WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Раптова серцева смерть: фактори ризику та профілактика - Реферат

Раптова серцева смерть: фактори ризику та профілактика - Реферат

захворюванням серця, що підвищують схильність до виникнення РСС;
- раннє виявлення та усунення станів, які підвищують схильність до виникнення РСС;
- стратифікація ризику у пацієнтів із серцевими захворюваннями, у тому числі з ШПР, з метою виявлення та захисту осіб з найвищим ступенем ризику;
- негайна та ефективна реанімація у випадках РСС;
- лікування осіб, які перенесли епізод РСС та були успішно реанімовані.
Безумовно, на кожному наступному етапі коло пацієнтів, у яких можуть здійснюватися відповідні лікувально-профілактичні заходи, стає вужчим. З іншого боку, підвищується показник абсолютного ризику, і тому покращується співвідношення вартості та ефективності профілактичних втручань.
Популяційні дослідження у багатьох промислових країнах продемонстрували, що фактори ризику виникнення РСС - переважно ті самі, що й для ІХС: підвищення рівня загального холестерину та холестерину ліпопротеїдів низької щільності, артеріальна гіпертензія, паління та цукровий діабет. У багатьох дослідженнях намагалися ідентифікувати фактори ризику, що допомогли достовірно прогнозувати РСС, на відміну від гострого ІМ і/або інших проявів коронарної хвороби у підгрупах населення без діагностованої хвороби серця [1, 3, 6]. У деяких дослідженнях також згадуються як специфічні фактори ризику зростання ритму серця та велика кількість вживання алкоголю.
За наявності адекватних діагностичних засобів і при достатній наполегливості дослідників навіть у випадках РСС з "нормальним" або "майже нормальним" серцем можна виявити порушення структурно-функціонального стану міокарда [4]. Незалежними механізмами патогенезу РСС у молодих людей можуть стати минуща дія тригерів (запускаючих факторів), вроджені або набуті порушення реполяризації, а також змiни міокарда, якi тяжко або неможливо встановити доступними інструментальними методами дослідження. Очевидно, в міру встановлення цих механізмів діапазон випадків "ідіопатичної ФШ" буде поступово зменшуватися, а можливості індивідуалізованої профілактики РСС - розширюватися.
Співвідношення етіологічних факторів та поширеність РСС, безумовно, залежать від віку. Провідними причинами РСС в осіб віком до 35 років є міокардит, гіпертрофічна кардіоміопатія, вроджений синдром подовженого інтервалу QT, аритмогенна дисплазія ПШ, синдром Бругада, ідіопатична ФШ. Після 40 років поширеність РСС у популяції стрімко зростає, а серед причин РСС домінують ІХС і кардіоміопатії. У пацієнтів, які раніше перенесли гострий коронарний синдром, ризик виникнення РСС становить 5 % на рік, з фракцією викиду (ФВ) ЛШ менше 35 % і/або СН - 20 %, після перенесеної зупинки серця або небезпечних для життя порушень ритму з успішною реанімацією - 25 %, у пацієнтів з групи високого ризику після перенесеного ІМ - понад 30 % на рік. Ще раз наголосимо, що в загальній популяції дорослих осіб імовірність виникнення РСС становить у середньому 1 випадок на 1000 на рік, і РСС є однією з основних причин смерті в розвинених країнах. Ці дані свідчать про важливість профілактики РСС як глобальної медико-соціальної проблеми.
Гіпертензія є відомим фактором ризику ІХС, але деякі епідеміологічні дослідження продемонстрували, що вона відіграє неоднозначну роль у збільшенні ризику РСС. Вплив зниження артеріального тиску на виникнення РСС не було чітко встановлено за допомогою рандомізованих досліджень через невелику кількість досліджених та недостатньо високий ризик серцевої смерті. Основний механізм, за допомогою якого гіпертензія призводить до РСС, - ГЛШ. Інші детермінанти ГЛШ включають вік, ожиріння, високий рівень глюкози та генетичні фактори [5].
