WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Залози внутрішньої секреції. Тканинні гормони - Реферат

Залози внутрішньої секреції. Тканинні гормони - Реферат

недостатність. Найбільш тяжким порушенням гіпофіза є пангіпопітуїтаризм - зниження всіх функцій гіпофіза, або хвороба Сімондса; синдром Шіхе-ра- недостатність передньої частки гіпофіза. Відповідні форми некроза гіпофіза відомі також після тяжких симптомів шоку, зумовлених кровотечею, опіками тощо.
Шишкоподібне тіло (corpus pineale) розташоване в ділянці чотиригорбкового тіла середнього мозку і пов'язане з таламусом (зоровим горбом). У ньому виробляється гормон мелатонін, який активно впливає на пігменти шкіри жаби і зумовлює її просвітління. В організмі ссавців мелатонін затримує статевий розвиток у дорослих самок - зменшує розміри яєчників.
У шишкоподібному тілі є також велика кількість серотоніну - попередника мелатоніну. Функція шишкоподібного тіла до кінця не з'ясована. Вважають, що залоза гальмує швидкий ріст скелета, розвиток статевих залоз.
Щитоподібна залоза (glandula thyroidea) - найбільша ендокринна залоза. Маса її досягає ЗО-40 г. Розташована на передній поверхні шиї спереду трахеї, частково прилягає до щитоподібного хряща, звідки дістала свою назву. Щито-подібна залоза щільно з'єднана з гортанню, тому при ковтанні вона або піднімається, або опускається, а також зміщується вбік при повороті голови.
Залоза частіше має підковоподібну (інколи півмісячну) форму з вгнутістю, повернену назад, і складається з двох неоднакових за розмірами бічних часток - правої і лівої (lobus dexter et lobus sinister) і перешийка (istmus), від якого в третині випадків (або від лівої частки на межі з перешийком) відходить пірамідальний відросток або четверта частка. Пірамідальний відросток (lobus pyramidalis) (рідко його може не бути) спрямований догори і може досягти тіла під'язикової кістки.
Перешийок щитоподібної залози за формою, розмірами і розміщенням найбільш непостійний, лежить на трахеї, на рівні І-III (інколи II-IV) хрящових кілець.
Розміри щитоподібної залози можуть змінюватись залежно від її функціонального стану та від ступеня кровона-повнення.
Залоза має дві сполучнотканинні капсули: внутрішню (capsula interua), яка щільно зрощується з паренхімою залози і посилає в її товщу відроги, що поділяють залозу на окремі часточки, і зовнішню (capsula externd), яка фіксує залозу до сусідніх органів. Окремі пучки зовнішньої капсули називаються зв'язками (ligg. glandulae thyreoideae). Вони йдуть від задньої поверхні залози до перснеподібного хряща гортані (середня) і від бокових часток залози до верхніх хрящів трахеї (бічні). Крім того, до щитоподібної залози підходять окремі м'язові пучки-м'язи. В щілиноподібному просторі між капсулами залягають прищитоподібні залози, непарне венозне сплетення, кілька лімфатичних вузлів тощо.
До щитоподібної залози надходить артеріальна кров двома верхніми та двома нижніми щитоподібними артеріями. Верхня щитоподібна артерія є першою гілкою зовнішньої сонної артерії; в 37,5% вона відходить від загальної сонної артерії. Верхня щитоподібна артерія підходить до залози зверху і зовні. Нижня бере початок з щитоподібно-шийного стовбура, проходить позаду судинно-нервового пучка шиї у вигляді дуги і вступає в залозу в ділянці задньо-бічної поверхні.
В деяких випадках (від 6,3% до 13%) до щитоподібної залози підходить п'ята непарна артерія (a. thyroidea imd) - гілка плечоголовної артерії або аорти. Всі ці артерії анасто-мозують між собою як всередині, так і на поверхні залози.
Венозна кров з щитоподібної залози збирається в непарне венозне сплетення І відтікає по верхніх і нижніх щитоподібних венах в систему внутрішньої яремної і плечоголовної вени, а також по нижніх щитоподібних венах (v.v. thyreoideae ітае) у ліву плечоголовну вену.
Іннервація щитоподібної залози здійснюється гілками шийних вузлів симпатичного стовбура, а також гілками верхнього гортанного і зворотного нервів.
