WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Кашель як прояв побічної дії серцево-судинних засобів - Реферат

Кашель як прояв побічної дії серцево-судинних засобів - Реферат

міокарда, без терапії ?-адреноблокаторами становить 27,8%, тоді як на фоні лікування препаратами цієї групи - 16,8%; ризик летальності у таких пацієнтів - 40% (р<0,001).Основними факторами, що визначають можливість застосування ?-адреноблокаторів у хворих з відносними протипоказаннями, зокрема бронхообструктивними захворюваннями, є ступінь селективності препарату. Для лікування такої категорії пацієнтів рекомендується використовувати лише селективні ?-адреноблокатори. Проте серед сучасних селективних препаратів теж є певні відмінності щодо ступеня селективності, крім того, з'явилися засоби, чиї переваги зумовлені наявністю інших додаткових властивостей (табл.2).
Слід враховувати, що негативний вплив ?-адреноблокаторів на бронхіальну прохідність зворотно пропорційний ступеню кардіоселективності. Відомо, що при підвищенні дози препаратів вибірковість їх впливу на ?1-адренорецептори знижується. Для атенололу та метопрололу межею є доза вище 100 мг на добу, для бісопрололу - вище 20 мг на добу. У зв'язку з цим суттєві переваги мають препарати з високою клінічною ефективністю при застосуванні у низьких дозах.Класичним представником селективних ?-адреноблокаторів, що можуть використовуватися у лікуванні хронічних неспецифічних захворювань легень та супутніх захворювань серця, є целіпролол. Це високоселективний ?1-адреноблокатор з частковою ?2-агоністичною активністю, співвідношення ?1/?2-блокуючої здатності становить 100:1. Целіпролол має також певну ?2-блокуючу дію, що посилює судинорозширювальну та позитивну ізотропну дію препарату, зумовлює релаксацію гладеньких м'язів бронхів. Ще одним кардіоселективним препаратом групи ?-адреноблокаторів є бісопролол. Бісопролол - високоселективний ?1-адреноблокатор. Результати досліджень, в яких вивчали зв'язування мічених ліганд з різними тканинами, зокрема тканинами органів людини, показали, що спорідненість бісопрололу до ?1-адренорецепторів у 100 разів вище, ніж до ?2-адренорецепторів. Такий самий високий ступінь вибіркової дії препарату щодо ?1-адренорецепторів доведено за допомогою моделі in vitro на препаратах різних тканин, у тому числі тканин органів людини, а також in vivo. Існують фармакокінетичні переваги бісопрололу перед іншими кардіоселективними ?-адреноблокаторами: тривалість періоду напіввиведення (дозволяє прийом препарату 1 раз на добу) та збалансований кліренс (дозволяє застосовувати препарат у хворих із супутніми порушеннями функції нирок та печінки).Можливість застосування бісопрололу у хворих з бронхообструктивними захворюваннями показана у ряді досліджень, зокрема CIBIS та CIBIS ІІ. За даними P.Dorou (1986), у рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні в обстежених із ХОЗЛ та стабільною стенокардією протягом 24 годин після прийому бісопрололу в дозі 20 мг показники бронхіальної прохідності були порівняні з показниками після прийому плацебо. Аналогічно не виявилося погіршення бронхіальної прохідності після прийому бісопрололу в дозі 10 та 20 мг навіть у хворих на БА (Chatterijes S.S., 1998). В обох дослідженнях препаратом, що порівнювався, був атенолол, при застосуванні якого бронхіальна прохідність суттєво погіршувалася (рисунок).Однак бісопролол у дозі 20 мг та більше спричиняє ефекти, пов'язані з блокадою ?2-адренорецепторів бронхів та гладеньких м'язів судин, відповідно виникають такі ускладнення, як бронхоспазм та погіршення периферичного кровообігу. Цікавими є результати застосування бісопрололу у хворих на ХОЗЛ та гострий інфаркт міокарда. Слід зауважити, що у таких пацієнтів може спостерігатися порушення функції зовнішнього дихання (ФЗД).