WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Раптова серцева смерть: фактори ризику та профілактика - Реферат

Раптова серцева смерть: фактори ризику та профілактика - Реферат

досліджень) та ШПР. Усього було проаналізовано результати лікування 6553 пацієнтів. Було встановлено, що ризик РСС при тривалому (протягом двох років) застосуванні аміодарону достовірно зменшився на 29 %, а загальна смертність - на 13 %. Серед побічних ефектів аміодарону найчастіше (до 4 % випадків тривалого застосування препарату) спостерігалися розлади з боку щитоподібної залози, значно рідше - нейропатія, поява легеневих інфільтратів, брадикардія або порушення функції печінки. З огляду на це, аміодарон показаний для первинної профілактики РCС насамперед у тих пацієнтів із структурним захворюванням серця, у яких наявні критерії високого ризику небезпечних для життя аритмій серця і користь застосування препарату безперечно перевищує ризик побічних ефектів.
Що стосується b-адреноблокаторів, то необхідно підкреслити, що ефективність у плані запобігання РCС доведена для метопрололу, бісопрололу та карведилолу.
Сучасним шляхом запобігання РCС з найбільш переконливими доказами ефективності у пацієнтів з груп високого ризику є застосування імплантація кардіовертерів-дефібриляторів (ІКД). Наприклад, у дослідження MADIT було включено 196 пацієнтів з ФВ ЛШ 35 % і менше після перенесеного ІМ, нестійкою ШТ, документованою при холтерівському моніторуванні ЕКГ або пробі з фізичним навантаженням, а також стійкою ШТ, яка індукувалася при електрофізіологічному дослідженні. Пацієнтам рандомізовано застосовували ІКД або продовжували звичайне медикаментозне лікування. Протягом 27 місяців спостереження смертність у групі хворих з ІКД становила 15 %, медикаментозного лікування - 38 % (хоча необхідно зазначити, що частина хворих в цій групі приймала антиаритмичні препарати І класу). У цьому дослідженні було вперше доведено доцільність застосування ІКД у пацієнтів, які перенесли ІМ і мають високий ризик раптової аритмічної смерті.
Водночас застосування специфічних засобів профілактики ФШ не досить доцiльне у пацiєнтiв з високим ризиком смертi від iнших причин. Зокрема, пацiєнти з ФВ ЛШ нижче 25 % i СН III-IV функцiонального класу мають найгiрший загальний прогноз виживання i найбiльший ризик смертi внаслідок СН. Втручання спрямованi лише на запобiгання РCС у цих хворих i нiяк не впливають на перебiг основного захворювання, наприклад застосування ІКД дозволяє iстотно зменшити ймовiрнiсть фатальної ФШ та частоту виникнення РСС серед можливих причин смертi, але практично не полiпшує загальний прогноз. Хворi з високим загальним ризиком смерті (аритмічної і неаритмічної) після ІКД помирають приблизно в ті самі строки вiд інших причин, зокрема гострого порушення насосної функції серця чи тромбоемболiї.
Звичайно, питання щодо доцільності застосування ІКД вирішується по-різному, в залежності від можливостей придбання цих приладів. Останнім часом отримано дані, що дають підстави для розширення показань до застосування ІКД. Метою дослідження MADIT-II було встановити, чи дозволить профілактичне застосування ІКД покращити виживання хворих з ІХС і систолічною дисфункцією ЛШ у порівнянні з медикаментозною терапією. У це дослідження включали пацієнтів з хронічною ІХС і хоча б з одним перенесеним раніше ІМ, фракцією викиду ЛШ 30 % і менше та більш ніж 10 шлуночковими екстрасистолами за годину при холтерівському моніторуванні ЕКГ, без вікових обмежень. У дослідження не включали пацієнтів з пароксизмами нестійкої ШТ або в яких під час ВЕФД індукували стійку ШТ. До листопада 2001 року у дослідження встигли включити 1232 пацієнти, серед яких більшість отримували оптимальну медикаментозну терапію іАПФ і b-адреноблокаторами, частина - антиаритмічними засобами. Дослідження припинили передчасно через отримані переконливі дані про краще виживання пацієнтів з ІКД внаслідок зменшення ризику РСС. Профілактичне застосування ІКД протягом 3 років асоціювалося із статистично значущим зменшенням смертності на 31 %. Причому користь застосування ІКД була очевидною в різних категоріях пацієнтів, серед яких у 75 % діагностували СН II-III функціонального класу.
