WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Німесулід: оцінюємо перспективи - Реферат

Німесулід: оцінюємо перспективи - Реферат

німесуліду, целекоксибу та рофекоксибу у хворих з гонартрозом. Застосування 100 мг німесуліду спричиняє більш виражений і швидкий терапевтичний ефект , ніж 200 мг целекоксибу чи 25 мг рофекоксибу протягом 3-х годин. У хворих з остеоартритом знеболювання настає вже через 15 хвилин після прийому німесуліду, в той час, як ефект целекоксибу та рофекоксибу розвивається набагато повільніше. Лікування німесулідом значно дешевше, ніж використання згаданих препаратів з подібними фармакотерапевтичними характеристиками.
Проте існує певний спектр ПД німесуліду, виявлений за останні роки, що вимагає ретельного та поглибленого аналізу. За даними Міжнародного центру моніторингу побічної дії ліків ВООЗ (м. Упсала, Швеція) за станом на 16.10.2003 року за останні роки (1998-2003 рр.) у світі було зареєстровано 806 випадків ПД при медичному застосуванні препаратів німесуліду. Виявлено 27 видів системних уражень організму в результаті призначення цього ЛЗ. Серед них домінують, насамперед, порушення функції печінки, гастроінтестинальні ускладнення, негативні прояви з боку шкіри та придатків.
Особливе занепокоєння викликає можливий негативний вплив препарату на функцію печінки. Відомо, що німесулід, як і багато інших НПЗЛЗ, в тому числі й інгібітори ЦОГ-2, здатний викликати гепатотоксичну ПД [2]. За ступенем зменшення інтенсивності побічної дії НПЗЛЗ на функцію печінки препарати можна розташувати у такій послідовності:
медикаментозні гепатити:
- німесулід,
- диклофенак натрію,
- напроксен,
- АСК,
- ібупрофен,
- піроксикам;
недоведені гепатити:
- дифлунісал,
- індометацин;
підвищення активності печінкових ферментів:
- німесулід,
- диклофенак натрію,
- ібупрофен,
- толфенамова кислота,
- індометацин,
- кетопрофен,
- АСК,
- фенілбутадіон,
- мефенамова кислота,
- напроксен,
- оксифенбутадіон,
- гідроксикам,
- суліндак,
- тіапрофенова кислота.
Так, у 1997-2002 роках в різних країнах світу - Європи, Азії та Латинської Америки - дуже активно обговорювалися проблеми гепатотоксичної ПД німесуліду, причому в деяких з них національними службами прийняті тимчасові рішення щодо обмежень його медичного застосування [2]. Проте до цього часу не з'ясовано навіть вірогідний механізм виникнення цієї ПД. Є припущення про зв'язок даного явища з метаболізмом препарату та функціонуванням систем цитохрому Р-450, процесів, які первинно детерміновані на "аномальну" продукцію метаболітів німесуліду.
За останні 4-5 років гепатотоксична ПД німесуліду домінує у порівнянні з іншими ускладненнями фармакотерапії. Однак якщо порівняти частоту системних уражень з іншими широко вживаними НПЗЛЗ, то G. Merlani зі співавт. (2001) показали, що ці негативні властивості мають відносний характер. Для запобігання розвитку функціональних розладів печінки слід виключити хворих з компромісною функцією печінки, які можуть бути віднесені до групи ризику.
У серпні 2003 року було опубліковано звіт EMEA/CPMP (Європейського Комітету з патентування лікарських засобів) на запит, поданий Фінляндією у квітні 2002 року, під пунктом 31 Директиви 2001/83/EC. За цим звітом у лікарських засобах, що містять німесулід (Aulin, Mesulide, Nimed та інші) профіль користь-ризик при системному та місцевому застосуванні препарату є сприятливим, і маркетингова авторизація цих препаратів має бути підтримана.
Серед інших проявів ПД, характерних для німесуліду, виділяють також індуковану цим ЛЗ нефропатію [6], характерну і для інших НПЗЛЗ. Наприклад, в етіологічній структурі гострої ниркової недостатності 6-8 % усіх випадків цієї патології викликано вживанням НПЗЛЗ. Існують дані, що індукована НПЗЛЗ гостра ниркова недостатність щорічно виникає приблизно у 1 % хворих на ревматоїдний артрит. Особливо часто вона розвивається при застосуванні НПЗЛЗ у хворих з безсимптомною, недіагностованою помірною хронічною нирковою недостатністю. Разом з тим, порушення функції нирок при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 зазначені лише в 0,4 % випадків [4].
