WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Клініко-діагностична характеристика та принципи лікування пневмоній у новонароджених - Реферат

Клініко-діагностична характеристика та принципи лікування пневмоній у новонароджених - Реферат

можливості слід верифікувати етіологію захворювання (методами ПЛР, ІФА - специфічні IgA, IgM, IgG, бактеріологічне дослідження матеріалу від хворого - бактеріоскопія, посів).
Лікування хворих на пневмонію новонароджених завжди здійснюється в умовах стаціонару з урахуванням виду пневмонії (вроджена, постнатальна), збудника, ступеня дихальної та серцево-судинної недостатності, наявності та типу ускладнень. В організації лікувального процесу слід забезпечити адекватне виходжування дитини: сумісне перебування з матір'ю, регулярне провітрювання, температурний режим, часта зміна положення тіла, вільне сповивання, догляд за шкірою та слизовими оболонками.
Дитину в тяжкому стані годують із ріжка або через зонд зцідженим материнським молоком або адаптованими сумішами. Доречно вибрати суміші з пре- і пробіотиками, з підвищеною калорійністю, збагачені білком або півелементні суміші. В особливо тяжких випадках призначається парентеральне харчування. Прикладати дитину до грудей дозволяється лише після ліквідації дихальної недостатності, токсикозу, відновлення координації між диханням, смоктанням і ковтанням.
Медикаментозна терапія передбачає етіотропне, патогенетичне та симптоматичне лікування з урахуванням особливостей фармакодинаміки та фармакокінетики препаратів у даній віковій групі, їх сумісності. Вимоги до вибору препаратів - це їх ефективність та безпечність у даній віковійгрупі.
Вирішальним фактором є застосування антибіотиків. До верифікації збудника призначається емпірична терапія препаратами широкого спектра дії. При нетяжкому перебігу хвороби слід використовувати інгібіторзахищені пеніциліни або цефалоспорини І-ІІ покоління; з наростанням тяжкості під'єднуються аміноглікозиди ІІ покоління або макроліди. Лікування пневмонії з тяжким перебігом та нозокоміальної пневмонії розпочинають із цефалоспоринів ІІІ покоління в поєднанні з аміноглікозидами ІІІ покоління. При розвитку гнійного легеневого синдрому та загрозі генералізації інфекції використовують антибіотики резерву (карбапенеми, глікопептиди, цефалоспорини ІV покоління) за програмою деескалаційної терапії. Показаннями до зміни антибіотика є відсутність клінічного ефекту впродовж 48-72 год при неускладненій та 36-48 год - при ускладненій пневмонії, розвиток небажаних медикаментозних реакцій.У випадку верифікації збудника етіотропну терапію призначають за антибіотикограмою. Чутливість найбільш поширених збудників пневмонії представлено у таблиці 2.Новонародженим дітям антибіотики рекомендовано застосовувати внутрішньовенно. Кратність введення в усіх новонароджених перших 6 днів життя зменшується на одне введення на добу. Так, у США аміноглікозиди застосовують з інтервалом 18-36 год. Токсичність аміноглікозидів наростає в умовах гіпербілірубінемії та гіпоксії, що необхідно враховувати при диспансерному спостереженні на першому році життя (нагляд сурдолога та окуліста).Тривалість антибіотикотерапії визначається індивідуально - від 10 до 21 дня. Критерієм відміни антибіотиків є повна ліквідація клінічних та лабораторних проявів пневмонії.
Важливою є адекватна оксигенотерапія, що забезпечується вентиляційною підтримкою під контролем сатурації кисню.
Гідратація повинна бути адекватною, достатньою для муколітичного ефекту, але не надмірною, аби не зумовити розвиток гіпергідратації, набряку легень і мозку. При неускладненій пневмонії та у більшості випадків ускладненої достатнє застосування пероральної регідратації. Інфузійна терапія показана при вираженому токсикозі, ексикозі, колапсі, порушеннях гемодинаміки, загрозі ДВЗ-синдрому. Об'єм інфузії визначається індивідуально і не повинен перевищувати 20-30 мл/ кг на добу, з них 1/3 об'єму - колоїдні розчини. Введення рівномірно розподіляють протягом доби. Інфузія до 6 діб життя проводиться через перф'юзор. При вираженому токсикозі та наднирковій недостатності застосовують глюкокортикоїди та відповідну симптоматичну терапію. Корекція розладів гемодинаміки передбачає дозовану підтримку пресорними амінами.
Введення плазми показане лише при гіпопротеїнемії. Ширше застосування на сучасному етапі має внутрішньовенне введення імуноглобуліну, особливо на початку лікуваня при а- і гіпогамаглобулінемії, септичному стані. При адекватній антибіотикотерапії значно знижується потреба у застосуванні гіперімунної плазми та специфічних імуноглобулінів. Виняток становить антицитомегаловірусний імуноглобулін, показаний при цитомегаловірусній чи цитомегаловірусно-бактеріальній пневмонії. Введення інгібіторів протеаз виправдане у перші 3 дні хвороби при загрозі деструкції. У більш пізній термін вони неефективні.
Жарознижуючі засоби слід призначати тільки за наявності фебрильних судом та метапневмонічного плевриту.
На фоні антибактеріальної терапії рекомендоване призначення препарати із групи про-, пре- і парабіотиків для забезпечення колонізації кишківника нормальною мікрофлорою, профілактики синдрому кишкової транслокації та парезу кишківника.
Більшість немовлят не потребують після лікування додаткових реабілітаційних заходів, включаючи розсмоктуючу терапію, яку деякі автори вважають зайвою і навіть шкідливою. У період реабілітації можна призначити щонайбільше лікувальну фізкультуру та масаж.
Таким чином, ефективність лікування пневмоній у новонароджених дітей визначається, насамперед, адекватністю етіотропної (антибактеріальної, противірусної, протигрибкової тощо) терапії на фоні адекватної респіраторної підтримки і конкретної цілеспрямованої корекції гемодинамічних та імунологічних розладів.
Loading...

 
 

Цікаве