WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Риніти: етіопатогенез, діагностика, лікування - Реферат

Риніти: етіопатогенез, діагностика, лікування - Реферат


Реферат на тему:
Риніти: етіопатогенез, діагностика, лікування
Риніт - одне з найбільш розповсюджених захворювань на земній кулі. Нежить нерідко супроводжує гострі та хронічні інфекційні захворювання або має хронічний перебіг, пов'язаний з алергією чи вегетативними розладами. У даній статті висвітлені сучасні принципи діагностики та лікування ринітів відповідно до рекомендацій Міжнародного наукового консенсусу. Представлені критерії діагностики клінічних варіантів ринітів, комплекс необхідного обстеження, сучасні підходи до базисного лікування.Ключові слова: гострі та хронічні риніти, діагностика, терапевтичне та хірургічне лікування.
Ринітами називаються запальні захворювання слизової оболонки носа. Під запальними процесами розуміють відповідну реакцію слизової оболонки носа на вплив різних шкідливих факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, що перевищують захисні можливості слизової оболонки та викликають її запальний стан.
У 1994 році Міжнародний консенсус по ринітах визначив, що ринітом слід вважати захворювання, яке щоденно супроводжується протягом години і більше принаймні двома з перелічених симптомів: виділення з носа (ринорея), закладеність, чхання, свербіння в носі.
На риніт хворіють усі вікові групи населення. Вважається, що риніт - найбільш розповсюджене захворювання на землі. Як правило, гострий риніт має інфекційне походження і постійно реєструється при грипі та гострих респіраторних вірусних інфекціях. Так, діти в дошкільному віці хворіють на вірусну інфекцію верхніх дихальних шляхів 6-12 разів на рік, а дорослі - 2-3 рази. Кількість днів, протягом яких людина хворіє на гострий риніт, за все життя становить 1-2 роки [5]. Дуже високою є захворюваність і на хронічні форми риніту (10-20 % населення). При епідеміологічних дослідженнях симптоми риніту відмічені у 40 % опитуваних [3, 7].
У вітчизняній ринології розповсюджена класифікація хронічних ринітів, запропонована Л. Б. Дайняк у 1966 році. Вона поділяє всі форми в залежності від характеру запалення - катаральний, гіпертрофічний, атрофічний; окремо видiлений вазомоторний риніт, а саме його алергічна та нейровегетативна форми. Ця класифікація довгий час влаштовувала практичних лікарів, але сьогодні через велику кількість хворих на риніти весь тягар діагностики та лікування цієї патології необхідно перекладати на сімейних лікарів, терапевтів, педіатрів, при обов'язковому консультуванні оториноларинголога або алерголога. Тому Міжнародний консенсус (1994) запропонував нову класифікацію ринітів для практичних лікарів:
Інфекційний:
гострий;
хронічний:
- специфічний;
- неспецифічний.
Алергічний:
сезонний;
цiлорічний.
Інші:
ідеопатичний;
професійний;
гормональний;
медикаментозний;
харчовий;
психогенний;
атрофічний;
викликаний речовинами подразнюючої дії.
Це захворювання чи варіант норми? Деякі люди внаслідок особливостей психіки можуть агравувати симптоми носової обструкції. У таких випадках бесіда з пацієнтом, яка може бути аргументована інтерпретацією даних об'єктивного дослідження (риноманометрія, відеоендоскопія, ендоскопічна фотографія, рентгенографія тощо) допомагають впевнити пацієнта у відсутності хвороби.
Чи викликані симптоми риніту анатомічними аномаліями? Згідно з загальноприйнятою теорією W. Messerklinger (1959), у місцях контакту слизової оболонки медіальної та латеральної стінок носової порожнини розвивається набряк, спостерігається зупинка миготливого епітелію, нерідко - слизові виділення з носу. Цей контакт спричиняє цілу низку патогенних рефлексів, і тому аномалії будови носової порожнини, такі як шипи, гребені носової перетинки, патологічні варіанти будови середньої носової раковини (парадоксальне викривлення) можуть викликати симптоми риніту та підлягають хірургічному лікуванню.
Якщо встановлений діагноз "риніт": він інфекційний чи неінфекційний? Відповісти на це питання допомагає характерна послідовність появи симптомів запалення, поєднання симптомів риніту з катаральними проявами в глотці, гортані та трахеї, типові риноскопічні знахідки та характер носових виділень. Необхідно також виключити специфічний характер інфекційного ураження (туберкульоз, сифіліс, лепра тощо).Якщо неінфекційний, чи викликаний він контактом з професійними шкідливими факторами? Різноманітний органічний та мінеральний пил, особливо дрібнодисперсний, хімічні агресивні речовини, у тому числі отрутохімікати або добрива, при довгостроковому контакті викликають симптоми подразнення та запалення. Ці симптоми зменшуються у вихідні дні або проходять під час відпустки.
Якщо неінфекційний: алергічний чи неалергічний? На користь алергічного генезу свідчать спадкові передумови, маніфестація симптомів риніту при контакті з причинними алергенами, характерний колір слизової оболонки, позитивні результати шкірного тестування, наявність у сироватці крові специфічних антитіл.
Якщо алергічний: сезонний або цілорічний? Дуже важливе значення має позитивний алергологічний анамнез, підтвердження сезонності та конкретних обставин, за яких мають прояви алергічні реакції, наявність перехресної алергії, результати шкірних тестів з алергенами.
Якщо неалергічний: еозинофільний чи нееозинофільний?
Підвищена кількість еозинофілів у крові або в назальному секреті дозволяють виділити серед хворих з неалергічним ринітом групу тих, у кого риніт викликаний порушеннями метаболізму арахідонової кислоти. У цих хворих риніт часто буває першим проявом аспіринової тріади: рецидивуючого поліпозного риносинуситу, бронхіальної астми та маніфестації неперенесення нестероїдних протизапальних препаратів.
Якщо це неінфекційний неалергічний нееозинофільний риніт, то яка причина вазомоторних проявів у носовій порожнині? Можливою причиною може бути постійне застосування судинозвужуючих крапель або гіпотензивних препаратів (медикаментозний риніт), гормональні зміни в організмі (пубертатний період, вагітність, захворювання щитоподібної залози), вегетосудинна дистонія тощо.
Така послідовність діагностичних дій дозволяє правильно визначити форму риніту і вибрати оптимальні методи лікування.
Слід зазначити, що серед багатьох форм хронічних ринітів частка алергічного (АР) та вазомоторного (ВР) (ідіопатичного) становить до 95 % усіх хворих (відповідно 75 % та 20 %), інші форми складають лише 5-10 %. Тому головне завдання лікаря - чітко визначити форму риніту. Саме схожість клінічних проявів, утруднення при виконанні алергічного тестування роблять цей діагностичний процес складним (табл. 1).Ще в одному міжнародному документі, підготовленому фахівцями ARIA (Allergic rhinitis and its impact on asthma) [8], підкреслюється, що АР являє собою глобальну проблему охорони здоров'я, що обумовлено:·
- значною поширеністю АР (хворіє 20-40 % населення);
- суттєвим зниженням якості життя хворих, у тому числі обмеженням
Loading...

 
 

Цікаве