WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Залози внутрішньої секреції. Тканинні гормони - Реферат

Залози внутрішньої секреції. Тканинні гормони - Реферат

радіоактивного йоду різко знижено.
Прищитоподібні залози (glandulae parathyroideae). На задній поверхні бокових частин щитоподібної залози розташовані дві пари прищитоподібних залоз. Іноді вони містяться в товщі тканини щитоподібної залози.
Гормон прищитоподібних залоз - паратгормон - регулює обмін і кількість кальцію та фосфору в організмі. Дія па-ратгормону подібна до дії кальциферолів (вітамінів групи D).
Нормальна кількість кальцію в крові дорослої людини становить 2,25-2,75 ммоль/л (9-11 мг%). При недостатній функції прищитоподібних залоз (гіпопаратиреозі) внаслідок зниження рівня кальцію в крові розвиваються напади корчів (тетанія).
Гіперфункція прищитоподібних залоз спостерігається рідко, наприклад при пухлинах залоз, і супроводжується збільшенням кількості кальцію в крові і зменшенням неорганічного фосфату в кістках. Розвалюється кісткова тканина, розвивається м'язова слабість, біль у спині, руках, ногах.
Загруднинна залоза (thymus) розташована за ручкою груднини в передньому середостінні. Вона складається з двох часток, верхні ділянки яких дещо розходяться і нагадують ніби вила (вилочкова залоза). Фізіологічна роль залози вивчена недостатньо. Вважають, що загруднинна залоза є своєрідним стартером, який вмикає багато систем, що забезпечують життя організму. Період найбільшої активності її - перші дні та місяці життя людини. Після статевого дозрівання організму починається зворотний розвиток залози - вона атрофується і її функціональна речовина заміщується жировою клітковиною. У дорослої людини серед маси жирової клітковини зберігаються клітини залозистої тканини. При цьому форма її видовжується.
Людина з загруднинною залозою, що нормально функціонує, має надійний імунітет (несприйнятливість) до багатьох захворювань. Дослідженнями останніх років виявлено, що загруднинна залоза контролює розвиток і розподіл Т-лімфо-цитів, які відповідають за клітинний імунітет. Крім того, припускають, що в дитячому віці вона гальмує розвиток статевих органів. Виділити гормон залози поки що не вдалося.
Надниркові залози (glandulae suprarenales) - парні залози, розташовані в позаочеревинній клітковині над верхнім кінцем відповідної нирки. Зовні надниркові залози вкриті щільною сполучнотканинною капсулою, пучки якої проникають у товщу залози і ділять її на кіркову (зовнішній шар) та мозкову (внутрішній шар) речовину, яка складається з хромафінових клітин.
У кірковій речовині утворюються гормони, які поділяють на три групи: глікокортикоїди (гідрокортизон, кортизон і кортикостерон); мінералокортикоїди (альдостерон і дезок-сикортистерон); статеві гормони (андрогени, естрогени, прогестерон).
У мозковій речовині надниркових залоз виробляються норадреналін та адреналін, які підтримують тонус симпатичної частини автономної нервової системи та мають судинозвужувальну дію.
Дія адреналіну на організм подібна до дії симпатичних нервів. Адреналін розширює вінцеві артерії серця, розслабляє м'язи бронхів і судин головного мозку. Під його впливом поліпшується робота серця та інших органів і систем організму (підсилюється глікогеноліз у печінці та м'язах, робота скелетних м'язів тощо).
Норадреналіну належить роль медіатора- переносника збудження з нервових закінчень на робочий орган (ефек-тор). Адреналін виготовляється штучно; застосовується при бронхіальній астмі, недостатності судин, для підвищення артеріального тиску та в інших випадках.
Глікокортикоїди впливають на вуглеводний, білковий та жировий обміни, а також виявляють значну протизапальну й антиалергічну дію, гальмують ріст, розвиток і регенерацію кісток скелета, призводять до дистрофії та в'ялості шкіри, виникнення м'язової слабості та ін.
Мінералокортикоїди беруть участь у регуляції мінерального обміну і перш за все рівня натрію та калію в плазмі крові. Особлива роль належить альдостерону, який підсилює реабсорбцію іонів натрію та хлору в канальцях нефро-нів і зменшує всмоктування іонів калію. Альдостерон має властивість підвищувати артеріальний тиск внаслідок збільшення концентрації натрію в крові та в тканинній рідині.