Причиною цього є зниження скоротливості міокарда, внаслідок чого розвивається тканинна та респіраторна гіпоксія, порушуються загальна легенева перфузія, альвеолярна гіповентиляція, вентиляційно-перфузійні взаємини, виникає надлишкове шунтування венозної крові в легенях та затруднення дифузії кисню через альвеолокапілярну мембрану. Слід згадати ще одну особливість перебігу поєднаної патології, що пояснює та обґрунтовує призначення ?-адреноблокаторів.Загальновідомо, що АГ супроводжується дисфункцією ендотелію, яка зумовлена переважно утворенням вільних радикалів, що здатні руйнувати оксид азоту (NO) та перешкоджати його сприятливому впливу на стінку судин. Оксид азоту - це потужний вазодилатуючий фактор, що постійно виділяється з ендотелію, протидіє вазоконстрикторним агентам, агрегації та адгезії клітин крові. Дефіцит NO призводить до вазоконстрикції, посилює агрегацію тромбоцитів. Дисфункція ендотелію та пригнічення утворення NO - ключові ланки патогенезу АГ. Дисфункція ендотелію посилюється в осіб із ХОЗЛ в умовах хронічної гіпоксії, а також у хворих із поєднанням АГ та ХОЗЛ, що пов'язано з вираженим пригніченням синтезу ендогенного NO. Препаратом вибору має бути засіб із прямою NO-стимулюючою дією. Таким препаратом є ультраселективний ?1-адреноблокатор - небіволол. Слід зазначити, що навіть селективні ?1-адреноблокатори у випадку їх тривалого прийому в терапевтичних дозах здатні несприятливо впливати на дихальні шляхи, проте, зважаючи на можливу роль оксиду азоту в керуванні просвітом бронхів, дуже цінними є антигіпертензивні препарати, здатні моделювати його ендогенне вироблення. Це твердження базується на даних експериментальних робіт. Так, у кролів небіволол не мав істотного впливу на реактивність дихальних шляхів навіть на фоні тривалого його застосування, на відміну від інших ?-адреноблокаторів, таких як атенолол, піндолол, пропранолол, тому що останні не активують шлях L-аргінин/оксид азоту. Починаючи з 2000 року, ретельно вивчаються особливості застосування небівололу у хворих із ХОЗЛ та АГ. Існує багато доказів його безпечності. У здорових добровольців небіволол, на відміну від пропранололу (неселективного ?-адреноблокатора) та атенололу (класичного ?1-адреноблокатора), не конкурує з дією сальбутамолу. У наступних дослідженнях, проведених у хворих на БА, показано, що небіволол мало впливав на ФЗД. Зниження ОФВ1 на фоні прийому небівололу виявилося статистично значущим, проте середнє відносне зниження його було невеликим (-8,4%). Небіволол частково блокував бронхорозширювальний ефект сальбутамолу, однак цей ефект був аналогічний дії целіпрололу (Cazzola С. et al., 2000).За даними літератури близько 13-48,2% пацієнтів мають поєднані захворювання серцево-судинної системи та обструктивні захворювання органів дихання. Лікування цих хворих вимагає більш прискіпливої оцінки ступеня безпеки та ефективності того чи іншого препарату. Слідвраховувати можливість виникнення побічних ефектів, зокрема кашлю. Проте сьогодні лікування багатьох таких хворих неможливе без застосування ІАПФ та ?-адреноблокаторів. При застосуванні ?-адреноблокаторів слід враховувати, що, по-перше, причина погіршення бронхіальної прохідності може бути різною (загострення основного захворювання, застосування інших препаратів); по-друге, лікування цими препаратами слід розпочинати в період ремісії ХОЗЛ з мінімальної дози та поступово повільно збільшувати дозу до досягнення ?-блокуючого ефекту; слід віддавати перевагу препаратам, що мають високий ступінь кардіоселективності. Підхід до вибору адекватного антигіпертензивного препарату має бути індивідуальним, необхідно враховувати дані анамнезу, наявність обструктивних захворювань та стан ФЗД. Проте серед ІАПФ є такі препарати, що можуть застосовуватися при хронічних обструктивних захворюваннях органів дихання, оскільки кашель є симптомом, що може не змінювати параметри ФЗД.
Loading...

 
 

Цікаве