WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Розсіяний склероз: сучасні підходи до лікування - Реферат

Розсіяний склероз: сучасні підходи до лікування - Реферат

використовуваних у клініці цитостатиків циклофосфамід проникає через гематоенцефалічний бар'єр, він є сильнішим, ніж азатіоприн та циклоспорин, але проявляє більшу токсичну дію. Повідомляється про зниження темпів прогресування РС при клінічному його випробуванні.
Лікувальний ефект плазмаферезу у період загострення РС ґрунтується на видаленні з кров'яного русла автоантитіл, продуктів розпаду мієліну, прозапальних цитокінів, а також циркулюючих імунних комплексів. Якщо загострення РС супроводжується порушенням системи гемостазу (латентний ДВЗ-синдром), ефективним є застосування гепарину в малих дозах. Як відомо, гепарин впливає на всі ланки згортання крові, поліпшує мікрогемоциркуляцію та тканинну гемодинаміку, зменшує прояви ДВЗ-синдрому, має також антигістамінні, антикінінові, імуносупресорні властивості, інгібує продукцію прозапальних цитокінів, взаємодію імунних комплексів з еритроцитами. Наші спостереження з застосування гепарину та з гіпербаричною оксигенацією призводили до швидкого блокування екзацербації у хворих на РС.
Серед препаратів з імуномодулюючим впливом, які подовжують тривалість ремісій і уповільнюють темп прогресування РС, виділяють лікарські засоби цитокінової природи - препарати рекомбінантного людського інтерферону бета та лікарські засоби з антигеноспецифічною імунною активністю, спрямованою на селекторне гальмування автореактивних Т-клітин (глатирамер ацетат). Вони використовуються як препарати першої лінії модифікуючої патогенетичної терапії у лікуванні хворих на РС і здійснюють сприятливий вплив на ремітуючо-прогресуючий тип перебігу захворювання, знижують частоту загострень, гальмують прогресування інвалідності, зменшують прояви хвороби та її активність за даними МРТ. Застосування інтерферону бета-1а у дозі 44 мг тричі на тиждень є ефективнішим для попередження загострень захворювання та зменшення його активності за даними МРТ, ніж використання у дозі 22 мг. Більш високі дози сприяють стійкій ремісії, подовженню її тривалості, уповільненню прогресування демієлінізації і темпів інвалідизації. Терапевтичну ефективність препарату підтверджували дані повторної МРТ, які свідчили про зменшення кількості та обсягу пошкоджень в режимі Т2 у пацієнтів, яких лікували протягом 9 місяців і довше. Це пов'язано з тим, що інтерферони бета знижують активність Т-клітин, зменшують експресію HLA-молекул, гальмують продукцію токсичних для олігодендроцитів прозапальних цитокінів: лімфотоксину, TNF-a, інтерферону-g, фактору некрозу. Дані літератури свідчать, що інтерферон бета-1а є ефективнішим у порівнянні з інтерфероном бета-1б, хоча результати лікування оцінюються, як задовільні [9, 10].
Синтетичний поліпептид кополімер-1 (глатирамер ацетат) має значну спорідненість з антигенами ІІ класу HLA-системи антигенпрезентуючих клітин, конкурує та замінює основний білок мієліну і інші мієлін-асоційовані антигени. Внаслідок цього підсилюється індукція Т-супресорів і інгібіція специфічних Т-ефекторних клітин, що призводить до сповільнення або призупинення автоімунного каскаду демієлінізації, що дає позитивний ефект у лікуванні хворих на РС ремітуючого та ремітуючо-прогресуючого типу [8].
До засобів другої лінії модифікуючої патогенетичної терапії належать такі імуномодулюючі препарати, як аміксин, людський (донорський) імуноглобулін для внутрішньовенного введення, ербісол та екстра-ербісол, лаферон, препарати системної ензимотерапії (вобензим, вобе-мугос, флогензим). Препарати цих груп стимулюють клон супресорів, моделюють активність Т-хелперів, сприяють оптимальній взаємодії Т і В ланок імунітету, зумовлюють індукцію цитокінів, розщеплюють циркулюючі імунні комплекси, виявляють антиоксидантну, протизапальну дію, прискорюють репаративні процеси, позитивно впливають на хворих з РС ремітуючого та ремітуючо-прогресуючого типу.