Статеві гормони надниркових залоз впливають на розвиток статевих органів у дитячому віці, тобто на стадії, коли функція статевих залоз ще слабо виявлена. Вони сприяють розвитку вторинних статевих ознак (волосся на обличчі, тілі, тип оволосіння, розвиток і форма молочних залоз тощо).
Гіпофункція кіркової речовини надниркових залоз веде до розвитку бронзової (адісонової) хвороби, яка проявляється бронзовим забарвленням шкіри на шиї, обличчі та верхніх кінцівках, підвищеною стомлюваністю, зниженням опірності організму інфекційним захворюванням.
При гіперфункції кіркової речовини надниркових залоз змінюються вторинні статеві ознаки. У жінок може з'явитися борода, припинитися менструація тощо.
Ендокринна частина підшлункової залози представлена особливою залозистою тканиною - панкреатичними острівцями (острівцями Лангерганса), в яких виробляються гормони інсулін і глюкагон.
Інсулін регулює вуглеводний обмін. Він сприяє утилізаціїглюкози в клітинах, а також перетворенню її на глікоген, який депонується в печінці та м'язах. Крім того, інсулін бере участь у білковому (стимулює синтез білка) та жировому (сприяє утворенню вищих жирних кислот із продуктів вуглеводного обміну) обмінах.
Глюкагон також бере участь у вуглеводному обміні, але виконує дію протилежну інсуліну. Під впливом глюкагону глікоген печінки розщеплюється до глюкози, отже, глюкагон сприяє підвищенню концентрації глюкози в крові.
Нормальна кількість глюкози в плазмі крові становить 4,45-6,65 ммоль/л (80-120 мг%).
При гіпофункції ендокринної частини підшлункової залози розвивається цукровий діабет (цукрове сечовиснаження). Основними ознаками цього захворювання є підвищений рівень глюкози в плазмі крові (до 44,0 ммоль/л - 800 мг %) - гіперглікемія та виділення її з сечею - глюкозурія. У таких хворих спостерігаються збільшене витрачання білків і жирів як енергетичних речовин, нагромадження продуктів неповного окислення жирів - кетонових тіл, які спричинюють зрушення реакції крові в кислий бік - ацидоз.
Гіперфункція панкреатичних острівців, а також уведення в організм великих доз інсуліну призводять до значного зменшення концентрації глюкози в крові та гіпоглікемічного або інсулінового шоку. Явища шоку швидко знімаються введенням розчину глюкози.
Статеві залози. До статевих залоз належать яєчка у чоловіків і яєчники у жінок. Внутрішньосекреторна частина статевих залоз виробляє статеві гормони, які надходять у кров і лімфу. У внутрішньосекреторній частині цих залоз утворюються чоловічі та жіночі статеві клітини - сперматозоїди у чоловіків і яйцеклітини у жінок.
Утворення статевих гормонів у статевих залозах перебуває під контролем аденогіпофіза.
Чоловічі статеві гормони (андрогени) - тестостерон і андростерон - стимулюють ріст і розвиток статевого апарату, вторинних чоловічих статевих ознак і появу статевих рефлексів. У чоловіків під впливом андрогенів починається утворення та виділення сперматозоїдів. Андрогени впливають на функціональний стан центральної нервової системи, збільшують утворення білка, особливо в м'язах, зменшують кількість жиру в організмі, підвищують основний обмін та ін.
Жіночі статеві гормони (естрогени) синтезуються в зернистому шарі фолікулів, а також в їхній внутрішній оболонці. У жовтому тілі, яке розвивається на місці фолікула, що лопнув, виробляється гормон прогестерон.
Естрогени стимулюють ріст жіночих статевих органів, зумовлюють розростання ендометрію (внутрішнього шару матки), сприяють розвитку вторинних жіночих ознак і появі статевих рефлексів. Прогестерон забезпечує нормальний перебіг вагітності.
І чоловічі, і жіночі гормони утворюються як у чоловічих, так і в жіночих статевих залозах, але не в однакових кількостях.
Використана література:
1. Старушенко Л.І. Клінічна анатомія і фізіологія людини.
2. Анатомія / за ред. проф. Гаврилова.
Loading...

 
 

Цікаве