WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Переваги селективних інгібіторів ЦОГ-2 у терапії ревматичних захворювань - Реферат

Переваги селективних інгібіторів ЦОГ-2 у терапії ревматичних захворювань - Реферат


Реферат на тему:
Переваги селективних інгібіторів ЦОГ-2 у терапії ревматичних захворювань
Селективні інгібітори ЦОГ-2 є основним класом лікарських засобів, що використовуються у терапії ревматичних захворювань. За протизапальною і аналгезуючою активністю вони не поступаються як традиційним протизапальним засобам, так і специфічним (високоселективним) інгібіторам ЦОГ-2, переважаючи їх за ступенем безпечності використання та найменшим числом побічних ефектів. Селективні інгібітори ЦОГ-2 від національних фармацевтичних виробників є ефективними і доступними засобами для терапії ревматичних захворювань широкого загалу.
У всьому світі захворюваність населення на ревматичні хвороби невпинно зростає, що зумовлено, з одного боку, постарінням населення, а з іншого - несприятливим впливом техногенних факторів. За даними російських авторів, до 20-го року життя кожен другий житель Росії має те чи інше ревматичне захворювання, а до 65 років цей показник сягає 100% [11]. В Україні лише на остеоартроз хворіє 3,5 млн. (2,2%) населення, на ревматоїдний артрит - 170 тис. (0,4%) людей [14]. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) з успіхом використовуються в терапії хворих на більшість ревматичних захворювань. Насамперед це зумовлено їх клінічною ефективністю, безпосереднім впливом на прояви основного патологічного процесу (біль, набряк, лихоманка), швидкою появою клінічного ефекту, відсутністю зниження ефективності при довготривалому прийомі та формування феномена залежності. І що не менш важливо - НПЗП крім власне протизапальної і аналгезуючої дії сприяють гальмуванню патологічного процесу, зменшуючи тканинну деструкцію суглобового хряща внаслідок пригнічення клітинної проліферації. Найбільшою проблемою довготривалого, а іноді навіть короткочасного прийому НПЗП є розвиток гастропатій, які значно погіршують якість життя пацієнтів, змушують відмовлятися від подальшого прийому препаратів. Інколи гастропатії можуть становити реальну загрозу життю пацієнтів із ревматичними захворюваннями. У пацієнтів із ревматичними захворюваннями, що систематично приймають НПЗП, частота ерозивно-виразкових змін практично дорівнює частоті подібної патології у пацієнтів гастроентерологічного профілю. Численні ерозії та виразки слизової оболонки травного каналу з високим ризиком розвитку тяжких ускладнень відзначаються у 22,2% випадків [6].Отже, при призначенні НПЗП слід враховувати можливі фактори ризику, які поділяють на неконтрольовані та контрольовані [25].До неконтрольованих (незалежних від дій лікаря і пацієнта) факторів ризику НПЗП-гастропатій належать:
- вік і стать пацієнта;
- характер і тяжкість основного захворювання;
- наявність в анамнезі виразкової хвороби;
- наявність супутніх захворювань.
До контрольованих (тих, що можуть бути змінені пацієнтом і лікарем) факторів ризику відносять:
- дозу препарату;
- тривалість лікування;
- зв'язок вживання НПЗП із прийомом їжі;
- форму препарату і спосіб введення;
- одночасний прийом інших препаратів;
- клас препарату;
- наявність хелікобактерної інфекції.
За винятком хелікобактерної інфекції, контроль ефективності зводиться до призначення, ефективних і безпечних лікарських засобів. До відкриття ролі циклооксигенази (ЦОГ) у розвитку ерозивно-виразкових уражень гастродуоденальної зони вважали, що причиною цих уражень є пряма подразнююча дія, тому шляхами зменшення пошкоджуючого впливу були визначені:
- зменшення дози препарату;
- використання вдосконалених лікарських форм (препаратів із захисною оболонкою, в капсулах, швидкорозчинних форм);
- зміна шляху введення препарату (з перорального на парентеральний або ректальний);
- заміна одного протизапального препарату іншим.
Застосування високих доз НПЗП зазвичай асоціюється з підвищеним ризиком розвитку НПЗП-гастропатій. Однак, як з'ясувалося, при використанні НПЗП у дозах вище і нижче від середньотерапевтичних частота розвитку ерозій і виразок статистично не відрізнялася, що дає підстави вважати: ульцерогенність НПЗП залишається на приблизно однаковому рівні в достатньо широкому діапазоні їх доз. Ризик виникнення НПЗП-гастропатій часто також пов'язують із формою лікарського засобу та шляхом його введення. Вважали, що вдосконалення лікарської форми (наприклад, створення швидкорозчинних форм ацетилсаліцилової кислоти (АСК), АСК з ентеральним покриттям) або ж зміна шляху введення препарату сприятиме зниженню частоти гастроінтестинальних ускладнень. Однак з'ясувалося, що достатньо високий ризик розвитку НПЗП-гастропатій зберігається як при застосуванні швидкорозчинних форм АСК і АСК з ентеральним покриттям, так і при парентеральному введенні НПЗП [24]. Ураження травного каналу відзначаються у 10-40% хворих, вони можуть виникнути при будь-якому шляху введення препаратів [15].При парентеральному введенні можуть виникати місцеві ускладнення у вигляді гематом, індурації або підшкірних вузликів. Застосування НПЗП у вигляді мазей іноді призводить до місцевої еритеми, екземи або набряку [2].Ураження кишечника при ректальному прийомі НПЗП можуть проявлятися у вигляді неспецифічного коліту (диклофенак, напроксен, мефенамова кислота), виразкового коліту (АСК, ібупрофен, напроксен, фенілбутазон, індометацин), термінального ілеїту (диклофенак натрію, ібупрофен, мефенамова кислота), ульцерації або перфорації кишечника, кишкової кровотечі.Оскільки зміна шляху введення та використання швидкорозчинних форм і форм з ентеральним покриттям проблему безпеки застосування НПЗП не розв'язали, основним шляхом прийому ліків залишився пероральний за умови прийому препаратів, які не мають несприятливого впливу на слизову оболонку травного каналу. Можливість застосування таких ліків з'явилася завдяки відкриттю фізіологічної ролі ЦОГ та її ізоформ - ЦОГ-1 і ЦОГ-2. З'ясувалося, що переважна більшість протизапальних засобів паралельно з
Loading...

 
 

Цікаве