WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Патогенетичне лікування імуноопосередкованих гломерулопатій - Реферат

Патогенетичне лікування імуноопосередкованих гломерулопатій - Реферат

застосування інгібіторів ангіотензинконвертуючого ферменту (ІАПФ), в тому числі за відсутності гіпертензії. Препарати цього класу, крім реалізації гемодинамічного ефекту (дилатація пре- і особливо постгломерулярних артеріол), впливають сприятливо й на інші ланки патогенезу ІОГП: пригнічення утворення і експресії цитокінів і факторів росту, проліферації мезангіальних клітин, зменшення пасажу макромолекул через мезангій, пригнічення скоротливості його клітин, утворення мезангіального матриксу, зменшення формування великої пористості в базальних мембранах клубочкових капілярів, зменшення протеїнурії.
Пропонується починати лікування одним із понад десяти препаратів групи ІАПФ з підвищенням дози до нормалізації артеріального тиску (за наявності гіпертензії) або досягнення гіпопротеїнуричного ефекту з подальшим зменшенням дози до оптимально підтримуючої. За даними літератури перевага надається еналаприлу. Думку, що ІАПФ ризиковано призначати, якщо креатинінемія перевищує 0,2 ммоль/л, з огляду наможливість зниження клубочкової фільтрації, поділяють не всі. Ефективність застосування препаратів цього класу вища на фоні обмеження в харчовому раціоні тваринного білка до 0,8 г/кг маси тіла, тваринних жирів, призначення препаратів антиліпідемічної дії.
ІАПФ раціонально поєднувати з призначенням ГК, ЦС, з пульс-терапією циклофосфамідом [6].
Дані успішного застосування ІАПФ стосуються різних морфологічних типів ГН.
Отримані переконливі позитивні результати застосування в лікуванні ГН блокаторів кальцієвих каналів, що обумовлено їх гемодинамічним ефектом (дилатація приносної артеріоли за умови підвищення її тонусу) і негемодинамічними ефектами: зменшення агрегації тромбоцитів і адгезії лейкоцитів, зменшення проліферації клітин мезангія і утворення мезангіального матрикса, пригнічення утворення вільних радикалів, зменшення утворення кальцифікатів у нирках, протеїнурії, гальмування нефросклерозу. Перевагу слід надавати похідним фенілалкіламінів, бензодіазепіну, доцільно - в поєднанні з ІАПФ. Є застереження щодо використання дигідропіридинових блокаторів кальцієвих каналів (P. Ruggementi, A. Perna, 1999).Останнім часом дедалі більше уваги приділяють порушенню ліпідного обміну як вагомого чинника прогресування гломерулопатій. Найпопулярнішими для його корекції, крім відповідної дієти, вважаються статини (ловастатин, симвастатин, правастатин, флувастатин). Рекомендують уникати поєднання їх з призначенням ЦС, нікотинової кислоти, еритроміцину (небезпека міопатії, рабдоміолізу). Сприятливо впливає на показники ліпідного обміну 3-6-місячний прийом препарату Omega 3 (тріенил-суміш ненасичених жирних кислот).Застосування ІАПФ, блокаторів кальцієвих каналів, гепаринів, антиагрегантів, препаратів протиліпідемічної дії відносять до стратегії неімунної нефропротекції.
З метою зменшення мембранної проникності рекомендують комплексне застосування токоферолу, унітіолу, димефосфону, місклерону, делагілу (плаквенілу), есенціале. Оптимальним є проведення такого курсового лікування, особливо у хворих на ГН з гематуричним компонентом: унітіол 5 %-ний - 5 мл дом'язево, щоденно; димефосфон 15 %-ний - 100 мг/кг щоденно у три прийоми; делагіл по 250 мг (плаквеніл по 200 мг) двічі на добу; токоферол - 100 мг щоденно; усе - протягом місяця. Надалі (в амбулаторних умовах) токоферол 50 мг/добу 1-2 місяці, делагіл - 250 мг/добу (плаквеніл 200 мг/добу) протягом 5 місяців.
Стабілізації вільнорадикальних процесів та індукованого ними апоптозу, оптимізації імунного гомеостазу, зменшенню еритроцитурії, протеїнурії сприяє, в тому числі в поєднанні з іншими препаратами, тривалий (1,5-3 місяці) прийом кверцетину, канафлазину.
Ренопротекторну дію мають препарати каштана кінського: ескузан, есфлазид.В останні 2-3 роки з'явилися публікації про сприятливий вплив на перебіг Ig А - ГН багатомісячного прийому рибячого жиру.
Ефективним є призначення хворим на ІОГП системної ензимотерапії (вобензим), що сприятливо впливає на імунний гомеостаз, обмінні процеси, систему гемостазу, фібриноліз, знижує синтез і збільшує виведення цитокінів.
Зменшення рецидивів ХГН можна досягнути призначенням настоянки ехінацеї пурпурової (30 крапель тричі на день протягом 2-х тижнів), що сприяє підвищенню активності Т-хелперів та природних кілерів, зменшує частоту рецидивів ГН.Зважаючи на негативний вплив на структуру нефрона протеїнурії, роблять спроби її зменшення не тільки при діабетичній нефропатії, що виправдало себе, але й застосування з цією метою сулодексиду у хворих на ХГН.
Доведено сприятливий вплив на імунний гомеостаз, обмінні процеси кліматотерапії ХГН, якій, як не дивно, до останнього часу надають значення тільки як чинника, що сприяє посиленню перспірації [7]. Лікування хворих цієї категорії в умовах південного берега Криму (травень-вересень), Середньої Азії (квітень-жовтень), Єгипту, особливо за наявності нефротичного синдрому, можна вважати одним із методів патогенетичного лікування.
Щодо призначення імунодепресивної терапії хворим на ГГН, то слід зауважити, що ставити питання про неї слід тільки за умови формування нефротичного синдрому, стабілізації клініко-лабораторних проявів хвороби впродовж 1,5-2 місяців, у разі неефективності інших медикаментів.
Патогенетична терапія ІОГП вимагає адекватного дозування препаратів, відповідної тривалості, пильного контролю за її ефективністю, побічною дією та ускладненнями, в поєднанні з відповідним режимом, дієтою, санацією вогнищ інфекції.
Література
[1] Есаян А. М., Кучер А. Г., Каюков И. Г. и др. Влияние белковой нагрузки на функциональное состояние почек у больных хроническим гломерулонефритом// Тер. архив. - 2002. - Т. 74, № 6. - С. 19-24.
[2] Іванов Д. Д., Фурманова В. Б. Селективні інгібітори ЦОГ-2: чи є можливість їх безпечного застосування в нефрології?// Ліки. - 2003. - № 2. - С. 15-17.
[3] Ковалів Б. М., Ковалів Ю. Б., Ковалів І. П. Гепарин і гепариноїди у клінічній практиці. - Львів: В-во НТШ, 2003. - 340 с.
[4] Колесник М. О., Лапчинська І. І. Мікофенолат мофетил - перспективи застосування в нефрологічній практиці// Ліки. - 1999. - № 5-6. - С. 3-5.
[5] Пиріг Л. А. Засади подолання резистентності перебігу та запобігання прогресуванню імунозапальних хвороб нирок// Врачебная практика. - 2002. - № 2-3. - С. 12-17.
[6] Пиріг Л. А., Дудар І. О. Лікування хворих на гломерулонефрит з нефротичним синдромом циклофосфамідом в ударних дозах// Укр. хіміотер. журнал. - 2002. - № 2. - С. 49-52.
Loading...

 
 

Цікаве