WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Мозковий інсульт: сучасний погляд на проблему та стратегію лікування - Реферат

Мозковий інсульт: сучасний погляд на проблему та стратегію лікування - Реферат

препарати з нейротрансмітерною і нейромодуляторною дією, які мають широкий діапазон "терапевтичного вікна". Безумовно, застосування нейропротекторних препаратів могло б розширити вузькі рамки "терапевтичного вікна" для тромболітичної терапії та інших засобів лікувального впливу. Водночас з позицій доказової медицини не доведена ефективність жодного із застосованих нейропротекторів, які б поліпшували прогноз і наслідки інсульту.
У гострому періоді лакунарного інсульту, незалежно від клінічної форми, застосовують сучасні гіпотензивні препарати (інгібітори АПФ, діуретики, b-адреноблокатори, антагоністи рецепторів ангіотензина ІІ), антиагреганти, вазоактивні засоби, нейропротектори, антиоксиданти. Лікування інсульту за типом гемореологічної мікрооклюзії передбачає використання низькомолекулярних декстранів та інших антиагрегантів, вазоактивних препаратів, нейропротекторних засобів. У разі розвитку ознак ДВЗ-синдрому проводять гепаринізацію в малих дозах, а відтак застосовують непрямі антикоагулянти.
Лікування геморагічного інсульту також передбачає застосування засобів базисної (загальної) та диференційованої терапії. Складовими базисної терапії мають бути заходи, спрямовані на корекцію або нормалізацію фізіологічних параметрів: контроль і зниження АТ до оптимальних для конкретного хворого значень; корекція стресовоїГГ; нормалізація температури тіла. Звичайно, консервативне лікування гострої церебральної геморагії передбачає також нормалізацію вітальних функцій, зниження внутрішньочерепного тиску, ліквідацію набряку мозку з урахуванням водно-електролітного гомеостазу.
Встановлення діагнозу геморагічного інсульту вимагає термінової консультації нейрохірурга протягом першої доби. У разі крововиливу у мозочок, субарахноїдального крововиливу, зумовленого розривом артеріальних або артеріовенозних аневризм, найефективнішим є оперативне лікування. Щодо супратенторіальної геморагії, то результати хірургічного лікування у такому випадку суперечливі. Вважають, що хірургічне втручання не поліпшує якість життя хворого [11]. Водночас хірургічне лікування доцільне за умови латерального півкульного розташування гематоми > 40 мл як спроба врятувати життя пацієнта [2].
Консервативна диференційована терапія геморагічного інсульту, безумовно, повинна проводитися з урахуванням підтипу церебральної геморагії. У разі паренхіматозного крововиливу для зменшення проникності судинної стінки застосовують дицинон (етамзилат натрія) - 2 мл 12,5 %-ного розчину внутрішньовенно краплинно або внутрішньом'язово 3-4 рази на добу, вікасол - 2 мл 1 %-ного розчину внутрішньом'язово, хлорид кальцію - 10 мл 10 %-ного розчину внутрішньовенно, аскорбінову кислоту - 5-10 мл 5 %-ного розчину внутрішньовенно.
З метою купірування декомпенсованого фібринолізу використовують інгібітори протеолітичних ферментів: апротінін (контрикал, гордокс - 300 тис. ОД одноразово, а потім 100 тис. внутрішньовенно краплинно 2 рази на добу протягом 5-10 діб). Застосування епсилон-амінокапронової кислоти не рекомендується, оскільки внаслідок формування тромбу на місці розриву судини в більшості випадків кровотеча зупиняється впродовж першої доби. Крім того, за наявності супутнього атеросклерозу застосування епсилон-амінокапронової кислоти може супроводжуватися тромботичними ускладненнями.
Лікування хворих на субарахноїдальний крововилив - проблема частіше нейрохірургічна. Показаннями до хірургічного лікування є субарахноїдальні крововиливи аневризматичної етіології у разі І-ІІІ ступенів тяжкості за шкалою Ханта і Хесса. Консервативне лікування субарахноїдального крововиливу має бути спрямоване на попередження повторного крововиливу, церебрального ангіоспазму та розвитку "відстроченого" інфаркту мозку. З цією метою призначають засоби загальної терапії: абсолютний спокій, анальгетики, протиблювотні, седативні засоби, антиконвульсанти, м'яку дієту. За умови розвитку повторного субарахноїдального крововиливу, на нашу думку, доцільно було б призначати епсилон-амінокапронову кислоту - 30 г/добу внутрішньовенно краплинно кожні 6 годин протягом 5 діб, а потім антипротеазні препарати (контрикал або гордокс) 5-10 діб. З метою попередження тромботичних ускладнень одночасно застосовують антиагреганти (пентоксифілін) або проводять гепаринізацію в малих дозах. Ризик кровотечі в такому разі не зростає.
Важливими напрямами лікування субарахноїдального крововиливу є зниження внутрішньочерепного тиску (глюкокортикоїди, манітол, еуфілін, антигістамінні препарати), боротьба з гіпертермією (антибіотики). Для профілактики або зняття церебрального ангіоспазму після субарахноїдального крововиливу призначають антагоністи кальцію - німодипін із розрахунку 15-30 мг/кг за годину протягом 5-7 діб, а потім перорально 30-60 мг 4-6 раз на добу протягом 14-21 діб.
Таким чином, якщо раніше лікування мозкового інсульту передбачало симптоматичну терапію та попередження ускладнень, то за останнє десятиріччя накопичилися докази, що підтверджують необхідність активнішого підходу до його лікування. Мозковий інсульт розглядається як гострий невідкладний стан пацієнта, який піддається курації. Саме тому успіх лікування значною мірою визначається фактором часу. Концепція "час - це мозок" має бути визначальною для лікаря [7]. Якнайшвидша госпіталізація хворого, ранні терміни початку терапевтичного втручання після розвитку інсульту повинні бути одними з найважливіших компонент терапії мозкового інсульту. Своєчасне надання кваліфікованої допомоги визначає ступінь відновлення неврологічних функцій, вираженість інвалідності, наявність вторинних ускладнень.
Література
[1] Віничук С. М., Мельник В. С., Маргітич В. М. Стресова гіперглікемія після гострого ішемічного інсульту та її корекція з використанням людського рекомбінантного інсуліну короткої дії - фармасуліну Н// Укр. мед. часопис. - 2004. - № 1/39. - C. 75-84.
[2] Ворлоу Ч. П., Деннис М. С., ван Гейн Ж. и др. Инсульт. Практическое руководство для ведения больных: Пер. с англ. - СПб.: Политехника, 1998.
[3] Albers G. W., Caplan L. R., Easton J. D. еt al. Transient ischemic attack - Proposal for a new definition// N. Engl. J. Med. - 2002. - Vol. 347, № 21. - P. 1713-1716.
[4] Davalos A. Risk of stroke in TIA with a cerebral infarct on CT// J. Nerol., Neurosurg and Psychiat. - 1993. - V. 25, № 8. - P. 1611-1616.
[5] Ferro J. M. Brain embolism. Answers to practical questions// J. of Neurology. - 2003. - Vol. 250, № 2. - P. 139-147.
[6] Grau A. J., Weimar C., Buggle F. еt al. Risk Factors, Outcome, and Treatment in Subtypes of Ischemic Stroke// Stroke. - 2001. - Vol. 32. - P. 2559-2566.
Loading...

 
 

Цікаве