Таким чином, протягом останнiх рокiв уперше на основi вивчення патогенетичних механiзмiв РСС, завдяки встановленню найбільш iнформативних критерiїв ризику та розвитку сучасних медичних технологій зародився новий напрям сучасної кардiологiї - первинна профiлактика РСС. Частота виникнення РСС стала однією з первинних кінцевих точок найбільших досліджень з лікування кардіологічних захворювань, зокрема інфаркту міокарда і серцевої недостатності. Зроблено великий крок уперед у з'ясуванні механізмів формування РСС в осіб без очевидних ознак порушень структурно-функціонального стану міокарда. Протягом останнього десятиліття проведено багато контрольованих досліджень, які дозволили встановити місце антиаритмічних препаратів, пристроїв і довели, зокрема, переваги b-адреноблокаторів, аміодарону й автоматичних внутрішніх кардіовертерів-дефібриляторів у первинній та вторинній профілактиці РСС у пацієнтів з кардіологічними захворюваннями, насамперед з інфарктом міокарда і серцевою недостатністю. Було вдосконалено стратегію лікування шлуночкових аритмій на основі ретельної індивідуалізованої оцінки клiнiко-гемодинамiчного та прогностичного значення порушення ритму, порівняння потенцiйної користі лiкування та можливого ризику кардiальних i екстракардiальних побiчних ефектiв, даних щодо здатності антиаритмiчних препаратiв покращувати довготривалий прогноз виживання хворих та викликати небезпечну аритмогенну дію. Проте, незважаючи на ці визначні досягнення експериментальної та клiнiчної медицини, реальний рівень пiзнання стану проблеми містить цілу низку нез'ясованих питань. Можливості оцінки ризику і профілактики РСС у пацієнтів із структурними серцевими захворюваннями і з "первинними електричними захворюваннями серця" відрізняються і значною мірою залежать від соціального рівня та медичних технологій, що існують в різних країнах.
Література
[1] Aguiar C., Ferreira J., Seabra-Gomes R. Prognostic va-lue of continuous ST-segment monitoring in patients with non-ST-segment elevation acute coronary syndromes// Ann Noninvasive Electrocardiol. - 2002. - Vol. 7 (1). - P. 29-39.
[2] Chevalier P., Kirkorian G., Touboul P. Arrhythmic sudden cardiac death due to coronary artery spasm// CardElectrophysiol Rev. - 2002. - Vol. 6 (1-2). - P. 104-106.
[3] Cohen M., Stinett S. S., Weatherley B. D. еt al. Predictors of recurrent ischiemic events and death in unstable coronary artery disease after treatment with combination antithrombotic therapy// Am Heart J. - 2000. - Vol. 139. - P. 962-970.
[4] Disertori M., Dallafior D., Marini M. Arrhythmia risk stratification based on etiological and anatomo-structural factors// Ital Heart J. - 2001. - Vol. 2 (Suppl. 12). - P. 1265-1269.
[5] Elliott P. M., Poloniecki J., Dickie S. et al. Sudden death in hypertrophic cardiomyopathy: identification of high risk patients// J Am Coll Cardiol. - 2000. - Vol. 36. - P. 2212-2218.
[6] Florenciano-Sanchez R., Castillo-Moreno J. A., Molina-Laborda E. et al. The exercise test that indicates a low risk of events. Differences in prognostic significance between patients with chronic stable angina and patients with unstable angina// J Am Coll Cardiol. - 2001. - Vol. 38 (7). - P. 1974-1979.
Loading...

 
 

Цікаве