WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Молекулярно-генетичні аспекти трансплантації гемопоетичних клітин - Реферат

Молекулярно-генетичні аспекти трансплантації гемопоетичних клітин - Реферат

клону. На фоні терапії інтерферонами в поєднанні з цитозаром через 3 місяці у хворого зареєстровано прогресування захворювання з переходом у фазу акселерації. Ситуація була розцінена як рефрактерність до терапії першої лінії, здійснена зміна терапії на глівек у стандартних дозах як найбільш ефективний на сьогодні метод терапії ХМЛ. Відмічена коротка відповідь на лікування протягом двох місяців з подальшим прогресуванням захворювання, трансформацією у бластний криз, рефрактерністю до терапії. Хоча каріотип з втратою Y-хромосоми не розглядають як прогностично несприятливий, у наших спостереженнях пацієнт саме з такими цитогенетичними змінами мав найтяжчий та дуже швидкий перебігзахворювання.
Всі хворі залишалися ПЛР-позитивними протягом всього періоду спостереження. За даними деяких авторів, далеко не всі пацієнти з ХМЛ досягають молекулярної ремісії. Тривалість спостереження за нашими пацієнтами складала від 5 до 15 місяців, що є досить коротким терміном для очікуваної молекулярної відповіді. Навіть після ТКМ у хворих на ХМЛ елімінація пухлинного клону протікає поступово, іноді більше року.
Пацієнту з ГМЛ з гіпердиплоїдним каріотипом цитогенетичне обстеження проводилось як у гострому періоді, так і в стадії клініко-гематологічної ремісії. При цьому не було відмічено будь-яких змін у відсотковому співвідношенні між клітинами з нормальним і патологічним каріотипом. Розпочата терапія на основі високих доз цитозару для рефрактерних форм ГМЛ не мала бажаного ефекту, досягти ремісії не вдалося. Клінічними особливостями даного випадку були перманентна гіперкоагуляція та гіпертромбоцитоз. На теперішній час у пацієнта наступив рецидив.
Результати проведеної роботи свідчать про можливість та доцільність використання цитогенетичних і молекулярно-генетичних методів для визначення генетичних маркерів при різних варіантах гемобластозів, а також подальшого моніторингу мінімальної резидуальної хвороби (МРХ).За нашими даними та результатами інших авторів, в окремих випадках можливим є розходження результатів виявлення химерних генів і відповідних їм хромосомних аберацій [5]. Застосування молекулярно-генетичних методів дозволило виявити криптичні транслокації, що не виявляються цитогенетичними методами, а також транскрипти, що відрізняються тільки на молекулярному рівні і визначаються локалізацією ділянок розривів у генах, що беруть участь у даній перебудові. Цитогенетично їм відповідає одна транслокація. В цьому плані молекулярні методи є більш інформативними в порівнянні з цитогенетичними та FISH-методами.
Враховуючи велику кількість хворих на множинну мієлому та лімфогранулематоз, яким на сьогоднішній день не проводиться дослідження мінімальної резидуальної хвороби, перспективним є розвиток методів дослідження реаранжировок гена важких ланцюгів імуноглобулінів як маркера клональності при лімфопроліферативних захворюваннях.
Проведено аналіз перебігу захворювання залежно від HLA-генотипу у хворих на мієломну хворобу (МХ). Встановлено, що в групі хворих на МХ підвищена частота поширеності у генотипі алелей HLA-В* 07 (у 6 з 16 осіб), HLA-А*24 (у 5 з 16 осіб) та HLA-DQA1* 01 (у 10 з 16 осіб). Виявлені певні особливості при аналізі клінічного перебігу захворювання та відповіді на заплановану терапію в даній групі хворих. Наявність гаплотипу HLA-А*24, В*07 у генотипі хворих була пов'язана з несприятливим клінічним перебігом. Так, у цих пацієнтів відмічалася відсутність відповіді на циторедуктивну терапію другої лінії, у одного хворого, якому була проведена трансплантація, через 4 місяці розвинувся ранній рецидив захворювання. Можливо, у даному випадку має велике значення висока асоційованість даних алелей з низькою імунологічною реактивністю організму.
Несприятливим чинником також можна вважати гомозиготність за зазначеними алелями. Наявність у генотипі гомозиготності за групами генів у локусах HLA-В*, DRB1* та DQA1* може бути передумовою розвитку толерантності до специфічної терапії.
Виходячи з результатів проведених генетичних досліджень, у хворих на гемобластози для виявлення генетичних маркерів пухлинних клонів доцільним є використання спектра імуногенетичних, цитогенетичних і молекулярно-генетичних методів. При цьому перевага надається молекулярним методам, враховуючи їх високу роздільну здатність. Генетичні особливості гемобластозів дозволяють визначити прогноз захворювання та тактику лікування. Рання ідентифікація маркерів несприятливого прогнозу обумовлює необхідність застосування більш агресивних схем поліхіміотерапії.
Детекція МРХ на різних етапах терапії має прогностичну цінність, якщо проводити обстеження кожні 3 місяці протягом першого року спостереження, а потім - кожні півроку. Важливим є також кількісне дослідження динаміки пухлинного клону.
Висновки
Отже, позитивний досвід, здобутий у цьому напрямку, є передумовою для пошуку нових шляхів підвищення ефективності лікування хворих на онкогематологічну патологію, у тому числі із застосуванням методу трансплантації ГСК.
На нашу думку, вивчення клінічних ознак хвороби у поєднанні з цитогенетичними та молекулярно-генетичними маркерами пухлинних клонів, а також імуногенетичного профілю хворих на етапах терапії обумовлює оптимізацію формування лікувальної тактики.
Розробки у цьому напрямку мають важливе значення для прогнозування віддалених результатів лікування та вдосконалення профілактичних заходів з урахуванням індивідуальних особливостей хворого.
Література
[1] Кулешова Н. П. Современные методы в клинической цитогенетике// В кн.: Современные проблемы в клинической цитогенетике. Сборник научных трудов/ Под ред. Н. П. Кулешова. - М.: Наука, 1991. - С. 91-146.
[2] Mitelman F. An international system for human cytogenetic, nomenclature 1995. - M.: Karger, 1995.
[3] Rowley J. D. The critical role of chromosome translocations in human leukaemia// Ann.Rev.Genet. - 1998. - Vol. 32. - P. 495-519.
[4] Rowley J. D. The role of chromosome translocations in leukаemogenesis// Seminars in Haematology. - 1999. - Vol. 36, № 4 (Suppl. 1). - P. 59-72.
[5] Ruiz-Arguelles G. L., Garces-Eisele J., Reyes-Nunez V. et al. Assessment of residual disease in acute leukaemia by means of polymerase chain reaction// Rev.Invest.Clin. - 2000. - Vol. 52, № 2. -P. 118-124
Loading...

 
 

Цікаве