Щитоподібна залоза разом з гіпофізом і загруднинною залозою регулює ріст організму, здійснює регулюючий вплив на функції нервової системи, особливо автономної, на обмін речовин, склад крові, стимулює фагоцитарну функцію блукаючих клітин, а також перебуває в тісному зв'язку з статевою сферою, особливо жінок. В період вагітності відзначається збільшення залози. Зміни в діяльності щитоподібної залози відбиваються на функції інших ендокринних залоз, і навпаки, зміни діяльності других ендокринних залоз спричинюють функціональні і морфологічні зміни щитоподібної залози.
Тканина залози представлена залозистими фолікулами з густою кровоносною і лімфатичною судинними сітками, через які за годину протікає близько 5-6 л крові. У залозистих фолікулах містяться колоїд і білок, до складу якого входить йод - тиреоглобулін.
Функціональна активність щитоподібної залози залежить від вмісту в ній йоду (у щитоподібній залозі є 15 із 25 мг йоду, що міститься в організмі дорослої людини), а також від діяльності гіпофіза, центральної нервової системи (гіпоталамуса, ретикулярної формації) і особливо від функціонального стану автономної нервової системи. Збудження симпатичної частини цієї системи підвищує функціональну активність залози, а парасимпатичної призводить до протилежної дії - зниження гормоноутворюючої функції залози.
У щитоподібній залозі при гідролізі тиреоглобуліну виробляється два гормони: тироксин (тетрайодтиронін) і трийодтиронін. Вони значно впливають на всі види обміну речовин, і перш за все енергетичний і основний, підсилюють витрати вуглеводів, жирів і білків, стимулюють функції центральної нервової системи, процеси росту і розвитку організму.
Гіпофункція щитоподібної залози, що проявляється в дитячому віці, призводить до кретинізму (затримки росту, психічного та статевого розвитку). При недостатній функціональній активності щитоподібної залози у дорослих, а також у дітей і жінок у клімактеричному періоді виникає захворювання, яке називається мікседемою (слизовим набряком). При мікседемі змінюється інтенсивність обмінних процесів. Основний обмін знижується на ЗО-40%. У міжклітинних просторах збільшується вміст муцину й альбумінів. Органи та тканининабрякають.
Клінічно мікседема проявляється одутлістю обличчя, шиї та тіла, випаданням волосся, сиплим грубим голосом (набряк гортані), зниженням температури тіла, функцій статевих залоз, особливо у жінок (припиненням менструації), психічною загальмованістю, в'ялістю, сонливістю, зниженням інтелекту.
У дітей виявляється відставання в рості та розумовому розвитку, недоумство тощо. Для зовнішнього вигляду кретина характерні постійно відкритий рот і висунутий язик.
Гіперфункція щитоподібної залози призводить. до тиреотоксикозу - базедової хвороби, яка в 80% випадків розвивається після психічної травми, що підтверджує тісний зв'язок між ендокринними залозами та нервовою системою. Базедова хвороба супроводжується збільшенням щитоподібної залози, витрішкуватістю, тахікардією (прискоренням частоти серцевих скорочень), підвищенням основного обміну і пов'язаним з цим виснаженням, подразливістю та іншими ознаками. При цьому спостерігається надлишкова кількість гормонів щитоподібної залози в крові.
При недостатньому надходженні йоду в організм розвивається зоб - гіпертрофія щитоподібної залози без порушення її функції, але із зниженою продукцією гормонів. Для профілактики цього захворювання в місцях ендемічних по зобу додають у їжу невелику кількість йоду (0,08 мг). Найчастіше йодують сіль. Найбільш інформативними методами дослідження функціонального стану щитоподібної залози є метод сканування з одержанням гаммограм, ауто-радіографія та за допомогою ультразвуку. Не втратило свого значення й дослідження основного обміну.
Висновки про результати досліджень поглинання радіоактивного йоду повинні бути особливо виваженими, оскільки в районах з йодною недостатністю щитоподібна залоза здорових людей та при деяких формах зоба без деструктивних змін посилено поглинає радіоактивний йод і затримує його в за'язку з "йодним голодуванням". Навпаки, при великих деструктивних змінах і у кретинів поглинання
Loading...

 
 

Цікаве