Епідеміологічний зв'язок між підвищеним рівнем холестерину (LDL-холестерину) та ризиком усіх проявів ІХС, у тому числі РСС, добре відомий. Тому однією зі стратегій оцінки ризику виникнення РСС є популяційний підхід з метою кращого виявлення ІХС та субклінічних структурних змін міокарда [11]. У цьому випадку стратифікація ризику РСС є невід'ємною частиною оцінки загального ризику у пацієнтів з ІХС. Здійснення скринінгового обстеження й особливо втручання з метою корекції факторів ризику ІХС у всій популяції пов'язане з природними труднощами. Більш реальним та перспективним є обстеження та втручання в певних, чітко окреслених категорій осіб. Прикладом такого скринінгу може бути оцінка ліпідного профілю та реєстрація ЕКГ у спортсменів високої кваліфікації. Очевидно, вибір тієї чи іншої групи осіб для скринінгового обстеження, а також його обсяг залежать від співвідношення вартості та очікуваної ефективності.
Оскільки найпоширенішою причиною раптової смерті є ІХС, логічно припустити, що в запобіганні РСС найбільший ефект може дати корекція ішемії та пов'язаних з нею станів, зокрема, оглушеного внаслідок реперфузiйного пошкодження або гiбернованого міокарда. У цих випадках профілактику РСС не можна розцінювати як самостійний напрям лікування ІХС, вона є одним із позитивних наслідків адекватної протиішемічної терапії. За даними низки дослiджень, реваскуляризацiя серцевого м'яза методами аортокоронарного шунтування чи перкутанної транслюмiнальної коронарної ангiопластики дозволяє не лише покращити функціональний стан і якість життя, а й зменшити кiлькiсть різних "кінцевих точок" у хворих з IХС з критичними стенозами вінцевих артерій, у тому числі - ймовірність у них РСС. Наявність міокарда з порушеною скоротливою функцією, але який залишається життєздатним (гiбернованим), є незалежним фактором ризику РСС, відновлення ж коронарного кровопостачання дозволяє зменшити вразливість шлуночків. Встановлено, що адекватна корекцiя iшемiї мiокарда є особливо ефективною з огляду на запобiгання РСС у пацiєнтiв з такими клiнiчними ознаками [13]:
- відносно збережена функцiя ЛШ (ФВ ЛШ 40-45 %), без аневризми;
- пiд час перенесеного раніше епiзоду РСС була зареєстрована ФШ;
- при внутрiшньосерцевому електрофiзiологiчному дослiдженнi (ВЕФД) не iндукувалася стiйка мономорфна шлуночкова тахiкардiя (ШТ), але iндукувалася ФШ;
- при навантаженнi відтворювалася iшемiя мiокарда;
- під час коронарографії виявляли критичний стеноз судини, яка постачає iшемiзований або гiбернований мiокард.
Якщо пацiєнти з IХС не пiдлягають повнiй реваскуляризацiї або наявнi вираженi змiни функцiї чи геометрії шлуночкiв, так само як i при кардiомiопатiях, переважно призначають лiкування основного захворювання. Слід зазначити, що частота виникнення РСС протягом останніх років стала однією з кінцевих точок контрольованих досліджень ефективності медикаментозних і немедикаментозних засобів лікування серцево-судинних захворювань, зокрема ІХС і СН. У цих дослідженнях, які за своїм обсягом та організацією відповідають критеріям доказової медицини, здатність зменшувати ризик РССу пацієнтів, які перенесли ІМ, переконливо доведена для b-адреноблокаторів, інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (іАПФ) і статинів, а у пацієнтів з CН - для іАПФ (еналаприлу, каптоприлу, лізиноприлу та ін.), b-адреноблокаторів (метопрололу, бісопрололу і карведилолу) та антагоністів рецепторів альдостерону (спіронолактону). З урахуванням маркерiв ризику життєво небезпечних аритмiй серця з'ясовують питання про імплантацію автоматичного внутрішнього кардіовертера-дефібрилятора [14].
Дослідження
Loading...

 
 

Цікаве