WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Лікування гострих вірусних гепатитів - Реферат

Лікування гострих вірусних гепатитів - Реферат

від матері до дитини при народженні (вертикальний);
- від дитини до дитини (горизонтальний);
- через небезпечні ін'єкції та переливання (нестерильні інструменти, голки для татуювання, стоматологічне обладнання, інші гострі предмети, наприклад, при скарифікації, обрізанні);
- при статевому контакті (незахищений секс, гомо- чи гетеросексуальний).
HBV також передається через прокол шкіри і контакт на слизовій з кров'ю або іншими інфікованими рідкими середовищами організму. В найбільших концентраціях вірус знаходять в крові та серозному ексудаті.
Діагноз та диференційний діагноз
Основними симптомами інфекційного гепатиту є нездужання та втомлюваність. Лихоманка, м'язові, суглобові болі та синдром "хворої сироватки" (serum sickness syndrome) можуть бути представлені в продромальний період гострого HBV. Деякі пацієнти відзначають, що їх сеча стає дещо темнішою, а шкіра має іктеричний відтінок. Менш поширеними є такі симптоми: втрата маси тіла, депресія, збудливість, роздратованість, головні болі, порушення сну, дискомфорт у правому підребер'ї, свербіння шкіри, нудота та діарея, втрата апетиту.
У випадку підозрюваної гострої інфекції HBsAg буде позитивним, він має зникнути через 3-6 місяців після гострого початку (необхідно завжди виконувати подальші повторні перевірки). Без повторних обстежень неможливо відрізнити гострий гепатит В від загострень хронічного гепатиту В.
Лікування гострого гепатиту В
Оскільки 95-99 % здорових в минулому дорослих спонтанно одужує від гострого гепатиту В, навряд чи антивірусна терапія покращує темпи одужання; вона не потрібна, якщо хвороба не супроводжується позапечінковами ускладненнями (наприклад, вузликовим периартериїтом). У таких випадках імунокомпромісним особам (наприклад, з хронічною нирковою недостатністю) може бути рекомендована антивірусна терапія ламівудином.
При фульмінантному гепатиті ретельна інтенсивна терапія здатна підвищувати рівень виживання, однак єдиним доведеним методом лікування, який реально покращує наслідки захворювання, вважається ортотропна трансплантація печінки.
Повне одужання з утворенням анти-HBs антитіл забезпечує довготривалий захист від гепатиту В.
Профілактика
Вакцинація (яка стала доступною з початку 80-х років) продовжує залишатися найефективнішим засобом вирішення даної проблеми. Гепатит В добре піддається профілактиці, тому загальну вакцинацію необхідно рекомендувати в країнах з високою поширеністю даного захворювання.
Існує два типи вакцин проти гепатиту В:
A рекомбінантні або генно-інженерні вакцини з використанням HBsAg, синтезованого в дріжджах або в клітинах ссавців, в яких був розташований ген HBsAg. Обидві вони складаються з суспензії поверхневого антигена вірусу HBV;
A людські вакцини з дериватів плазми, виготовлені з очищеного HBsAg із плазми крові людей з хронічною інфекцією HBV; їх у світі існує близько 15 різновидів.
Значних відмінностей за безпечністю, імуногенністю та ефективністю у цих двох типів вакцин не існує.HBV-вакцини створюють протективний (> 10 МО/мл) рівень антитіл до HBsAg у 95 % дітей і 90 % дорослих. Ревакцинація є ефективною у 80 % осіб, у яких не розвивається відповідь на первинну вакцинацію. Не рекомендується ревакцинація нон-респондерів після двох серій вакцинації (6 доз).
Гострий гепатит С
Патогенез і перебіг
Вірус гепатиту С (HСV) - це РНК-вмісний вірус типу Flaviviridae. Середня тривалість інкубаційного періоду HCV становить близько 7 тижнів, може коливатися від 14 до 160 днів.
Як гострі, так і хронічні форми гепатиту С є безсимптомними. Якщо ж симптоми з'являються, то тривають здебільшого 2-12 тижнів.
