WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Мігрень у дітей та підлітків: фармакологічне лікування - Реферат

Мігрень у дітей та підлітків: фармакологічне лікування - Реферат


Реферат на тему:
Мігрень у дітей та підлітків: фармакологічне лікування
Головні болі по типу мігрені часто зустрічаються у дітей, причому частота їх виникнення з настанням підліткового віку значно підвищується. Поширеність даного патологічного стану зростає з 3 % (у віці з 3 до 7 років) дo 4-11 % (вік 7-11 років) та 8-23 % (вік 11-15 та більше років), з середнім віком початку симптомів 7,2 років для хлопчиків та 10,9 років для дівчаток.
Вивчення стану дитини з частими головними болями має розпочинатися з детального медичного та сімейного анамнезу з подальшим повним фізикальним обстеженням, яке включає обстеження життєвих функцій, особливо артеріального тиску, та повним неврологічним дослідженням, яке включає дослідження очного дна і диска зорового нерва.
Діагноз первинного головного болю у дітей базується на основних клінічних критеріях, визначених Міжнародним Товариством з головного болю (МТГБ, 1988). В 2004 році було видано модифіковану Міжнародну класифікацію первинного головного болю (який включає мігрень з або без аури) і вторинного головного болю. Порівняно з класифікацією 1988 року, яка мала обмежені можливості (особливо у маленьких дітей), критерії класифікації 2004 року є значно чутливішими і точнішими. Ця класифікація, що базується на Консенсусі, стане основою для майбутніх клінічних досліджень.
Отже, за класифікацією головного болю, запропонованою Міжнародним Товариством з головного болю (2004), можна виділити такі критерії дитячої мігрені без аури:
A. Більше 5 приступів, що відповідають пунктам B-D.
B. Приступ головного болю тривалістю від 1 дo 72 годин.
C. Приступ головного болю, який має принаймні 2 з таких 4 ознак: як білатеральна, так і унілатеральна (фронтальна/темпоральна) локалізація; пульсуючий характер болю; інтенсивність болю середнього або тяжкого ступеня; біль посилюється при звичайній фізичній активності.
D. Приступ головного болю, який має принаймні 1 з таких супутніх симптомів: нудота і/або блювота; фотофобія або фонофобія.
Адекватне лікування дітей та підлітків з мігренню вимагає індивідуально розробленої стратегії, з урахуванням як фармакологічних, так і нефармакологічних засобів відповідно до ступеня непрацездатності, що виникає внаслідок головного болю. Не всі діти з головним болем вимагають призначення фармакологічної терапії. Лікування мігрені у дітей все ще залишається важким завданням як для батьків, так і для лікарів. У молодших дітей точний діагноз, оцінка тяжкості симптомів та розпізнання симптомів, пов'язаних з головним болем, ускладнено тим, що дітям важко пояснити свої скарги. До того ж, інші інфекційні, алергічні та шлунково-кишкові розлади дитячого віку можуть маскувати симптоми мігрені. Таким чином, лікувальні засоби, спрямовані специфічно на лікування мігрені шкільного віку, можуть мати обмежену цінність за наявності інших станів, що маскують чи навіть посилюють прояви мігрені. Актуальним і невирішеним залишається питання, наскільки обґрунтованим є застосування у дітей препаратів для лікування мігрені, що показали свою ефективність у дорослих, оскільки спеціальних досліджень з питань ефективності та безпеки цих засобів у дітей не проводилося.
Американською неврологічною академією (АНА) були прийняті загальні принципи лікування мігрені у дорослих:
- встановити діагноз;
- оцінити тяжкість головного болю або ступінь непрацездатності;
- вибрати тактику лікування залежно від частоти та тяжкості приступів;
- встановити наявність та ступінь тимчасової непрацездатності;
- вивчити вплив приступів на якість життя пацієнта;
- вивчити їх пов'язаність з симтомами нудоти та блювоти;
- проводити освітню роботу з пацієнтами та членами їх родин щодо визначення стану та його терапії;
- обговорити раціональне обгрунтування вибраного режиму терапії та спосіб його застосування, а також ймовірні побічні ефекти;
- навчити пацієнта розпізнавати та уникати провокуючих факторів;
- окреслити реалістичні очікування пацієнта шляхом визначення сприятливих цілей та обговорення очікуваних сприятливих впливів від терапії, а також часу їх досягнення;
- залучати пацієнтів до активної участі у процесі власного лікування;
- створити загальний план лікування та індивідуалізувати його, беручи до уваги ефективність та переносимість окремих препаратів;
- врахувати наявність супутньої патології/ супутніх станів, які необхідно оцінити, оскільки вони можуть впливати на вибір лікування;
- вивчити супутню патологію: депресію, тривогу, обсесивно-компульсивні розлади;
- встановити наявність супутніх станів (гіперреактивність дихальних шляхів, артеріальна гіпертонія тощо).
Для забезпечення цього:
- Використовувати специфічні препарати для лікування мігрені (наприклад, триптани) у пацієнтів, у яких нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) або ацетамінофен не дають ефекту. Неуспішне застосування швидкодіючих препаратів може призвести до посилення болю, непрацездатності та погіршення якості життя пацієнта. Препарати, що містять аспірин, не повинні використовуватись у дітей віком до 15 років у зв'язку з ризиком виникнення синдрому Рея.
- Підібрати інший (тобто, не пероральний) шлях призначення препаратів у пацієнтів з мігренню, у тому випадку, коли нудота та блювота обмежують пероральний прийом препаратів. Призначення протиблювотних засобів не повинно обмежуватись у пацієнтів з наявною блювотою або з високою ймовірністю блювоти. Нудота сама по собі є одним із найтяжчих симптомів приступу мігрені і має відповідно лікуватися, за потреби використовуючи відповідні шляхи введення препарату
- Зважати на необхідність використання препаратів невідкладної допомоги, які призначаються самим пацієнтом, особливо у пацієнтів з мігренню тяжкого ступеня та у тих, у кого інші лікувальні режими виявилися неефективними. Препарати невідкладної допомоги дають можливість пацієнтам з мігренню тяжкого ступеня досягти полегшенння симптомів без дискомфорту та затрат на відвідування лікаря або відділення невідкладної допомоги.
- Необхідно пам'ятати, що надмірне використання препаратів для швидкого зняття больового синдрому (опіати, триптани, прості та комбіновані анальгетики, що містять буталбітал, кофеїн або ізометептен), в свою чергу, може викликати головний біль, пов'язаний з передозуванням цих препаратів. Багато експертів обмежують використання препаратів для швидкого зняття больового синдрому до двох днів на тиждень. Ті ж хворі, які потребують більшої кількості цих препаратів, мають переводитися на регулярну превентивну терапію.
Було також встановлено фундаментальні цілі довготривалого лікування мігрені:
- зменшення частоти, тяжкості та тривалості головного болю та непрацездатності, пов'язаної з ним;
- зменшення небажаних побічних реакцій, непереносимості та неефективності фармакологічної терапії;
- покращення якості життя
Loading...

 
 

Цікаве