WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Менінгококова інфекція на сучасному етапі - Реферат

Менінгококова інфекція на сучасному етапі - Реферат

менінгококцемія - гіпертоксична форма менінгококової інфекції, відзначається бурхливим початком, різким ознобом, відчуттям холоду, страху, швидким підвищенням температури тіла до 40-41 °С. У подальшому температура тіла швидко знижується до субнормального рівня, що зазвичай є ознакою розвитку ІТШ. Вже за кілька годин з'являється геморагічна висипка з синюватим відтінком та некрозом у центрі. Виявляється блідість шкіри, місцями на тулубі виникає плямисте забарвлення, схоже на трупні плями, акроціаноз. У хворого збільшується задишка, тахікардія, падає температура тіла, артеріальний тиск. Смерть настає через 6-24 годин від початку хвороби. Клінічну симптоматику та кінцевий наслідок цього варіанту перебігу МІ визначає ІТШ, який часто поєднується з розвитком синдрому Уотерхауза-Фрідеріксена - крововиливами у надниркові залози. У таких випадкахшвидкість госпіталізації та подальше адекватне лікування мають вирішальне значення. Рідко зустрічається атипова менінгококцемія, яка перебігає без шкірних проявів. У цьому випадку на передній план виступають органні порушення - ендокардит, артрит, пневмонія тощо. Саме органні порушення відволікають увагу від етіології та провідних патогенетичних механізмів, тому діагноз встановлюється рідко. Можна вважати, що саме атипова менінгококцемія стала еквівалентом клінічних форм генералізованої МІ, які зустрічаються рідко - пневмоній, артритів, ендокардитів тощо. Якщо на фоні такої менінгококцемії з тяжким перебігом призначають пеніцилінові препарати, атипова форма може перейти в фульмінантну з типовою висипкою. Патологією, що рідко зустрічається, є хронічна менінгококцемія. Причиною її розвитку є повторне потрапляння збудника та розвиток реакції гіперчутливості. Це захворювання може тривати кілька років і характеризується рецидивами кожні 2-3 місяці з появою гарячки та нерясної висипки з незначною інтоксикацією. Висипка локалізується переважно на кінцівках та в ділянці суглобів, може мати вигляд еритеми, папул, петехій, папульозний висип частіше локалізується на кінцівках. Частим проявом є поява невеликих підшкірних геморагій неправильної форми з синювато-сірим центром, іноді екхімози, геморагії можуть локалізуватися глибоко в шкірі. Для захворювання характерні мігруючі артрити та артралгії. На відміну від гострої менінгококцемії, при хронічній менінгококцемії в елементах висипу рідко виявляють збудник. Про такі випадки повідомляють деякі дослідники, але в нашій практиці вони не зустрічалися. До того ж, у кожному з них ще треба довести, чи йдеться про рецидив, чи про нове зараження (інша серогрупа, серотип). Ця проблема ще потребує вивчення. Менінгіт та менінгоенцефаліт також починаються гостро - з ознобу, гарячки, хоча в частині випадків захворювання починається з проявів назофарингіту, через 2-3 дні настає погіршення. На цьому фоні з'являються загальномозкові "менінгеальні" симптоми - сильний головний біль, блювання, розвиваються загальна гіперестезія - світлобоязнь, гіперакузія, гіперестезія шкіри, у подальшому приєднується збудження, рухальний неспокій. Наприкінці першої доби захворювання можна виявити інші менінгеальні симптоми - ригідність потиличних м'язів, Керніга, Брудзинського, триніжника тощо. Часто з'являються зміни з боку свідомості: вже до кінця першої доби хвороби порушення свідомості можуть бути різного ступеня вираженості - від сопора до поверхневої коми. На цьому фоні можуть виникати симптоми, які свідчать про вогнищеві ураження, насамперед черепномозкових нервів (ІІІ, VІ, VІІ, VІІІ пар). Діагностика зазвичай нескладна - слід лише не забувати про менінгеальний синдром і те, що він може бути дисоційованим (тобто частина симптомів може бути відсутня). Однак про це часто забувають практичні лікарі, коли при вираженій інтоксикації та відсутності катарального синдрому встановлюють найрізноманітніші діагнози, забуваючи про те, що загальномозкові симптоми - це насамперед симптоми менінгіту. Бурхливий початок, різко виражена інтоксикація, менінгеальний синдром, швидке порушення свідомості, судоми, вогнищева симптоматика свідчать про поєднання менінгіту з енцефалітом. Як видно, і при менінгітах, ускладнених набряком головного мозку, може виникати подібна симптоматика. Розрізняти ці два стани необхідно, адже патогенетичне та відновлювальне лікування при менінгоенцефалітах (МЕ) має бути значно активнішим і тривалішим, та й наслідки їх відрізняються: при МЕ частіше настає летальний наслідок, неповне одужання з грубим неврологічним дефектом, який призводить до інвалідизації; тоді як при менінгітах рівень летальності нижчий, грубих неврологічних дефектів не залишається, інвалідизація зазвичай не загрожує. При менінгітах, на відміну від МЕ, вогнищеві симптоми швидко зникають на фоні виведення хворого з коматозного стану. При МЕ вогнищеві симптоми стійко зберігаються навіть на фоні повної свідомості, можуть розвиватися психічні порушення, тривала амнезія. Ізольована менінгококцемія виникає досить рідко, значно частіше генералізована МІ перебігає у вигляді змішаної форми: менінгококцемія в поєднанні з менінгітом або МЕ (останній розвивається рідше, ніж менінгіт). Якщо наявність менінгококцемії не викликає сумнівів, то необхідно робити люмбальну пункцію навіть у випадку сумнівного менінгеального синдрому: менінгіт може розвиватися не лише паралельно з менінгококцемією, а й дещо пізніше, не мати яскраво виражених симптомів, особливо на фоні ІТШ.
Діагностика
Лікар повинен у найкоротший термін встановити діагноз менінгококцемії лише на основі клінічних ознак: гострого початку, гарячки, геморагічної висипки. Інколи подібна висипка буває при сепсисі іншої етіології, однак слід пам'ятати, що для долі хворого гіпердіагностика значно краще, ніж несвоєчасно встановлений діагноз. Слід відповідально ставитися до діагнозів "менінгіт" та "менінгізм". Критерієм цих діагнозів є не вираженість менінгеального синдрому, а люмбальна пункція з дослідженням спинномозкової рідини (СМР). Для менінгококового менінгіту властивий помірний (до 10-12 тис. клітин в 1мм3) нейтрофільний плеоцитоз з виразною клітинно-білковою дисоціацією, незначним зниженням рівня глюкози. Найчастіше зустрічається плеоцитоз на рівні 1-5 тис. клітин в 1мм3. Характерним є колір спинномозкової рідини, який чітко залежить від рівня плеоцитозу. Мутність та колір СМР при менінгококовому менінгіті нагадує воду, до якої додають молоко; чим більший плеоцитоз, тим біліша СМР та кольором більше нагадує молоко. Лише при плеоцитозі понад 5-6 тис. в 1мм3 колір СМР набуває незначного жовтуватого відтінку. Специфічна експрес-діагностика при
Loading...

 
 

Цікаве