WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Саркоїдоз органів дихання - Реферат

Саркоїдоз органів дихання - Реферат

засвідчують підвищення співвідношення CD4:CD8 клітин і підвищення рівня TNF-альфа в лаважній рідині.
Позитивний тест Клейма, гіперкальціємію і гіперкальційурію, підвищений рівень в сироватці ангіотензин-перетворюючого фермента, збільшення співвідношення CD4:CD8 понад 3,5 і накопичення радіоактивного галію в саркоїдній тканині (зокрема лімфатичних вузлах) при радіоізотопному дослідженні вважають маркерами активності саркоїдозу і орієнтирами для моніторингу при проведенні лікування.
Лікування
При саркоїдозі можлива спонтанна регресія (20-30 %), пов'язана з генетичними чинниками. Частіше спонтанний зворотний розвиток настає при гострому саркоїдозі з ізольованим ураженням ВГЛВ. При легеневих змінах частота спонтанної ремісії не перевищує 7 %. Наслідком прихованого, непомітного початку може бути незворотний прогресуючий фіброз. Тому й тактика щодо лікування хворих з саркоїдозом має бути диференційованою. При ізольованому саркоїдозі ВГЛВ утримуються від лікування або призначають нестероїдні протизапальні засоби. Вузлувата еритема минає протягом 4-6 тижнів, лімфаденопатія - через рік.
Метою терапії саркоїдозу є запобігання його ускладненням:незворотному легеневому фіброзу з подальшою легенево-серцевою недостатністю, втраті зору як наслідку ускладнень хронічного увеїту, нефрокальцинозу при тривалій гіперкальціємії. Основним засобом лікування є глюкокортикоїди, що мають антипроліферативну, протизапальну дію, пригнічують формування гранульом, гальмують вивільнення цитокінів з лімфоцитів і макрофагів.
Показаннями до застосування глюкокортикоїдів є:
- персистуючі зміни в легенях, що не мають тенденції до зворотного розвитку протягом 6 місяців;
- погіршення в динаміці показників зовнішнього дихання (в цих випадках ефект симптоматичний, рентгенологічно процес регресує мінімально);
- гіперкальціємія і гіперкальційурія;· ураження центральної нервової системи;
- ураження серця; при саркоїдних змінах шкіри, очей лікування починають з місцевого застосування кортикостероїдів, за відсутності належного ефекту переходять до їх системного використання.
Ці показання по суті сформульовані ще в 70-х роках минулого століття [13] і залишаються досі актуальними [5, 9]. Дози і тривалість кортикостероїдної терапії індивідуальні. При легеневому саркоїдозі оптимальною є початкова доза преднізолону 0,3-0,5 мг/кг маси тіла хворого (добова доза 20-40 мг), яку приймають зранку щоденно або через день. Одночасно призначають препарати калію, вітаміни, антиоксиданти, дієту з достатнім вмістом білка, обмеженням кухонної солі. З другого місяця дозу преднізолону поступово зменшують до підтримуючої (5-10 мг). Тривалість лікування - до 12 місяців, а при поширених процесах - до 2 років. Крім системного, можливе інгаляційне введення глюкокортикостероїдів (будесоніт в добовій дозі 1600 мкг) або їх поєднання, а також послідовне призначення (протягом перших двох місяців - кортикостероїди перорально, потім будесоніт інгаляційно). При позалегеневих ураженнях інгаляційне введення кортикостероїдів неефективне.
Хворим, у яких є протипоказання до кортикостероїдної терапії, застосовують делагіл по 15 мг/кг маси або плаквеніл протягом 25 місяців. Слід зазначити, що передчасне припинення лікування або швидке зменшення дози препаратів може стати причиною загострення хвороби. В цих випадках базисну терапію відновлюють, іноді виникає необхідність збільшення дози, а якщо пацієнт лікувався делагілом (плаквенілом) - додають глюкокортикоїдну терапію.
Розроблені також інші режими терапії, які передбачають поєднане застосування дещо нижчих доз глюкокортикоїдів з іншими препаратами (делагілом, вітаміном Е), делагілу з вітаміном Е, нестероїдних протизапальних засобів з вітаміном Е, а також монотерапія вітаміном Е [1]. Всі ці режими є менш ефективними, ніж класичний режим лікування глюкокортикоїдами.
При хронічному саркоїдозі після курсу глюкокортикоїдів застосовують метотрексат або комбіновану терапію глюкокортикоїдами, метотрексатом і гідроксихлорохіном для досягнення оптимальної протизапальної та антифібротичної дії. Антифібротичну дію має також пентоксифілін, який є інгібітором TNF. Його призначення вважають доцільним при гострому саркоїдозі.
Всі препарати, що застосовують для лікування саркоїдозу, можуть спричинити небажані побічні ефекти, тому лікування проводять під ретельним контролем лікаря. Зокрема, тривала кортикостероїдна терапія може викликати загострення низки фонових захворювань, стати причиною так званого "стероїдного" туберкульозу. Тому в осіб з позитивними реакціями на туберкулін, посттуберкульозними змінами в легенях разом з глюкокортикоїдами призначають профілактично ізоніазид по 5 мг/кг маси.
Слід зазначити, що останніми роками дещо змінився перебіг саркоїдозу. Рідше спостерігають спонтанну регресію, почастішали рецидиви, більше хворих з позитивною реакцією на туберкулін. Ми спостерігали 3 хворих, які після тривалої кортикоїдної терапії померли від генералізованого туберкульозу, за якого інтенсивна антимікобактеріальна терапія була неефективною. Тому з епідеміологічного погляду і безпеки хворих вважаємо нераціональним обстеження, лікування і диспансерне спостереження хворих на саркоїдоз в протитуберкульозних закладах, де завжди існує підвищена загроза суперінфекцій.
Загалом, правильно спланована і своєчасно розпочата терапія саркоїдозу є досить ефективною. Позитивної клініко-рентгенологічної динаміки можна досягти не менше ніж у 90 % хворих. При хронічних дифузних ураженнях легень ефективність значно нижча.
Література
[1] Борисов С. Е., Соловьева И. П., Ефимьев-ский В. П. и др. Диагностика и лечение саркоидоза органов дыхания: Пособие для фтизиатров и пульмонологов//Проблемы туберкулеза и болезней легких. - 2003. - № 6. - С. 51-64.
[2] Гурьялева М. Э., Визель Е. А., Казаков И. М. Саркоидоз глазами пациента: результаты опроса больных// Проблемы туберкулеза и болезней легких. - 2003. - № 6. - С. 10-13.
[3] Добин В. Л., Калиничев Г. А. Поражения сердечно-сосудистой системы при саркоидозе// Проблемы туберкулеза. - 1991. - № 2. - С. 71-74.
[4] Калиничев Г. А., Добин В. Л. Саркоидоз нервной системы// Проблемы туберкулеза. - 1990. - № 10. - С. 73-75.
[5] Піддубний А. Ф. Саркоїдоз. Матеріали наукових праць ІІ з'їзду фтизіатрів і пульмонологів України. - К., 1998. - С. 244-248.
[6] Рабухин А. Е., Доброхотова М. Н., Тонитрова Н. С. Саркоидоз. - М.: Медицина, 1975.
[7] Савула М. М., Ладний О. Я., Кравченко Н. С., Сливка Ю. І. Диференціальна діагностика захворювань легень і плеври. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2000.
Loading...

 
 

Цікаве