Проте клінічні спостереження свідчать [6], що при контролі у хворих з остеоартритом та супутньою гіпертонічною хворобою, яким одночасно призначали німесулід (німесил) та еналаприл, з одного боку зазначалося зменшення вираженості суглобового синдрому, зменшення денної варіабельності систолічного АТ, з іншого - не було відмічено зниження ренального кровотоку, підвищення опору судин нирок та канальцевої реабсорбції натрію. При цьому виділення простагландинів з сечею суттєво не змінювалось. Як вважають дослідники, застосування німесуліду (німесилу) не призводить до порушення функції нирок у пацієнтів з остеоартритами та артеріальною гіпертензією. Німесил не тільки не погіршує добовий профіль АТ у хворих з остеоартритом та супутньою гіпертонічною хворобою, що приймають інгібітори ангіотензинперетворюючого фактора, але і поліпшує його за рахунок зменшення денної варіабельності систолічного АТ, викликаного зниженням стресорного впливу суглобового синдрому. Застосування німесилу у хворих з остеоартритом не призводить до порушення функції нирок, не змінює інтенсивність ниркового кровотоку, не підвищує судинну резистентність нирок та не змінює швидкість клубочкової фільтрації і канальцевий транспорт натрію [4].
Той факт, що німесил не викликає негативних побічних ефектів у пацієнтів з АТ, особливо важливий для пацієнтів з подагрою, серед яких частота гіпертонічної хвороби вища, ніж у популяції. Німесил може застосовуватися у вигляді монотерапії при загостренні подагри. В дозі 200 мг на добу він забезпечує швидке та ефективне лікування артриту, в цілому добре переноситься та є безпечним. Уже на 5-й день терапії значно зменшується інтенсивність болю та запалення, знижуються рівні показників запалення - ШОЕ та серомукоїда [1].
Крім того, встановлено, що німесил in vitro in vivo здатний до неконкурентного блокування вивільнення гістаміну, що має велике клінічне значення у хворих з запальними процесами верхніх дихальних шляхів, особливо коли в анамнезі є дані про алергічний бронхоспазм. Препарат добре переносять хворі на бронхіальну астму та особи з гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних препаратів [7].
Таким чином, застосування нових НПЗЛЗ, зокрема німесуліду, сприяє оптимальному клінічному ефекту, нормалізації якості життя хворого при мінімальній кількості ускладнень терапії. Клінічний досвід застосування НПЗЛЗ - інгібіторів ЦОГ-2 повинен і надалі удосконалюватися серед широкого кола практикуючих лікарів.
Література
[1] Барскова В. Г., Якунина И. А., Насонова В. А. Применение нимесила при подагрическом артрите// Терапевт. архив. - 2003. - № 5. - С. 60-64.
[2] Викторов А. П. Безопасность современных нестероидных противовоспалительных препаратов: между Сциллой и Харибдой?// Укр. ревматол. журнал. - 2002. -№ 4 (10). - С. 12-22.
[3] Коваленко В., Шуба Н., Галицкая А. и соавт. Препарат нимесил R - растворимая форма селективного ингибитора ЦОГ-2 в лечении больного с дегенеративными заболеваниями суставов// Ліки України. - 2001. - № 78. - С. 41-42.
[4] Коломиец В. В., Зейдан З. И. Характеристика суставных, гемодинамических и почечных эффектов нимесила у пациентов с остеоартритом и сопутствующей гипертонической болезнью// Укр. мед. часопис. - 2002, IX/X. - № 5 (31). - С. 97-100.
[5] Корж Н. А., Москаленко В. Ф., Филиппенко В. А. и др. Методические рекомендации. В кн.: Месулид при лечении артрозов. - Харьков, 1998.
[6] Насонов Е. Л. Применение нестероидных противовоспалительных препаратов и ингибиторов циклооксигеназы-2 в начале ХХI века// Рос. мед. журнал. - 2003. - Т. 11, № 7. - С. 31-43.
Loading...

 
 

Цікаве