WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Кістково-гнійна інфекція: збудники та антибіотикотерапія - Реферат

Кістково-гнійна інфекція: збудники та антибіотикотерапія - Реферат

клінічного матеріалу. Тому для забезпечення відповідності антибіотикотерапії доцільним є комплексне визначення дійсного збудника остеомієліту чи артриту.
За даними літератури, різні дослідники надають перевагу різним діагностичним критеріям: лише виділенню мікроорганізма, мікроскопії клінічного матеріалу, визначенню кількісного обсіменіння тканин в осередку запалення - наявності критичного числа 105 КУО (колонієутворюючих одиниць) мікробів в 1 г матеріалу [8].
Нами дано оцінку кожного із зазначених критеріїв за результатами обстеження 727 дорослих хворих на хронічний гематогенний та післятравматичний остеомієліт, гнійні ускладнення внутрішньосуглобових переломів. Одночасно проводили вивчення інформативності різних видів клінічного матеріалу, визначивши найбільшу діагностичну цінність культурального та мікроскопічного дослідження пунктатів (гематом, абсцесів, синовіальної рідини тощо) та тканин, взятих під час операційного втручання [6].
Особливу увагу приділяли визначенню цінності для етіологічної діагностики досліджуваних захворювань серологічних реакцій - високоінформативного теста для більшості інфекцій. Використовували реакцію аглютинації сироватки хворих з виділеними аутокультурами бактерій у динаміці, реакцію пасивної гемаглютинації з стафілококовими еритроцитарними діагностикумами, визначення рівня антистрептолізину-О S. pyogenus, латексні тести на виявлення Ig G до золотистого стафілокока та стрептококів [3, 4, 6].
Встановлено, що застосування комплексної мікробіологічної та серологічної діагностики дозволяє об'єктивізувати етіологію захворювання у конкретного хворого та уточнити етіологічну значущість головних видів виділюваних мікроорганізмів у хронічних запаленнях кісток та суглобів (рис. 1).
За результатами проведених досліджень можна сформулювати критерії етіологічного діагнозу кістково-гнійної інфекції з урахуванням їх діагностичної значущості:
1. Виділення мікроорганізму, особливо у монокультурі та до антибіотикотерапії, з діагностично значущого і правильно взятого матеріалу (закриті порожнини, операційний матеріал, виділення з глибини нориці після очищення від поверхневих некротичних мас, детриту, гною).
2. Виявлення в сироватці крові хворого діагностичного рівня антитіл до імовірного збудника чи зміни титру антитіл у динаміці у 3-4 рази.
3. Мікроскопія нативного матеріалу за Грамом у порівнянні з результатом посіву.
4. Виділення бактерій в кількості > 105 КУО в 1 г тканини при повторних дослідженнях.
Доказовість етіологічного діагнозу підвищується за наявності 2-3 критеріїв одночасно.
Галузь антибіотикотерапії, зокрема кістково-гнійної інфекції, постійно розвивається на основі здобутків науки та практичного застосування препаратів [8, 9, 13, 14]. Ряд антибіотиків застосовують у травматології та ортопедії завдяки певним їх властивостям - остеотропності, біодоступності, відповідному головним збудникам спектра дії, пролонгованості, імуномодулюючим можливостям тощо.
Найчисельніша група - беталактамні антибіотики, на яких і ґрунтується сучасна терапія кістково-гнійної інфекції.З пеніцилінів особливий інтерес викликають "захищені" пеніциліни, поєднані з незворотними інгібіторами беталактамаз: амоксицилін-клавуланат, ампіцилін/сульбактам натрія, тікарцилін/клавуланат, піперацилін/тазобактам. Вони активні проти пеніциліназорезистентних бактерій, мають пролонговану дію, розширений спектр.
Табл. 2 Чутливість збудників кістково-гнійної інфекції до антибіотиків (2001, 2003 рр.)
1 > 60 % штамів
2 30-60 % штамів
3 < 30 % штамів
