WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Менінгококова інфекція на сучасному етапі - Реферат

Менінгококова інфекція на сучасному етапі - Реферат

ендотоксину (капсулярного ЛПС). Ендотоксин прямо чи опосередковано запускає весь комплекс проявів, що виникають при блискавичній формі менінгококцемії з розвитком інфекційно-токсичного шоку (ІТШ). Ушкодження ендотелію судин та тканин сприяє подальшому поширенню збудника та проникненню останнього в субарахноїдальний простір ЦНС, де відбувається подальше розмноження менінгококів, активація цитокінового комплексу з розвитком запалення,церебрального васкуліту. Поширення збудника по органам та системам найчастіше відбувається гематогенним шляхом, однак можливий і лімфогенний. У випадку розвитку ізольованого ураження ЦНС менінгокок може туди проникати периневральним шляхом та через решіткову кістку. Серед чинників, що сприяють тяжкому перебігу менінгококової інфекції, передбачають кількісну недостатність Іg класів М та G, дефіцит термінальних компонентів системи комплементу (С5, С6, С8), вибіркову експресію на нейтрофілах Fc gamma RIIa-R/R131 - алотипу FcR. Цей дефіцит компонентів комплементу посилює ризик розвитку генералізованих форм у 8000 разів. Водночас, часто великого значення у генералізації МІ надають асоціації менінгококів з вірусами та іншими бактеріями. На нашу думку, їх значення дещо перебільшене - з супутнім захворюванням часто плутають менінгококовий назофарингіт. Причинами смерті при генералізованих формах менінгококової інфекції можуть бути ІТШ (гостра серцево-судинна недостатність), набряк головного мозку, гостра ниркова недостатність як наслідок ІТШ та ДВЗ-синдрому. Елімінацію збудника зі слизових оболонок і тканин спричинюють комплементзв'язувальні ІgМ та ІgG. Після перенесеної локалізованої чи генералізованої форми формується стійка несприйнятливість до повторного зараження. Однак цей імунітет типоспецифічний і не поширюється на інші серотипи. Можливе трансплацентарне передавання специфічних антитіл від матері до плоду, однак циркулюють ці антитіла у немовляти протягом 2-5 місяців лише в 50 % дітей. Доведена можливість виникнення імунітету внаслідок носійства.
Класифікація
Протиріччя, що існують у трактуванні окремих патогенетичних механізмів при різних формах менінгококової інфекції, складність цих механізмів відбивають також недосконалість існуючих класифікацій, у тому числі й МКХ-10. У своїй повсякденній роботі ми користуємося наведеною нижче класифікацією, яка, на наш погляд, не залишає без уваги найважливіші сторони патологічного процесу.
І. За поширеністю патологічного процесу:
А. Локалізовані форми:
1. Бактеріоносійство.
2. Назофарингіт.
Б. Генералізовані форми:
1. Менінгококцемія (менінгококовий сепсис) типова.
2. Менінгококцемія атипова (без геморагічної висипки).
2.1. З метастазами у внутрішні органи.
2.2. Без метастазів у внутрішні органи.
3. Менінгіт (менінгоенцефаліт).
4. Змішана форма (поєднання менінгококцемії та менінгіту або менінгоенцефаліту).
ІІ. За тяжкістю перебігу:
1. Легкий.
2. Середньотяжкий.
3. Тяжкий.
4. Дуже тяжкий (блискавична, гіпертоксична, фульмінантна форма).
ІІІ. За тривалістю перебігу:
1. Гострий (до 3 міс).
2. Затяжний (до 6 міс).
3. Хронічний (понад 6 міс).
ІV. Основні ускладнення:
1. Інфекційно-токсичний шок.
2. Набряк/ набухання головного мозку.
3. ДВЗ-синдром.
4. Синдром Уотерхауза-Фрідеріксена.
5. Гостра ниркова недостатність.
6. Респіраторний дистрес-синдром.
7. Епендиматит.
8. Гангрена, некрози.
Менінгококове носійство - найчастіша форма інфекції. Як уже зазначалося, на одного хворого з генералізованою формою припадає від 1-2 до 18-20 тис. носіїв. Діагноз базується лише на бактеріологічному підтвердженні - виділенні менінгокока з носоглоткового слизу. У 70 % осіб носійство короткочасне й не перевищує двох тижнів. Гострий менінгококовий назофарингіт виникає після інкубаційного періоду тривалістю від 2 до 10 діб. Він характеризується гострим початком з підвищенням температури тіла до 38-39 °С, незначним головним болем, слабкістю, болем у горлі, гнійними виділеннями з носа, іноді охриплістю голосу. В ротоглотці спостерігається гіперемія з синюватим відтінком та набряк задньої стінки глотки, гіперплазія лімфатичних фолікулів, часто гнійна доріжка - затікання гною з носоглотки. Менінгококовий назофарингіт клінічно мало відрізняється від інших ГРЗ кокової етіології, тому діагноз встановлюється лише після бактеріологічного або бактеріоскопічного обстеження. На жаль, бактеріологічне обстеження при ГРЗ проводиться рідко, лише в осередках при спалахах менінгококової інфекції. Зазвичай гострий назофарингіт закінчується одужанням і лише в частині випадків без адекватного етіотропного лікування відбувається генералізація інфекційного процесу.
Одним з найпоширеніших варіантів генералізованої інфекції є гостра менінгококцемія - менінгококовий сепсис. Саме цей варіант МІ найчастіше має блискавичний перебіг, який у переважній більшості випадків швидко призводить до ІТШ, розвитку синдрому Уотерхауза-Фрідеріксена (крововиливи в надниркові залози) та загибелі. Починається захворювання гостро з ознобу, гарячки, підвищення температури тіла до 39-41 °С, у частини хворих йому передує назофарингіт. Спостерігається виражена інтоксикація - головний біль, ломота в м'язах та суглобах. Вже через 12-48 годин від початку хвороби з'являється характерна ознака - геморагічна висипка, що локалізується на тулубі, кінцівках, сідницях. Загалом, при менінгококцемії висипка характеризується появою таких елементів: еритематозні макули (плямистий висип); петехії (дрібні крововиливи в шкіру); пурпура (типовий висип); екхімози (великі крововиливи). Часто спочатку з'являється плямистий висип, на місці якого швидко з'являються геморагії. Якщо адекватне лікування розпочати вчасно, то плямисті елементи часто не встигають перетворитися на геморагічні та зникають. Елементи геморагічної висипки мають неправильну форму, нерівні краї, дещо виступають над поверхнею шкіри, багряного кольору. Розміри висипки можуть коливатися у великих межах - від ледве помітних петехій до великих крововиливів у шкіру. Характерною є симетричність висипки. Часто виникає некроз у центрі крововиливу, синювато-фіолетовий відтінок, який свідчить про тяжкий перебіг захворювання та розвиток ДВЗ-синдрому. Поява висипки на обличчі - також несприятлива прогностична ознака. У дітей та підлітків іноді спочатку виникає короподібна висипка, яку швидко змінює геморагічна. Свербіж відсутній. У багатьох випадках геморагічна висипка настільки типова, що можна тільки дивуватися помилкам у діагнозі (рис. 1).
Блискавична
Loading...

 
 

Цікаве