WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Остеоартроз - Реферат

Остеоартроз - Реферат

завданнями при веденні пацієнтів з остеоартрозом є:
- навчання пацієнта,
- контроль болю,
- поліпшення функції суглоба,
- вплив на перебіг захворювання.
Види втручань при остеоартрозі:
- навчання,
- фізичні вправи,
- зниження маси тіла,
- фізіотерапія,
- механічні засоби,
- фармакологічні засоби,
- хірургічні методи.
Немедикаментозна терапія
Навчання та суспільна підтримка. Здійснено мета-аналіз результатів 10 випробувань, проведених у 1989-1997 роках, присвячених навчанню пацієнтів. Аналізували біль і функціональний стан суглобів. Зроблено висновок, що при даному виді лікування спостерігався вірогідний ефект, але він становив лише 20 % від ефективності нестероїдних протизапальних препаратів.
Фізичні вправи. Фізичні вправи є найважливішим методом терапевтичного втручання. Гіподинамія внаслідок больового синдрому при ОА призводить до зменшення об'єму м'язів, розташованих навколо суглоба, що спричиняє його дестабілізацію. Аеробна здатність зменшена, а ризик ожиріння підвищений. Фізичні вправи необхідні для збільшення м'язової сили та витривалості, вони поліпшують гнучкість та рухи в суглобі,підвищують аеробну активність, знижують масу тіла, яка є фактором ризику захворювання. Зазначено позитивний ефект вправ при ОА.
Зниження маси тіла. Дослідження 21 пацієнта чоловічої та жіночої статі в старечому віці з остеоартрозом колінного суглоба, рандомізованих у дві групи (дієта та фізичні вправи і тільки дієта), продемонструвало, що пацієнти першої групи втратили більше маси тіла, проте в обох групах через шість місяців відмічені позитивні результати за анкетою самооцінки щодо поліпшення фізичних можливостей, зниження інтенсивності та частоти виникнення больового синдрому в колінному суглобі.
Механічні засоби. При остеоартрозі колінного суглоба рекомендується взуття, що поглинає силовий вплив при ході, бігу, стрибках, зменшує навантаження на колінний суглоб. Фіксація п'ятки поліпшує пропріорецепцію та зменшує біль при ОА КС. Спеціаліст з реабілітації повинен дати оцінку засобів для ходи, щоб забезпечити безпечне і функціональне пересування вдома та на роботі.
Медикаментозна терапія
Згідно із сучасною класифікацією препарати, що використовуються при лікуванні остеоартрозу, поділяються на такі групи:
Симптоматичні засоби швидкої дії (НПЗП, ацетомінофен, опіоїдні анальгетики, кортикостероїди та ін.), які впливають на клінічні симптоми захворювання (біль, запалення тощо).
Модифікуючі засоби сповільненої дії (глюкозамін, хондроїтин, гіалуронова кислота), ефект яких виявляється повільніше в порівнянні з симптоматичними засобами і триває після закінчення їх застосування. Дані фармакологічні агенти мають хондромодифікуючу дію, попереджаючи деградацію суглобового хряща.
Аналгезивні засоби. Парацетамол (ацетамінофен) використовується як препарат першої лінії в дозі 1 г 4 рази на день. Він безпечний і добре переноситься, особливо пацієнтами старших вікових груп. За неефективності одного парацетамолу можливе використання комбінації парацетамолу та опіоїдних засобів. При можливості необхідно уникати сильних опіатів. У рекомендаціях Американського ревматологічного коледжу та Європейської антиревматичної ліги парацетамол рекомендується як препарат першої лінії.
Нестероїдні протизапальні засоби. Встановлено, що НПЗП мають однакову з парацетамолом ефективність у більшості пацієнтів. Відсутні предиктори відповіді на прийом НПЗП і будь-які докази, що застосування НПЗП є ефективнішим у пацієнтів з клінічними ознаками запалення в суглобі, ніж у пацієнтів без запалення. Відсутні також докази того, що НПЗП перевершують за ефективністю парацетамол у пацієнтів, які мають скарги на хронічний суглобовий біль від помірної до вираженої інтенсивності. Вважають, що всі НПЗП мають подібний знеболюючий ефект, зі зниженням вираженості болю приблизно на 30 % і поліпшенням функції приблизно на 15 %. При їх використанні доза має бути підібрана залежно від профілю побічних ефектів і відповіді на лікування. Побічні ефекти з боку нирок і шлунково-кишкового тракту є головною причиною летальності та захворюваності, особливо в літньому віці. За наявності у пацієнта ризику виникнення виразкової хвороби шлунка або 12-палої кишки мають бути призначені гастропротектори у формі антагоністів H2-рецепторів, мізопростолу або інгібіторів протонної помпи.
Останнім часом все частіше використовуються селективні інгібітори циклооксигенази-2. Основні рекомендації щодо їх застосування:
- вік понад 65 років;
- паралельне використання інших препаратів, що збільшують ймовірність появи шлунково-кишкових проблем;
- необхідність тривалого вживання традиційних НПЗП у максимальній дозі;
- лікарські засоби повинні призначатися після обговорення з пацієнтом і оцінки ризику та переваг їх використання у кожного пацієнта.
Селективні інгібітори ЦОГ-2 мають однакову ефективність зі стандартними НПЗП, проте можуть також викликати побічні ефекти. У дослідженні VIGOR брали участь 8000 пацієнтів з ревматоїдним артритом, що приймали рофекоксиб або напроксен. У групі рофекоксибу була достовірно знижена на 50 % частота шлунково-кишкових ускладнень, однак відмічалося підвищення кількості інфарктів міокарда. У висновках висловлювалося побоювання щодо зниження антитромбоцитарної активності при застосуванні коксибів, яке, можливо, і спричинило збільшення серцево-судинних ускладнень, особливо у пацієнтів літнього віку з високим ризиком церебрального або кардіального тромбозу.
Внутрішньосуглобове введення кортикостероїдів. При внутрішньосуглобових ін'єкціях триамцінолону ацетоніду або метилпреднізолону в колінний суглоб у пацієнтів відмічається короткочасне (на 2-4 тижні) поліпшення стану у порівнянні з групою плацебо. Даних щодо ефективності ін'єкцій у кульшовий суглоб, суглоби великого пальця стопи і кисті недостатньо. Основними побічними ефектами є атрофія шкіри і шкірна депігментація, особливо при використанні препаратів тривалої дії та введенні кортикостероїдів у м'які тканини.
Інфекція є серйозним, але рідким ускладненням застосування кортикостероїдів. Ранні дослідження свідчать про можливість вираженої деструкції хрящової тканини при надмірному використанні препаратів. Прогресування самого захворювання частіше є ознакою пошкодження хрящової тканини, ніж внутрішньосуглобового введення кортикостероїдів. Рекомендації Американського ревматологічного коледжу пропонують здійснювати не більше 3-4 ін'єкцій у колінний суглоб протягом року. За необхідності проведення більшої кількості ін'єкцій на
Loading...

 
 

Цікаве