Необхідно зазначити економічну доступність цих препаратів для хворих. Відносно невисока вартість і достатня ефективність вигідніше відрізняє їх від препаратів бета-інтерферону і глатирамеру ацетату. Висока вартість останніх засобів не дозволяє широко використовувати їх у клінічній практиці. При цьому не завжди економічні витрати на лікування співвідносяться з клінічним ефектом, відміна цих препаратів призводить до загострення і прогресування демієлінізуючого процесу.
Симптоматична терапія включає нейропротекторні та біоенергетичні засоби (солкосерил), ноотропи (пірацетам та інші), вазоактивні препарати, антиагреганти, антиоксиданти, інгібітори протеолітичних ферментів, противірусні, десенсибілізуючі засоби, вітаміни груп В, С, Е, ентеросорбенти, еферентні методи. З метою корекції порушень ліпідного обміну призначають есенціалє або ліпостабіл. Для нормалізації білкового обміну широко використовують анаболічні препарати; за умови нетримання сечі - антихолінестеразні (прозерин, галантамін). З метою зменшення спастичності м'язів показані міорелаксанти (сирдалуд, мідокалм, баклофен), які застосовують також при атонії сечового міхура. За наявності болю та парестезій призначаються нестероїдні аналгетики, транквілізатори.
З метою зменшення інтенційного тремору застосовують адреноблокатори (анаприлін), легкі нейролептики. За депресивних станів використовують антидепресанти (флуксоніл, амітриптилін). До засобів симптоматичної терапії відносять також харчові добавки (лецитин, чаванпраш, кордіцепс, бджолиний пилок, пивні дріжджі). Показані ЛФК, масаж, прохолодні ванни. У дієті хворих на РС мають бути у достатній кількості: білок тваринного походження, свіжі овочі, фрукти, олії, фруктові соки, сир, салати, бобові. При порушенні випорожнення кишківника до дієти слід додати хліб з муки грубого помолу, кефір, мед, рибу, чорнослив тощо.
Альтернативні схеми лікування хворих на РС залежно від типу перебігу та стадії захворювання, розроблені нашою кафедрою, продемонстрували оптимальну ефективність і розглядаються надалі як програма лікування з рекомендаціями їх застосування у клінічній практиці (таблиці 2-4). Програма лікування хворих має включати також засоби медико-соціальної та психологічної реабілітації. Хворим рекомендується зберігати максимальну активність у повсякденному житті та виробничій діяльності.
Лікувати хворих на РС необхідно тривало, практично все життя, з використанням різних лікарських засобів. До них відносяться всі діагностично визначені випадки РС, хворі з РС без обмеження за віком, інвалідністю танезалежно від стадії захворювання: загострення, ремісія, хронічне загострення. Терапія має передбачати дотримання індивідуальної схеми, не перевантажуючи організм хворого поліпрагмазією.
Дотримання проведення поетапності лікування з оптимальним режимом дієтотерапії та профілактичних засобів є важливою передумовою попередження прогресування розсіяного склерозу, поліпшення якості життя хворого, збереження його соціальної активності.
Література
[1] Віничук С. М., Мяловицька О. А. Розсіяний склероз: клініко-діагностичні та терапевтичні алгоритми. - К., 2001.
[2] Головкин В. И. Рассеянный склероз. Материалы ежегодн. 9-го симпозиума Всероссийского общества рассеянного склероза, 25-29 мая 2000, Санкт-Петербург. - Лики России. - С. 3-8.
[3] Гусев Е. И., Демина Т. Л., Бойко А. Н. Рассеянный склероз. - М., 1997.
[4] Завалишин И. А., Головкин В. И. Рассеянный склероз, избранные вопросы теории и практики. - М., 2000.
[5] Карлов В. В., Макаров В. А., Селезнев А. Н. и др. К клинике и лечению рассеянного склероза// Журнал невропат. и психиатр. - 1989. - № 2. - С. 185-189.
[6] Лисяный Н. И. Иммунология и иммунотерапия рассеянного склероза. - К., 2003. - С. 158-223.
Loading...

 
 

Цікаве