Другу групу беталактамів складають цефалоспорини 4-х генерацій: особливо цефазолін (І генерація), цефуроксим та цефуроксим аксетил (ІІ генерація) - найчастіше застосовуються для передопераційної профілактики та послідовної парентерально-ентеральної антибіотикотерапії; пролонгованої дії цефтріаксон та активний проти синьогнійної палички цефтазидим (фортум) - цефеми ІІІ генерації. Перспективні також цефалоспорини ІV генерації: цефепім, цефметазол, цефпіром - стійкі до беталактамаз, широкого спектра дії, останні два ефективні також проти всіх анаеробів. Завдяки цьому дані препарати можна застосовувати за тяжкого перебігу остеомієліту чи артриту для емпіричної терапії, до ідентифікації збудника.
До третьої групи беталактамів належать карбапенеми (іміпенем, меропенем) та монобактами (азтреонам). Перші мають широкий спектр дії - проти грампозитивних та грамнегативних аеробних та анаеробних мікроорганізмів. Азтреонам - з вузьким спектром дії на грамнегативні аероби, у тому числі резистентні до аміноглікозидів та цефалоспоринів.
Аміноглікозиди ІІ генерації (гентаміцин, тобраміцин) застосовують переважно за тяжких інфекцій, зумовлених стафілококами та грамнегативними бактеріями. Найбільш важливим є амікацин - напівсинтетичний препарат ІІІ генерації - активний проти мікобактерій, ентеробактерій, псевдомонад та метицилінрезистентних стафілококів, але не діє, як і всі аміноглікозиди, у кислому середовищі.
З тетрациклінів завдяки значній біодоступності та здатності накопичуватися в осередку запалення поширеним залишається використання травматологами доксицикліну.
До глікопептидів належать ванкоміцин і тейкопланін, ефективні проти грампозитивних аеробних та анаеробних бактерій, у тому числі проти пеніцилін- та метицилінрезистентних стафілококів (MRSA). Вони є препаратами вибору за тяжких інфекцій, зумовлених MRSA та ентерококами, стійкими до ампіциліну та аміноглікозидів.
Лінкозаміди (лінкоміцин, кліндаміцин) - високоефективні антибіотики проти грампозитивних аеробних та анаеробних мікробів, зокрема в лікуванні остеомієліту, септичних артритів, особливо у дітей. Мають імуномодулюючі властивості, тривало підтримують концентрацію в кістках та кістковому мозку, не діють на MRSA.
Особливе місце в антибіотикотерапії посідають сучасні фторхінолони - ципрофлоксацин, левофлоксацин та інші. Вони мають бактерицидну дію, високу активність проти грамнегативних бактерій та псевдомонад, високу біодоступність, у тому числі в кістки, та імуномодулюючі властивості. Завдяки цьому можуть застосовуватись у дорослих довго і без негативних ефектів, бо майже не впливають на анаеробну флору і не зумовлюють дисбактеріоз.
З інших антибіотиків заслуговують на увагу анзаміцини (рифампіцин) - з бактерицидною дією проти грампозитивних коків та кислотостійких мікобактерій. Діють також на MRSA. Перспективними є нові препарати анзаміцинів - напівсинтетичний рифабутин та комбінований з триметопримом рифаметоприм - активніші, ніж рифампіцин.
Зі стероїдів найвідомішим є фузидин натрія - має сильну дію проти грампозитивних коків, довгоциркулює в крові та накопичується у хрящовій та кістковій тканині, завдяки чому широко використовується для лікування гематогенного стафілококового остеомієліту.
Проти анаеробної флори та в комбінованій антибіотикотерапії широко використовують метронідазол.
Світова практика застосування антибіотиків свідчить про необхідність проведення постійного моніторингу резистентності найголовніших збудників кістково-гнійної інфекції до всіх, у тому числі найновіших, антибіотиків у межах не тільки країни, міста, а навіть лікувального закладу чи стаціонарного відділення. Такий моніторинг в Інституті проводиться протягом 20 років, а починаючи з 1999 року - з максимальним
Loading...

 
 

Цікаве