WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Остеодефіцитні стани у практиці педіатра - Реферат

Остеодефіцитні стани у практиці педіатра - Реферат


Реферат на тему:
Остеодефіцитні стани у практиці педіатра
До останнього часу актуальність проблеми остеопорозу (ОП) асоціювалася з такими факторами, як період постменопаузи та старечий вік, хоча водночас в усіх епідеміологічних дослідженнях констатована важливість достатнього фізіологічного набуття піку кісткової маси у підлітковому віці, від якої в подальшому залежить міцність кістки.Вірогідність розвитку ОП значною мірою визначається максимальною масою кістки, набутою в процесі росту (пікова маса, що досягнута в другому та четвертому десятиліттях) та швидкістю й тривалістю прискореної постменопаузальної та вікоіндукованої втрати кісткової маси. Нижча пікова маса та швидка втрата кісткової маси є суттєвими факторами ризику ОП. З кожним хронічним прогресуючим захворюванням ризик перелому по­двоюється.
Основними факторами, що визначають розмір та масивність скелета, є:
- генетична програма, що реалізується протягом періоду росту;
- механічні навантаження;
- гормональний статус;
- харчування.
Сучасні досягнення медицини не дозволяють впливати на генетичні програми, але змінні фактори дозволяють контролювати рівень та якість харчування, гормональний статус і дозування фізичного навантаження.
При народженні скелет людини містить майже 25 г кальцію, у дорослому віці - 1000 г. Протягом життя людина повинна збільшити цю різницю аліментарним шляхом. Враховуючи значну відмінність між вживанням та ретенцією кальцію, надходження його в організм має бути постійним та адекватним з урахуванням того, що кількість використаного кальцію набагато нижча за кількість, що надійшла з їжею. Недостатнє вживання кальцію призводить до утворення кістки з тонким кортикальним прошарком та зменшеною кількістю трабекул. Вважається, що збалансована дієта не забезпечить створення додаткової кісткової маси, що виходитиме за межі генетичної програми, але неповноцінна за вмістом кальцію їжа має остеонегативний вплив на ту потенціальну кількість елемента, що здатен акумулювати індивід, особливо в період створення пікової маси.
Іншим керованим фактором ризику щодо виникнення ОП є фізичне навантаження - важлива детермінанта кісткової маси. Безперечно, фізичне навантаження відіграє значну роль у період набуття пікової маси. Встановлено позитивний зв'язок між рівнем активності та міцністю кісток різних ділянок скелета у дітей та підлітків. Відсоток збільшення товщини кортикального прошарку при фізичному навантаженні становить 25-30 %, що, на нашу думку, є дуже суттєвим показником.
Нормальне скелетне дозрівання відбувається на фоні достатнього функціонування ендокринної системи, тому будь-які гормональні дисфункції призводять до порушення нагромадження пікової маси кістки, а іноді - до аномалій розвитку скелета. Особлива увага приділяється статевим гормонам, а саме естрогенам, у присутності яких рівень мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) на 17 % вищий, ніж за їх відсутності. Доведено, що у дівчаток гіпоестрогенемія сприяє виникненню остеодефіцитних станів. Раннє виявлення таких пацієнток може забезпечити адекватне своєчасне лікування, що можна вважати профілактикою ОП.З іншого боку, зважаючи на відомі фактори ризику розвитку ОП, слід зауважити, що для здорової дитини не характерна гіподинамія, шкідливі звички, ятрогенні впливи, низький індекс маси тіла тощо. Тому неможливо адаптувати до дитячого віку чинники розвитку остеодефіциту, представлені у літературних джерелах, присвячених проблемі остеопорозу.
Безперечно, профілактику остеопоротичних переломів необхідно проводити вже в дитячому віці, оскільки здорова дитина - це здорова доросла людина. Проте існує дуже мало досліджень остеодефіцитних станів хворих саме цієї вікової групи. Водночас відсутність оснащення для ранньої діагностики ОП у дітей перших років життя гальмує втручання в процес набуття піку кісткової маси, на який впливають багато негативних чинників як зовнішнього, так і внутрішнього середовища. Не вживши заходів профілактики у необхідний період, ми випускаємо в світ дорослого життя потенційного кандидата на остеопоротичний перелом шийки стегна чи хребта.
За допомогою двофотонного рентгенівського денситометра ми провели аналіз поширеності остеодефіцитних станів у дітей за наявності хронічної патології.
Розвиток вторинного ОП зумовлений наявністю відомих станів, які призводять до виникнення остеодефіциту. Такі ситуації можуть асимілюватися зі втратою кісткової тканини та бути основною причиною виникнення ОП, що дозволяє вважати їх факторами ризику. Тривалі хронічні захворювання та інші патофізіологічні зміни, що поєднуються в більшості випадків з іншими факторами (гіподинамія, іммобілізація, вживання лікарських препаратів), прискорюють кісткову втрату внаслідок порушення функції органів та систем. За результатами наших попередніх досліджень у клініці дитячих хвороб доведено, що діти з соматичною патологією мають меншу кісткову масу, ніж здорові. Неспецифічні синдроми, що вказують на наявність патології організму, супроводжуються зниженою МЩКТ, що дає підстави вважати показники щільності кісткової тканини маркерами здоров'я дітей.
Так, за даними спостереження 264 дітей віком від 5 до 14 років на предмет виявлення змін мінеральної щільності кісткової тканини з різною патологією внутрішніх органів (цукровий діабет, ендемічний зоб, хронічний гломерулонефрит, хронічний пієлонефрит, хронічний бронхіт, гостра пневмонія, бронхіальна астма, ревматоїдний артрит) встановлено, що у 36 % випадків спостерігалася нормальна МЩКТ, у 50 % - остеопенія різного ступеня, у 14 % - явища ОП з високим ризиком розвитку переломів. Серед дітей із нормальною кістковою масою були пацієнти з гострою пневмонією, у яких не визначено жодних порушень з боку осьового скелета, а також значна кількість пацієнтів з тривалістю захворювання менше одного року.
За результатами вивчення особливостей харчового анамнезу виявлено, що на першому році життя раннє штучне нераціональне вигодовування отримувала 121 дитина, аліментарна недостатність кальцію спостерігалася у 144 хворих, які знаходилися на переважно вуглеводній дієті. У 26 випадках в анамнезі був наявний рахіт, у 2 - переломи.
Відомо, що дуже важливим моментом
Loading...

 
 

Цікаве