WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Рак прямої кишки, рак ободової кишки, поширений колоректальний рак: діагностика, лікування та спостереження хворих. Клінічні рекомендації ESMO (рефера - Реферат

Рак прямої кишки, рак ободової кишки, поширений колоректальний рак: діагностика, лікування та спостереження хворих. Клінічні рекомендації ESMO (рефера - Реферат


Реферат на тему:
Рак прямої кишки, рак ободової кишки, поширений колоректальний рак: діагностика, лікування та спостереження хворих. Клінічні рекомендації ESMO
Частота випадків раку прямої кишки в Європі становить 35 % усіх випадків колоректального раку, тобто 15-25 хворих на 100 тисяч населення на рік. Смертність внаслідок цієї патології становить 4-10 випадків на 100 тисяч на рік, є більш низькою у жінок.
Діагностика
Діагноз базується на огляді прямої кишки шляхом ректоскопії з біопсією та морфологічним дослідженням біоптату. Пухлини, локалізовані на відстані 15 см і менше від ануса, класифікуються як ректальні, а розміщені проксимальніше - як пухлини товстого кишківника.
Стадії і фактори ризику
При визначенні стадії захворювання необхідно ознайомитися з історією захворювання, даними фізикального дослідження, загального і біохімічного (з визначенням функції печінки і нирок) аналізів, рентгенографії органів грудної клітки, комп'ютерної чи магнітно-резонансної томографії печінки, колоноскопії.
Необхідні дані гістопатологічного дослідження тканин, видалених з проксимальних та дистальних країв резекції, по окружності, а також регіонарних лімфатичних вузлів (рекомендують дослідження щонайменше 12 лімфатичних вузлів).Визначення стадії здійснюється за класифікацією TNM і в модифікації Dukes (табл. 1).
Лікування
Передопераційна променева терапія (СОД 25 Гр, РОД 5 Гр з наступним негайним оперативним втручанням) знижує частоту місцевих рецидивів (І А), може підвищити рівень виживання порівняно з хірургічним лікуванням без променевої терапії. Рекомендується в усіх випадках, за винятком випадків низького ризику локальних рецидивів.
Хірургічне лікування
Стандартним методом хірургічного втручання, що дає мінімальний (< 10 %) ризик локальних рецидивів, є тотальна мезоректальна ексцизія (ІІ, А). В окремих випадках може бути проведена низька передня резекція.
Післяопераційна променева терапія (СОД 50 Гр) з супутньою хіміотерапією на основі 5-фторурацилу рекомендується (ІІІ В) для хворих з Т3 і Т4, а також при втягненні в процес лімфовузлів (N1-2), якщо передопераційна променева терапія не проводилася. Хіміотерапія на основі 5-фторурацилу може тривати протягом 2-4 місяців після променевої терапії.
Хворі з фіксованими пухлинами чи місцевими рецидивами (якщо променева терапія не проводилася на етапі первинного лікування) повинні отримувати передопераційну променеву терапію в поєднанні чи без супутньої хіміотерапії (ІІ А). Через 4-8 тижнів після променевої терапії показана спроба радикального хірургічного втручання (ІІ А).В окремих випадках лікування може включати хірургічне видалення ізольованих печінкових чи легеневих метастазів (ІІ А), хірургічне стентування (ІІІ А) чи променеву терапію, що розглядаються як паліативні заходи. Перша лінія паліативної хіміотерапії має розпочинатися якомога раніше і включати 5-фторурацил в комбінації з іншими препаратами у вигляді інфузій. Набільш розповсюдженою схемою є комбінація 5-фторурацилу (425 мг/м2) протягом 1-5 днів, повторні курси з інтервалом у 4 тижні. Також можуть використовуватися курси з оксиплатином чи ірінотеканом. Хіміотерапія другої лінії показана хворим при задовільному загальному стані.
Спостереження
