WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Риніти: етіопатогенез, діагностика, лікування - Реферат

Риніти: етіопатогенез, діагностика, лікування - Реферат

цих питань лікарями (ЛОР, сімейними лікарями, терапевтами, педіатрами) під дистанційним контролем алергологів.
Численні дослідження підтвердили такі основніположення щодо застосування специфічної імунотерапії:
- ефективність СІТ позначається на усуненні всіх симптомів захворювання і знижує потребу пацієнта в протиалергійних лікарських препаратах;
- СІТ попереджає перехід легких форм захворювання у більш тяжкі, розвиток бронхіальної астми у хворих на АР;
- ефективна СІТ попереджає розширення спектра алергенів, перехід моновалентної сенсибілізації в полівалентну алергію;
- лікувальна ефективність СІТ вища в тих випадках, коли вона розпочата в молодому віці й на ранніх стадіях захворювання;
- на відміну від фармакотерапії, ефект СІТ зберігається після завершення курсу лікування протягом тривалого часу, звичайно - протягом декількох років.
2. Фармакотерапія.
Здійснюється такими основними медикаментозними засобами:
- антигістамінні препарати;
- кромони;
- аерозольні глюкокортикостероїди;
- інші засоби (деконгестанти, зволожуючі, антихолінолітики тощо).
Вимоги до фармакотерапії.
З антигістамінних засобів бажано застосовувати препарати ІІ та ІІІ покоління як такі, що мають мінімум побiчної дії, інколи - кромони (частіше у дітей). За неефективності цих засобів показане застосування аерозольних ГКС протягом 1-2 місяців з періодичним оглядом порожнини носа ЛОР-фахівцем з метою запобігання ускладнень.
Як допоміжні засоби можуть використовуватися деконгестанти (бажано системнi та короткострокові), фізіотерапія та інші сертифіковані в Україні методи лікування за умови об'єктивного контролю їх ефективності. Хірургічні та напівхірургічні способи як самостiйні методи лікування АР не застосовуються.
Алгоритм лікування вазомоторного риніту.
Лікувальні заходи повинні починатися з виявлення можливих причин, що призводять до формування назальної гіперреактивності, і лікування основного захворювання, наприклад, корекції функції щитоподібної залози, терапії нейроциркуляторної дистонії [1]. Варто порадити хворим уникати впливу тригерних факторів (протягів, тютюнового диму, різких запахів тощо), застосовувати схеми загартовування. На сьогодні рекомендовані схеми стимуляції симпатичного відділу вегетативної нервової системи шляхом прийому гострої їжі, тонізуючих напоїв, штучного розвитку гіпоксії (методи дихання за Бутейко, Стрельниковою), тривалі фізичні вправи. Варто нагадати лікарям, що застійні явища в порожнині носа можуть спостерігатися при порушенні функції легень, коли страждає присмоктуюча функція (при запальних процесах, емфіземі тощо). Тому ефективною може бути тільки комплексна терапія всіх відділів дихальної системи.
Однією з найбільш частих причин, що призводять до порушень вазомоторної інервації, являються аномалії будови перетинки носа, гребені і шипи, що контактують з латеральною стінкою порожнини носа і є джерелом патологічних рефлекторних впливів. У цьому випадку єдиним ефективним методом лікування є хірургічне втручання на перетинці носа. Консервативні методи лікування при ВР часто бувають неефективними. У випадку недостатньої дії нехірургічного лікування рекомендується операція, метою якої є зменшення розмірів нижніх носових раковин і відновлення носового дихання.
Вимоги до результатів терапії ринiтiв.
Результатом успішного лікування ринітів має бути:
- ліквідація чи значне зменшення проявів риніту (закладеності й виділень з носа, його свербіння, чхання), відновлення нюху;
- підвищення якості життя хворих (здатності повноцінно працювати, навчатися і відпочивати);
- АР не повинен трансформуватися в бронхіальну астму;
- при лікуванні не повинні розвиватися нові захворювання або ускладнення (медикаментозний риніт, лікарська алергія, грибкові ураження тощо).
Хiрургiчне лiкування хронiчних ринiтiв
Незворотність патологічних змін у тканинах носових раковин, а отже, і потенціал можливостей консервативного лікування уточнюється за допомогою ендоскопії та риноманометрії до та після анемізації слизової оболонки носа.
Показання до хірургічного втручання при АР виникають у таких випадках:
- можливості консервативного лікування не дозволяють досягти стійкої ремісії та поліпшити носове дихання;
- при незворотних (фіброзна або соскова) формах гіпертрофії носових раковин, що виникли на фоні АР;
- за наявності аномалій носових структур.
При хірургічному лікуванні хворих на АР можуть бути застосовані різні методи, однак саме втручання обов'язково має додержуватися принципів функціональності та мінімальної інвазивності. Це означає, що хірург завжди повинен намагатися зменшити травму, не видаляти незмінну слизову оболонку носа, пам'ятати про те, що саме її цілісність забезпечує основні функції органа. Операція в цьому випадку має виконуватися на фоні медикаментозної терапії. Перевага надається підслизовим методам втручання (ультразвукова, лазерна, шейверна конхотомія).Сучасні хірургічні технології дозволяють нормалізувати носове дихання, видалити приховані аномалії внутрішньоносових структур, а за необхідності - старанно очистити всі уражені пазухи, відновити їх нормальний дренаж, аерацію та видалити патологічний матеріал. Однак позитивний результат навіть такої функціональної операції лише на 50 % залежить від кваліфікації хірурга та техніки самого втручання; решта 50 % успіху - це правильна доопераційна підготовка та обстеження хворого, грамотне проведення післяопераційного періоду лікарем поліклініки та сумлінне виконання самим хворим рекомендацій лікаря.
На завершення хочу згадати слова академіка О. О. Богомольця: "Навчитися керувати алергією - значить підкорити лікарю перебіг, наслідки багатьох тяжких захворювань". На сьогодні це повною мірою стосується не лише алергійного, але й усіх форм ринітів. Завдяки досягненням ендоскопії, алергології та загальноклінічної медицини ми значно краще стали розумітися на захворюваннях носа, особливо в останні десятиліття. Однак проблема ринітів - це безмежна взаємодія організму з навколишнім середовищем, а також прояв багатьох проблемних станів людського організму.
Література
[1] Вейн А. М., Соловьева А. Д., Колосова О. А. Вегетососудистая дистония. - М.: Медицина, 1981.
[2] Дайняк Л. Б. Вазомоторный ринит. - М.: Медицина, 1966.
[3] Ильина Н. И. Эпидемиология аллергического ринита// Рос. ринология. - 1999. - № 1. - С. 23-25.
[4] Лопатин А. С. Аллергический ринит// Рус. мед. журнал. - 2002. - Том 4, № 9. - С. 56-64.
[5] Пискунов Г. З., Пискунов С. З. Клиническая ринология. - М.: Миклош, 2002.
[6] Пухлік С. М., Гапонюк А. В. Вивчення механізму розвитку медикаментозної залежності після тривалого застосування назальних деконгестантів у хворих на риніт, методи діагностики та лікування// Журнал вушних, носових та горлових хвороб. - 2002. - № 4. - С. 57-63.
Loading...

 
 

Цікаве