WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Принципи обстеження та невідкладної допомоги при пароксизмі миготливої аритмії - Реферат

Принципи обстеження та невідкладної допомоги при пароксизмі миготливої аритмії - Реферат

переходу МА в тріпотіння передсердь з проведенням 1:1 або 2:1 з вираженою тахікардією. Аміодарон є також оптимальним засобом вибору за наявності порушень гемодинаміки, зважаючи на те, що цей препарат має менш виражену інотропну (а також аритмогенну) дію порівняно з препаратами 1-го класу. Водночас при стабільному стані гемодинаміки та відсутності тяжких клінічних симптомів, а також очевидній потребі в подальшій профілактичній антиаритмічній терапії існує також можливість тривалого застосування аміодарону. Відновлення синусового ритму серцяможе настати протягом 4 тижнів після початку перорального прийому препарату, в тому числі - у пацієнтів з персистуючою МА [5].
Дігоксин, бета-адреноблокатори і недигідропіридинові антагоністи кальцію неефективні для швидкого відновлення синусового ритму, але корисні для зниження частоти серцевих скорочень до проведення медикаментозної кардіоверсії. Втім, існує певна ймовірність спонтанного відновлення синусового ритму на фоні зменшення тахікардії, наприклад, після введення дігоксину пацієнтам з серцевою недостатністю [9].Якщо МА виникає у пацієнтів без виражених ознак структурного ураження серця, перевагу надають пропафенону, дизопіраміду, хінідину. У випадку їх неефективності для припинення пароксизму можна застосувати внутрішньовенно новокаїнамід або аміодарон. При застійній серцевій недостатності і/або дисфункції лівого шлуночка спочатку вводять серцеві глікозиди для зменшення частоти серцевих скорочень. Найбільш безпечний засіб припинення пароксизмів у цієї категорії пацієнтів - аміодарон.
Табл. 2 Антиаритмічні засоби, що найчастіше застосовуються для відновлення синусового ритму у пацієнтів з МА
У випадках, коли ризик аритмогенної дії антиаритмічних засобів є надто високим, коли спроби медикаментозної кардіоверсії є невдалими, а також при тривалості МА понад 1-3 місяці перевагу надають електричній кардіоверсії. До виконання кардіоверсії слід обов'язково усунути глікозидну інтоксикацію, скоригувати електролітні порушення та досягти адекватної антикоагуляції.
Де починати антиаритмічну терапію: в стаціонарі чи в амбулаторних умовах?Серед усіх порушень серцевого ритму МА зумовлює найбільшу кількість госпіталізацій. Переважними причинами поступлення пацієнта з МА до стаціонару є гостре погіршення стану гемодинаміки на фоні пароксизму, декомпенсація серцевої недостатності, необхідність обстеження та вибору терапії, у тому числі - здійснення кардіоверсії. Пацієнтів з МА госпіталізують також у випадках виникнення тяжких ускладнень - інсульту та серцевої недостатності. Втім, у багатьох випадках адекватну допомогу пацієнту з пароксизмом МА з найменшими витратами можна і необхідно надавати в амбулаторних умовах.Від рішення про місце початку надання допомоги (в стаціонарі чи амбулаторних умовах) залежать не лише ефективність та безпека, а й вартість лікування, а також, значною мірою, психологічний стан та якість життя пацієнта. Специфічних досліджень з цього питання бракує, і тому категоричні рекомендації відсутні. Зауважимо, що рішення залежить від національних та регіональних особливостей організації системи надання допомоги кардіологічним хворим. У кожному випадку воно приймається індивідуалізовано, з урахуванням стабільності стану гемодинаміки, наявності структурного захворювання серця, вибору антиаритмічних засобів, необхідності застосування антикоагулянтної терапії [8].
Початок лікування в умовах стаціонару бажаний за наявності таких факторів:- структурне захворювання серця як причина МА (особливо серцева недостатність і систолічна дисфункція лівого шлуночка);- нестабільність стану гемодинаміки та виражені клінічні симптоми;- використання антиаритмічних засобів з більш високим ризиком аритмогенних ускладнень (препаратів 1-го класу або соталолу) за відсутності попереднього досвіду їх застосування у конкретного пацієнта;- наявність факторів високого ризику емболій.Тривалість моніторного спостереження після початку антиаритмічної терапії переважно становить 72 години.Початок лікування в амбулаторних умовах можливий за таких умов:- "ідіопатична" МА;- наявність попереднього досвіду припинення пароксизмів МА таблетованими формами антиаритмічних засобів;- персистуюча МА зі стабільним станом гемодинаміки при призначенні непрямих антикоагулянтів до виконання кардіоверсії;- пароксизмальна МА в анамнезі, адекватна антикоагуляція;- перманентна МА зі стабільною гемодинамікою при досягненні адекватної антикоагуляції;- забезпечена можливість регулярного контролю ЕКГ, у тому числі - за допомоги транстелефонного моніторингу.
Анамнез і ретельне обстеження хворих з пароксизмами МА дозволяють визначити можливу причину аритмії, необхідність її усунення, ступінь невідкладності терапевтичних засобів і необхідність у госпіталізації. Невідкладне лікування пацієнтів з епізодами МА включає в себе засоби для корекції етіологічного фактора, контролю частоти серцевих скорочень, профілактики тромбоемболічних ускладнень і усунення пароксизму. Запровадження в Україні сучасної доктрини невідкладної допомоги пацієнтам з фібриляцією передсердь вимагає відповідної корекції системи організації ведення аритмологічних хворих у стаціонарних та амбулаторних умовах.
Література
[1] Бобров В. О., Жарінов О. Й., Ягенський А. В. та ін. Фібриляція передсердь: сучасна класифікація, принципи ведення хворих. Методичні рекомендації. - К., 2001.
[2] ACC/AHA/ESC Guidelines for the management of patients with atrial fibrillation// Circulation. - 2001. - Vol. 104. - P. 2118-2150.
[3] Boriani G., Magnani B., Sanguinetti M. et al. Oral propafenone to control recent-onset atrial fibrillation in patients with and without underlying heart disease: a randomized, controlled trial// Ann. Intern. Med. - 1997. - Vol. 126. - P. 621.
[4] Hohnloser S. H., Kuck K. H., Lilienthal J. Rhythm or rate control in atrial fibrillation: pharmacological intervention in atrial fibrillation (PIAF): a randomized trial// Lancet. - 2000. - Vol. 356. - P. 1789-1794.
[5] Letelier L., Udol K., Ena J. et al. Effectiveness of amiodarone for conversion of atrial fibrillation to sinus rhythm: a meta-analysis// Arch. Intern. Med. - 2003. - Vol. 163. - P. 777-785.
[6] Levy S., Breithardt G., Campbell R.W. et al. Atrial fibrillation: current knowledge and recommendations for management. Working Group on Arrhythmias of the European Society of Cardiology// Europ. Heart J. - 1998. - Vol. 19. - P. 1294-1320.
Loading...

 
 

Цікаве