WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Лікування системного червоного вовчака і його життєво небезпечних ускладнень - Реферат

Лікування системного червоного вовчака і його життєво небезпечних ускладнень - Реферат

анемія або тромбоцитопенія також можуть бути загрозливими для життя. Ці пацієнти вимагають відповідної спеціалізованої допомоги.Високі дози глюкокортикоїдів. Глюкокортикоїди використовують для лікування рефракторних проявів СЧВ, а також для лікування тяжких уражень органів-мішеней. Високі дози глюкокортикоїдів (40-60 мг преднізону на добу) покращують рівні виживання пацієнтів з тяжкими формами люпус-нефритів, але асоціюються з небажаними побічними ефектами. Дозування і шлях введення глюкокортикоїдів залежать від природи і тяжкості проявів СЧВ. Рефрактерний серозит вимагає призначення відносно низьких доз (20 мг преднізону на добу або еквівалентно). Проте навіть ця доза у пацієнтів з високою чутливістю до стероїдів може викликати серйозні побічні ефекти. Лікування активного люпус-нефриту, церебриту, тромбоцитопенії потребує високих доз глюкокортикоїдів (40-60 мг преднізону на добу) або внутрішньовенної пульс-терапії (1 г метилпреднізолону на добу 3 дні поспіль). Дослідження встановили, що місячний прийом внутрішньовенних високих доз метилпреднізолону (на додаток до оральних глюкокортикоїдів у звичайних дозах) має позитивний вплив на перебіг тяжкого люпус-нефриту, однак така терапія не є настільки ефективною, як інтермітуючий прийом циклофосфаміду внутрішньовенно на додаток до оральних глюкокортикоїдів. Точне дозування залежить від індивідуальної чутливості та природи захворювання.
Імуносупресивна/ цитотоксична терапія. Для лікування СЧВ використовується цілий ряд імуносупресивних агентів (азатіоприн, циклофосфамід, метотрексат, хлорамбуцил, циклоспорин, мікофенолату мофетил тощо). Вибір препаратузалежить від природи і тяжкості проявів СЧВ, а також від індивідуального досвіду лікаря. Наприклад, для пацієнтів з особливо тяжким артритом метотрексат може вважатися цитотоксичним препаратом першого ряду, а при лікуванні люпус-нефриту краще використовувати азатіоприн чи циклофосфамід. У серії довготривалих досліджень (понад 20 років спостереження) у пацієнтів з люпус-нефритом призначення глюкокортикоїдів з циклофосфамідом на термін понад 2 роки вважається кращою схемою, ніж глюкокортикоїди + азатіоприн. При цьому обидві зазначені схеми демонструють кращі результати щодо попередження ниркової недостатності у цих хворих, ніж самі глюкокортикоїди. Є також докази того, що цитотоксичні агенти на додаток до низькодозової глюкокортикоїдної терапії попереджують зморщення нирок краще, ніж самі глюкокортикоїди у великих дозах. Тим не менше, деякі пацієнти з тяжкими проявами хвороби (як реальними, так і екстраренальними) краще відповідають як на короткочасний, так і довготривалий прийом самих глюкокортикоїдів. Інші хворі вимагають лише декількох місяців лікування цитотоксичними агентами в поєднанні з глюкокортикоїдами для досягнення довготривалого покращення. Нениркові прояви СЧВ (цитопенія, розлади ЦНС, легеневі кровотечі і васкуліти) можуть ефективно лікуватися цитотоксичними препаратами у тому випадку, коли глюкокортикоїдна терапія не дає достатнього ефекту або не переноситься пацієнтами. Є кілька повідомлень про те, що при застосуванні метотрексату стан хворих при артриті та невриті при СЧВ значно покращувався.
Лікування тяжкої форми СЧВ без уражень нирок
При лікуванні пацієнтів з СЧВ використовуються деякі додаткові терапевтичні підходи. В контрольованому дослідженні призначення внутрішньовенного гама-глобуліну не давало кращих результатів, ніж застосування щоденних високих доз глюкокортикоїдів серед пацієнтів з ідіопатичною тромбоцитопенічною пурпурою. Однак внутрішньовенний гама-глобулін може викликати короткочасне покращення у пацієнтів з імунною тромбоцитопенією або гемолітичною анемією, пов'язаними з СЧВ. Такі самі результати можуть бути отримані при використанні даназолу, циклоспорину, спленектомії та різних хіміотерапевтичних режимів. Плазмаферез у комбінації з режимом глюкокортикоїди + циклофосфамід не забезпечує додаткових сприятливих результатів у контрольованих дослідженнях у пацієнтів з люпус-нефритом. Проте плазмаферез використовувався у пацієнтів з цитопенією, кріоглобулінемією і деколи - з ураженням ЦНС. Плазмаферез та обмінне переливання плазми часто може врятувати життя пацієнта з тромботичною тромбоцитопенічною пурпурою при СЧВ. Циклоспорин А використовувався для лікування тяжкого СЧВ, однак його низький коефіцієнт ефективність/ токсичність вимагає того, щоб призначатися лише кваліфікованим лікарем. Дапсон використовувався первинно для лікування рефрактерних шкірних уражень. З цією ж метою використовуються похідні ретинолу. Підгрупа пацієнтів з СЧВ, у яких мали місце тромботичні події, здебільшого потребує призначення антикоагулянтної терапії, а не імуносупресії.
Термінальна стадія ниркової недостатності
Незважаючи на призначення оптимальної терапії, у деяких випадках СЧВ прогресує в кінцеву стадію хвороби нирок, вимагаючи використання діалізу і/або трансплантації нирки. Рівень виникнення СЧВ у трансплантованих нирках становить близько 6 %, а рівні відторгнення можуть бути дещо вищими, ніж у загальній популяції пацієнтів, яким була здійснена трансплантація нирки. Однак більшість хворих добре переносять дане хірургічне втручання, тому при вирішенні проблеми вибору між трансплантацією нирки та застосуванням посилених режимів імуносупресорної терапії на цей факт мають зважати як лікар, так і пацієнт.
Loading...

 
 

Цікаве