевтичний підхід часто пов'язаний з поганим підтриманням ваги. У декількох рандомізованих дослідженнях повторний набір ваги був більшим після дієт з ДНВК, ніж після дієт з НВК. Таким чином, втрата ваги після лікування протягом 1 року не відрізнялася між двома групами. Необхідно також відзначити нижчий комплаєнс при використанні дієт з ДНВК, а також підвищений ризик виникнення різних медичних ускладнень (таких як гіпокаліємія, дегідратація та формування камінців у жовчному міхурі). Таким чином, пацієнти, які лікуються дієтою з ДНВК, вимагають більш ррунтовного медичного состереження у порівнянні з тими, хто отримує дієту з НВК.
Фізична активність
Фізична активність сама по собі не є ефективним методом досягнення початкової втрати ваги. Дефіцит енергії, спричинений фізичною активністю у осіб з ожирінням, звичайно є недостатнім та вимагає значно більших зусиль, ніж дефіцит енергії, викликаний застосуванням низькокалорійної дієти. Наприклад, біг або інтенсивна ходьба на дистанцію в 1 милю зумовлює використання 110 ккал з ендогенних джерел. Таким чином, для втрати 2 фунтів на тиждень, що звичайно досягається використанням низькокалорійної дієти (1000 ккал на добу), необхідно пробігти або пройти 65 миль на тиждень за умови звичайного енергетичного раціону.
Результати більшості досліджень продемонстрували, що помірні вправи на витривалість (такіяк енергійна ходьба 45-60 хв 4 рази на тиждень протягом 1 року) звичайно викликає втрату ваги лише на декілька кілограмів. Додавання програм регулярної фізичної активності до короткотривалої (менше 6 місяців) дієтотерапії значно не підвищує початкову втрату ваги, за винятком випадків, коли фізична активність є довготривалою та інтенсивною (наприклад, 88 хв на добу інтенсивної ходьби або їзди на велосипеді). До того ж, вид фізичної активності протягом дієтотерапії не мав суттєвого значення для досягнення втрати ваги. В одному рандомізованому проспективному дослідженні пацієнти з ожирінням, які застосовували дієту з енергетичною цінністю 925 ккал на добу протягом 4 місяців, втрачали таку саму вагу, як і при зазначеній дієті плюс вправи на витривалість, дієті плюс силові вправи або дієті плюс вправи на витривалість і силові вправи.Незважаючи на те, що фізична активність не є ефективною для початкової втрати ваги, вона є дуже важливою для досягнення довготривалого контролю над вагою. Декілька великомасштабних досліджень встановили, що особи з ожирінням, які досягли успішної довготривалої (Ћ 1 року) втрати ваги, виконували регулярні фізичні навантаження. Ретроспективні аналізи проспективних клінічних досліджень щодо втрати ваги також виявили, що особи, які займалися регулярними фізичними вправами, підтримували досягнуту втрату ваги значно краще у порівнянні з тими особами, які вели малорухомий спосіб життя. Сприятливі впливи регулярних фізичних навантажень на досягнення довготривалого зниження ваги тіла можуть бути ймовірно пов'язаними як з фізіологічними, так і психологічними механізмами. Фізична активність може допомагати у запобіганні повторному набору ваги шляхом збільшення затрат енергії та шляхом покращення самооцінки пацієнтів та їхнього настрою, що може зумовити зменшення споживання харчових продуктів.
Аеробні навантаження мають додаткові сприятливі впливи, незалежні від власне втрати ваги. Вправи на витривалість збільшують чутливість до інсуліну та здатність виконувати більший об'єм навантаження в аеробному режимі. Це, в свою чергу, пов'язане зі зменшенням ризику виникнення діабету та смерті внаслідок серцево-судинних хвороб. Фактично ризик смерті внаслідок серцево-судинної патології та внаслідок всіх причин смерті є нижчим у осіб з наявністю ожиріння, які перебувають у хорошій фізичній формі у порівнянні з худорлявими особами у поганій фізичній формі.
Ряд досліджень продемонстрували також сприятливий вплив фізичних вправ на психологічний стан осіб без наявності ожиріння. Проводилася незначна кількість досліджень з вивчення впливу фізичних вправ на психологічний стан пацієнтів з ожирінням. У найбільшому з таких досліджень, в ході якого пацієнти отримували дієтотерапію плюс аеробні фізичні навантаження, спостерігалося значне зниження рівня депресії та втомлюваності і збільшення енергійності пацієнтів. Проте покращення психологічного стану в цій групі пацієнтів не перевищувало аналогічний показник у пацієнтів, які втратили вагу внаслідок лише однієї дієтотерапії.
Loading...

 
 

Цікаве