WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Остеодефіцитні стани у практиці педіатра - Реферат

Остеодефіцитні стани у практиці педіатра - Реферат

профілактики ОП є правильне вигодовування дітей до 6 міс, адже саме в цьому віці програмується подальший розвиток скелета, що потребує достатньої кількості кальцію в раціоні. Дані багатьох досліджень визначають зв'язок між штучним вигодовуванням і поширеністю майбутніх переломів як у підлітковому, так і в похилому віці. Встановлено, що оптимальним джерелом кальцію є материнське молоко, а різні суміші та коров'яче молоко не можуть компенсувати природне вигодовування. Педіатри вказують на нераціональне співвідношення у штучних сумішах фосфору і кальцію, завдяки чому при всмоктуванні надається перевага фосфору, а кальцій всмоктується лише частково.
Всі пацієнти були оглянуті ортопедом, при цьому у 72 обстежених спостерігалися порушення постави, у 14 дітей бувдіагностований переважно лівобічний сколіоз грудного відділу хребта І ступеня, у 2 пацієнтів - лівобічний сколіоз ІІ ступеня. Затримка фізичного розвитку відзначена у 33 дітей.
Найбільшу кількість випадків остеопенії та ОП зареєстровано у хворих з тривалістю хронічного захворювання понад 5 років. Особливо така закономірність відмічена при бронхіальній астмі та цукровому діабеті. Спостерігалися достовірні асоціації порушення МЩКТ з тяжкістю перебігу захворювання, зі ступенем порушення функції органа чи системи. Так, при тяжкому перебігу БА остеодефіцит реєстрували у 60 % випадків, при середньотяжкому - у 50 %. Щодо ниркової патології, у більшості дітей з остеопенічним синдромом та ОП був діагностований хронічний гломерулонефрит із нефротичним синдромом (85,7 %), а також хронічний пієлонефрит із нирковою недостатністю (73 %). Нами встановлено, що ятрогенні впливи, а саме використання кортикостероїдів у лікуванні гломерулонефриту, рематоїдного артриту та бронхіальної астми посилювали остеонегативний вплив ауто­імунних порушень і сприяли швидким темпам втрати кісткової маси.
За результатами аналізу поширеності остеодефіцитних станів серед дітей різного віку встановлено, що більшість випадків остеопенії різного ступеня і 87 % випадків захворювання на ОП виявлено у групі хворих віком 5-12 років.
Швидкість втрати кісткової маси зростала також за наявності супутньої патології: анемії, хронічного холецистохолангіту, хронічного гастриту, ЛОР-патології, алергічного анамнезу.
У дітей з ендокринною патологією (цукровий діабет та ендемічний зоб), хронічним пієлонефритом та хронічним бронхітом показники МЩКТ були рівнозначними як при остеопенії, так і при остеопорозі. У пацієнтів із нозологіями, пов'язаними з явною аутоагресією - ревматоїдним артритом, гломерулонефритом, бронхіальною астмою, системним червоним вовчаком та системною склеродермією, генералізований ОП є наслідком системного імунного запалення, зниження фізичної активності та ятрогенного впливу (терапія кортикостероїдами тощо). У групі обстежених хворих із гострою пневмонією остеопенічний синдром не спостерігався.
Таким чином, остеодефіцитні стани у педіатричній практиці зустрічаються досить часто, асоціюються з тривалістю та тяжкістю хронічного захворювання, несприятливим харчовим анамнезом та недостатнім фізичним розвитком, що все разом обґрунтовує необхідність проведення діагностичних заходів на предмет виявлення порушень кісткової маси осьового скелета. Результати дослідження демонструють, що доступні біохімічні маркери ОП не є специфічними та не дають змоги встановити діагноз ОП у дітей, а тим більше - не можуть бути критеріями глибини остеодефіцитних станів. На нашу думку, золотим стандартом діагностики ОП в педіатрії є двофотонна рентгенівська денситометрія, яка з високою точністю може визначити ступінь остеопенії. До переліку показань до проведення денситометрії можна внести наявність остеодефіциту у дітей із хронічною патологією, а також штучне вигодовування, адже харчування до досягнення однорічного віку відіграє вагому роль у набутті пікової кісткової маси.
Отже, підсумок результатів нашого дослідження та дані літературних джерел дозволяють визначити основні чинники розвитку остеодефіцитних станів:
ендогенні:
- спадкові хвороби (фосфат-діабет, хвороба Тоні-Дебре-Фанконі),
- генетичні фактори (кісткові деформації, переломи у батьків);
екзогенні:
- штучне та змішане годування дітей до 1 року,
- хронічні захворювання,
- тривале використання глюкокортикостероїдів, гормонів щитоподібної залози, антиконвульсантів, снодійних препаратів, антацидів,
- низький рівень фізичної активності.
Профілактика ОП має велике медико-соціальне значення, оскільки це захворювання, особливо у дітей, є зворотним.
Основними заходами профілактики та лікування ОП є дотримання раціонального харчування та застосування препаратів кальцію. Аналіз 43 рандомізованих клінічних досліджень установив, що в 16 дослідженнях призначення солей кальцію уповільнювало швидкість кісткової втрати.
Кальцій використовується як у вигляді окремих солей, так і в формі комбінованих препаратів. На сьогодні поширення набули водорозчинні комбіновані препарати, що містять карбонат кальцію. Вони випускаються у формі антацидних таблеток та з добавками вітаміну D, що найбільш перспективно для профілактики ОП. В цілому будь-який комплекс препаратів кальцію та вітаміну D у достатній добовій дозі виявляє позитивний вплив на кісткову тканину у дітей із хронічною патологією внутрішніх органів.
Ми не маємо досвіду лікування остеопорозу у дітей антирезорбентами, хоча зрозуміло, що у випадках глибокого остеодефіциту з наявністю переломів ефективність навіть комбінованих препаратів кальцію буде досить низькою. За даними інформаційного пошуку констатовані позитивні результати лікування 57 дітей з остеопорозом памідронатом у дозі 12 мг/кг на рік, що дозволило підвищити МЩКТ на 3,5 SD (з -6,5 до -3,0). Існують також повідомлення про рандомізовані дослідження алендронату у дітей.
В цілому слід зазначити, що проблема остеопенічних станів та остеопорозу у дітей, зокрема питання його лікування, вимагають подальшого вивчення й обговорення в наукових колах, а також уваги на державному рівні. Це дозволить у перспективі значно зменшити актуальність і соціальну значущість проблеми остеопорозу у дорослих і буде дійсно сприяти формуванню здорової української нації.
Loading...

 
 

Цікаве