Недостатність сильної Т-лімфоцитарної відповіді визначає високий рівень хронічних інфекцій. Анти-HСV антитіла не є протективними (ненейтралізуючі антитіла).
На відміну від інших форм гострих інфекційних гепатитів, HСV значно схильний до хронізації процесу. Це зумовлює важливість знаходження шляхів профілактики процесів, що переходять у хронічну фазу. Монотерапія альфа-інтерфероном знижує ступінь переходу HСV в хронічну форму до 10 %.На жаль, більшу частину гострих інфекцій гепатиту С не діагностують через їх безсимптомний перебіг, тому можливості лікування досить обмежені.
Епідеміологія та поширеність
На даний час загальна поширеність гепатиту С невідома. Приблизно 3 % населення світу інфіковано HСV, сумарно - близько 170 млн осіб. За попередніми даними, щороку відбувається 6 400 000 випадків інфікування HСV. Лише для США було підраховано, що щорічно захворює близько 20 000 осіб.
Поширеність нових випадків інфекції з вираженими симптомами оцінюється як 1-3 випадки на 100 000 населення, однак є повідомлення про рівень 20 випадків на 100 000 населення. Насправді, захворюваність та поширеність гепатиту С значно вища, враховуючи безсимптомність перебігу. Однак у цілому темпи захворюваності можуть бути реально знижені (і це вже відчутно в розвинених країнах), по-перше - шляхом зменшення передачі з кров'ю до нуля, по-друге - зменшення передачі інфекції через медичний інструментарій.
Фактори ризику і шляхи передачі
Передача інфекції HСV відбувається з кров'ю. Як інфекція, що переноситься з кров'ю, гепатит С потенційно може передаватися статевим шляхом у осіб з іншими сексуально-трансмісивними захворюваннями. Частка перинатальної передачі становить 5 %, що значно менше, ніж при СНІДі та HВV. Грудне вигодовування не несе ризику інфікування. До групи ризику належать медичні працівники (головним чином, через нозокоміальну передачу - укол голкою в 3 % випадків загрожує інфікуванням HСV), а також ув'язнені і особи, що народилися в країнах з високою ендемічністю. Групи і категорії ризику інфікування HСV представлені у таблиці 1.
Нозокоміальний ризик становить 1 % при проведенні ендоскопії, використанні ємностей для декількох доз, хірургічних втручаннях. Особи зсексуально-трансмісивними захворюваннями, зокрема герпесом, також входять до додаткової групи ризику. Інші потенційно небезпечні в цьому плані дії - нюхання кокаїну, татуювання, пірсинг, ятрогенні причини (брудне оточення), ритуальні порізи і масові церемонії обрізання.
Діагноз і диференційний діагноз
Після початкової експозиції РНК вірусу гепатиту С може спостерігатися в крові лише через 1-3 тижні. Антитіла до HСV виявляються за допомогою імуноферментного аналізу (ІФА) лише в 50-70 % випадків при появі симптомів, з підвищенням ймовірності до 90 % і більше через 3 місяці. Пошкодження клітин печінки маніфестується через 4-12 тижнів підвищенням рівня АЛТ. Гостра інфекція може бути тяжкою, але фульмінантною буває дуже рідко (близько 1 % випадків).
Питання лабораторної діагностики гепатиту С були обговорені в одному з попередніх номерів "Мистецтва лікування" (див. № 8 (014), с. 14).
Лікування гострого гепатиту С
Показанням до лікування гострої форми є наявність сероконверсії + РНК HСV або HCcore Ag + в сироватці. Важливою є рання ідентифікація HСV, адже існують дані, що раннє втручання стандартним альфа-інтерфероном може помітно знизити ризик хронічної інфекції (близько 80 %). Профілактики до експозиції HСV не існує.
Профілактика і перспективи
У профілактиці HСV імуноглобуліни неефективні. Дійсно ефективної пасивної або активної імунізації не існує. Всі шанси первинної профілактики включають модифікацію факторів ризику, коли це можливо. На даний час на етапі розробок знаходяться вакцини, що мають як лікувальну, так і профілактичну спрямованість.
Loading...

 
 

Цікаве