Мета спостереження полягає у виявленні пацієнтів, які потребують проведення паліативної хіміотерапії чи хірургічного лікування, а також випадків повторного колоректального раку. На теперішній час немає переконливих доказів того, що систематичне спостереження за хворими після успішного первинного лікування підвищує рівень виживання. В період спостереження рекомендується збір анамнестичних даних (скарги) і виконання (по можливості) ректосигмоскопії і ендосонографії кожні 6 місяців протягом 2 років (V, D). Ефективність клінічного, лабораторного і радіологічного досліджень не доведена. Проведення цих досліджень рекомендуються для хворих зі специфічними симптомами (А).
Рак ободової кишки: діагностика, лікування та спостереження хворих
Клінічні рекомендації ESMO
Частота захворюваності на колоректальний рак в Європі становить в середньому 53 випадки на 100 тис. населення, а смертність - 30 випадків на 100 тис. населення на рік.
Діагноз
Діагноз встановлюється на основі гістологічного дослідження. Обов'язково відмічається локалізація пухлини, фактори ризику.
Стадії і фактори ризику
Визначення стадії дозволяє отримати інформацію, необхідну для вибору адекватного лікування і виділення хворих з операбельними солітарними метастазами в печінку чи легені.
Передопераційне обстеження включає в себе: фізикальний огляд, загальний і біохімічний аналізи крові з оцінкою функції печінки і нирок, рентгенографію органів грудної клітки, КТ черевної порожнини і/або УЗД печінки, колоноскопію. Якщо перед операцією через пухлинний стеноз оглянути всю ободову кишку не вдалося, колоноскопію слід повторити після операції (D).Визначення стадії здійснюється за класифікацією TNM і в модифікації Dukes (табл. 2).Фактори ризику для колоректального раку: колоректальний рак у родичів, спадковий аденоматозний поліпоз, спадковий неполіпозний колоректальний рак, раніше перенесений колоректальний рак чи аденома, неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона, гамартоми, синдроми Гарднера і Туркота, ювенільний поліпоз.
Лікування
Ад'ювантна хіміотерапія показана на стадіях Т2-4 N1-2M0 (І, А).Стандартною хіміотерапією є режим клініки Мейо: 5-фторурацил (425 мг/м2 в/в струменево) і лейковорин (20 мг/м2 в/в струменево) протягом 1-5 днів, кожні 4 тижні, всього 6 курсів. Можливе використання інших еквівалентних режимів (І А).
Спостереження
Мета спостереження полягає у виявленні пацієнтів з рецидивом хвороби, які потребують хірургічного чи паліативного лікування, а також у попередженні повторного колоректального раку.
В період спостереження рекомендується:
- збір анамнестичних даних (скарги);
- виконання ректосигмоскопії (по можливості з ендоскопічним УЗО) кожні 6 місяців протягом 2 років у хворих на рак сигмоподібної кишки;
- УЗД печінки щорічно в перші 3 роки;
- колоноскопія з резекцією поліпів товстої кишки кожні 5 років (І В).Клінічні, лабораторні та променеві дослідження показані тільки хворим з відповідними симптомами (А).
Стадії і фактори ризику
Визначення стадії дозволяє отримати інформацію, необхідну для вибору адекватного лікування і виділення хворих з операбельними солітарними метастазами в печінку чи легені.
Передопераційне обстеження включає в себе: фізикальний огляд, загальний і біохімічний аналізи крові з оцінкою функції печінки і нирок, рентгенографію органів грудної клітки, КТ черевної порожнини і/або УЗД печінки, колоноскопію. Якщо перед операцією через пухлинний стеноз оглянути всю ободову кишку не вдалося, колоноскопію слід повторити після операції (D).Визначення стадії здійснюється за класифікацією TNM і в модифікації Dukes (табл. 2).Фактори ризику для колоректального раку:колоректальний рак у родичів, спадковий аденоматозний поліпоз, спадковий неполіпозний колоректальний рак, раніше перенесений колоректальний рак чи аденома, неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона, гамартоми, синдроми Гарднера і Туркота, ювенільний поліпоз.
Лікування
Ад'ювантна хіміотерапія показана на стадіях Т2-4 N1-2 М0 (І, А).Стандартною хіміотерапією
Loading...

 
 

Цікаве