WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Молекулярно-генетичні аспекти трансплантації гемопоетичних клітин - Реферат

Молекулярно-генетичні аспекти трансплантації гемопоетичних клітин - Реферат


Реферат на тему:
Молекулярно-генетичні аспекти трансплантації гемопоетичних клітин
Останні роки ознаменовані значним прогресом у вивченні основ трансформації злоякісної клітини. Стало відомо, що субстратом цього процесу є накопичення пошкоджень у генах, які відповідають за регуляцію клітинної проліферації та апоптозу. Це дозволило розробити принципово нові підходи до діагностики, моніторингу і лікування онкогематологічної патології. Молекулярно-генетична діагностика відкрила нові перспективи у розшифровці молекулярних механізмів канцерогенезу, виборі адекватного лікування та підвищенні ефективності терапії. Успіхи в цьому напрямку дозволили ідентифікувати певні молекулярно-генетичні аномалії не тільки в гострий період захворювання, але і виявляти залишковий пул пухлинних клітин у стадії клінічної ремісії. Дані щодо наявності пухлинного клону сприяють визначенню ступеня злоякісності і стадії розвитку пухлинного процесу, що значною мірою визначає вибір тактики лікування. Не можна не відмітити значення імуногенетичного паспорта хворих не тільки в аспекті селекції гістосумісних пар донор-реципієнт, але і при вивченні генетичної схильності до соматичної патології та імунологічних порушень - супутніх проявів при лікуванні. Вивчення асоціації характеристик системи HLA з виникненням, перебігом та прогнозом перебігу захворювання у хворих на онкогематологічну патологію є вкрай актуальним.
Метою даного дослідження було проведення паралелей між клінічним перебігом онкогематологічної патології, з одного боку, та цитогенетичними, молекулярно-генетичними маркерами пухлинного процесу й імуногенетичним профілем - з іншого, для подальшої оптимізації лікувальної тактики і прогнозування перебігу захворювання.
Матеріали та методи
Об'єктом дослідження були 94 хворих на онкогематологічну патологію (хвороба Ходжкіна, неходжкінські злоякісні лімфоми, гострі лейкемії, мієломна хвороба, хронічна лімфоїдна лейкемія (ХЛЛ), хронічна мієлоїдна лейкемія (ХМЛ).У схему обстеження цих пацієнтів - потенційних реципієнтів аутологічної трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин (ТГСК) - для додаткової характеристики особливостей захворювання були введені цитогенетичні, молекулярно-генетичні та імуногенетичні дослідження. Після проведення всебічного первинного обстеження хворих проводилася терапія за розробленими нами протоколами лікування, у тому числі із застосуванням ТГСК. Цитогенетичні дослідження проводилися на прямих та 24-годинних нестимульованих культурах клітин кісткового мозку за стандартною методикою [1]. Ідентифікацію кожної пари хромосом та їх змін проводили згідно з критеріями ISCN (1995) [2]. У контрольну групу ввійшли 59 практично здорових осіб без гематологічної патології.
Результати та їх обговорення
Цитогенетичне дослідження (каріотипування клітин кісткового мозку) проводилося у 21 хворого, у яких було діагностовано: 7 хворих - ХМЛ, 1 - ХЛЛ, 5 - гостра мієлобластна лейкемія (ГМЛ), 5 - гостра лімфобластна лейкемія (ГЛЛ), 2 - хвороба Ходжкіна та 1 -лімфома. Серед пацієнтів з ХМЛ було виявлено пухлинний клон з транслокацією у всіх досліджених метафазах. При цьому в одного з цих пацієнтів у 10 % метафазних пластинок була відсутня Y-хромосома. Клінічними особливостями перебігу ХМЛ даного пацієнта (хворий Х., 23 роки) були гіпертромбоцитоз та 4 % бластів у кістковому мозку на момент встановлення діагнозу. Таким чином, хворий належав до групи високого ризику ХМЛ, у зв'язку з чим була розпочата терапія інтерферонами в поєднанні з цитозаром.
Із п'яти обстежених пацієнтів з ГМЛ у двох був нормальний каріотип; у одного пацієнта (хворий М., 49 років) 81 % клітин представляв клон з додатковою 6-ою та 10-ою хромосомами, а 19 % клітин мали нормальний каріотип. Захворювання характеризувалося несприятливим перебігом - перша ремісія утримувалася 1,5 місяці, після чого розвинувся ранній кістковомозковий рецидив захворювання. П'ять обстежених хворих з ГЛЛ та двоє хворих з лімфогранулематозом (ЛГМ) мали каріотип без порушень.
Молекулярно-генетичне дослідження виявило у всіх хворих з ХМЛ (7 осіб) експресію химерного гена BCR/ABL. У більшості пацієнтів (4 з 7) виявлений транскрипт типу b3a2, а у 3 випадках з 7 - b2a2. У двох хворих одночасно було виявлено два різних транскрипти, характерні для ХМЛ, один з яких експресує білок р210, а інший - р190.Серед хворих з ГМЛ (5 осіб) та ГЛЛ (5 осіб), у яких досліджували експресію ряду химерних генів, тільки у одного пацієнта з вторинним ГМЛ виявлений химерний транскрипт MLL/AF9, який формується внаслідок транслокації t(9;11). Вторинна ГМЛ розвинулась у пацієнта через 4 роки після лікування ЛГМ 2А ступеня. Хворий був обстежений на стадії клініко-гематологічної ремісії після проведення індукційних курсів поліхіміотерапії з приводу ГМЛ. Цікаво зазначити, що цитогенетично у нього не було виявлено ніяких хромосомних перебудов. Є дані про те, що порушення, що стосуються сегмента 11q23, є характерною ознакою вторинних лейкемій, розвиток яких пов'язаний з попереднім лікуванням токсичними препаратами (інгібітори ДНК-топоізомерази II та епіподофілотоксин) [3]. Хоча результати деяких досліджень свідчать про те, що пацієнти з ГМЛ de novo та транслокацією t(9;11) відрізняються вищим рівнем виживання, ніж пацієнти з іншими порушеннями в сегменті 11q23, прогноз для хворих з вторинними ГМЛ з порушенням в 11q23 залишається однаково несприятливим [5]. Враховуючи отримані результати, пацієнту було призначено проведення алогенної трансплантації периферичних стовбурових гемопоетичних клітин.У пацієнтів з ХМЛ моніторинг цитогенетичної і молекулярної відповіді на терапію, що проводилася, здійснювався з інтервалом 4-8 місяців. У одного пацієнта відмічена цитогенетична редукція клону з транслокацією t(9;22) на 20 % через 7 місяців після початку лікування препаратами з групи інтерферонів. Однак ще через 8 місяців на фоні терапії спостерігалася тенденція до повторної активації процесу (клон складав 91 %). Слід зазначити, що за даними клініко-морфологічного обстеження відомостей щодо прогресування захворювання не отримано. Продовжується подальший моніторинг пацієнта на фоні лікування.
У іншого пацієнта з ХМЛ (пацієнт Х.), у якого був виявлений складний каріотип, повторне обстеження через 4 місяці після початку лікування не виявило динаміки в елімінації
Loading...

 
 

Цікаве