WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Застосування Диротону в комбінованій терапії у хворих на есенціальну гіпертензію з фібриляцією передсердь - Реферат

Застосування Диротону в комбінованій терапії у хворих на есенціальну гіпертензію з фібриляцією передсердь - Реферат

2). Відмічено достовірне зменшення КДО ЛШ з 127,5 ё 12,5 до 145,2 ё 9,8, КСО з 53,1 ё 1,6 до 47,6 ё 1,4 (р < 0,005) зі збільшенням ФВ ЛШ з 52,7 ё 1,1 до 68,1 ё 0,3, що може свідчити про покращення систолічної та діастолічної функцій лівого шлуночка. Покращення систолічної та діастолічної функцій було неодноразово відмічено і в інших дослідженнях [6], що на більш пізніх строках спостереження супроводжувалося зменшенням розмірів передсердь. Протягом місяця лікування Диротоном достовірно знизилися показники ММЛШ (з 179,78 ё 5,4 до 155,11 ё 4,8) та ІММЛШ (з 107,2 ё 1,9 до 89,15 ё 1,5) (р < 0,05). Такий термін нормалізації порожнин серця зумовлений не тільки зниженням або нормалізацією артеріального тиску та покращенням при цьому внутрішньосерцевої гемодинаміки, але і нормалізацією серцевого ритму, аналогічно зі зменшенням та нормалізацією розмірів серця при "аритмогенній кардіоміопатії", за якої розміри порожнин серця нормалізуються та спостерігається відновлення синусового ритму на фоні нормального артеріального тиску. Отже, комбінація антиаритміка кордарону та Диротону є оптимальною для хворих з порушенням серцевого ритму на фоні есенціальної гіпертензії. Проведення холтерівського добового моніторування одразу після відновлення синусового ритму та через 3-4 тижні прийому препарату дозволило виявити такі зміни. У більшості хворих (81 %) спостерігалося достовірне зниження ЧСС. Слід зазначити, що середньонічні та середньоденні показники ЧСС під впливом терапії Диротоном не відхилялися від нормальних показників, що свідчило про забезпечення оптимальної дози препаратів. При застосуванні даної комбінації препаратів не було виявлено порушень синусового ритму, здатних спровокувати у подальшому фібриляцію-тріпотіння передсердь (групова екстрасистолія, короткі елементи фібриляції передсердь). Даючи оцінку інтервалу ST як такого, що може відображати процеси реполяризації у міокарді, було відмічено покращення процесів реполяризації та в окремих випадках - нормалізація цих процесів, що свідчило про зменшення явищ перенавантаження та гіпертрофії ЛШ. Одним з важливих та пріоритетних завдань у лікуванні наших пацієнтів було запобігання процесів ремоделювання лівого передсердя та лівого шлуночка. Відомо, що механізм дії Диротону спрямований на покращення показників аорти та артерій еластичного типу, що сприяє поліпшенню системної гемодинаміки. Крім того, при лікуванні Диротоном знижується загальний периферичний опір судин, тому при стабілізації регуляції кровотоку в життєво важливих судинах покращується гемодинаміка і в самому міокарді, що важливо для хворих на аритмії, у яких страждають ліве передсердя та лівий шлуночок. У наших хворих відмічено достовірне зменшення розмірів лівого передсердя (з 4,4 ё 0,8 до 3,61 ё 0,1) та покращення діастолічної функції лівого шлуночка (72,5 %). Спостерігалася також регресія лівого шлуночка, що можна пояснити здатністю інгібіторів АПФ впливати на проліферацію, знижувати синтез колагену та гіпертрофію м'язових волокон міокарда, що, в свою чергу, сприяє покращенню кровообігу міокарда. За відведений термін спостереження неможливо спрогнозувати подальші зміні у міокарді таких пацієнтів, проте покращення і стабілізація стану протягом такого часу дозволяє вважати, що така антигіпертензивна та антиаритмічна терапія виявиться достатньою для покращення якості життя у даної категорії хворих. Розглядаючи в патогенезі фібриляції-тріпотіння передсердь розвиток механізмів переходу пароксизмальної форми миготливої аритмії у персистуючу та аналізуючи механізми відновлення ритму при цьому, досить велике значення приділяється електрофізіологічному та морфофункціональному ремоделюванню передсердь. У зв'язку з цим, ми вивчали електрофізіологічні та морфофункціональні показники у пацієнтів з пароксизмальною та персистуючою формами фібриляції передсердь. У групі обстежуваних хворих, які приймали Диротон та кордарон, під впливом терапії відмічено достовірне збільшення функціонального рефрактерного періоду передсердя та АВ-вузла. Ефективний рефрактерний період змінювався незначним чином, що може свідчити про оптимізацію електрофізіологічних властивостей і АВ-вузла на фоні зменшення розмірів лівого передсердя. Таким чином, Диротон, оптимізуючи морфофункціональні (розміри ЛП, КСО, КДО, ФВ) та електрофізіологічні властивості передсердя та АВ-вузла (ЕРП передсердь, ФРП), підвищує ефективність протирецидивної та антиаритмічної терапії. Слід зауважити, що обстежувані хворі мали ознаки гіперсимпатикотонічного типу та есенціальну гіпертензію. І у таких пацієнтів, напевно, антигіпертензивна дія Диротону як інгібітора АПФ опосередковано зумовлювала антиаритмічний ефект, який у поєднанні з антиаритмічним препаратом дозволяв утримувати та корегувати правильний синусовий ритм. Отже, застосування Диротону у групи пацієнтів з пароксизмальними порушеннями ритму та есенціальною гіпертензією можливе і доцільне, тому що у поєднанні з антиаритмічними препаратами дозволяє відновлювати і утримувати синусовий ритм, сприяє покращенню діастолічної і систолічної функцій ЛШ та зменшенню розмірів лівого передсердя
Висновки
1. Інгібітор АПФ Диротон у комбінації з антиаритмічними препаратами є ефективним засобом у лікуванні хворих з порушеннями ритму (пароксизмальною та персистуючою фібриляцією передсердь) та есенціальною гіпертензією, зумовлює покращення гемодинамічних показників серця, що сприяє відновленню синусового ритму (71,9 %) та утриманню його у хворих з фібриляцією передсердь та есенціальною гіпертензію.
2. Під впливом терапії Диротоном 27,5 % хворих з перейшли з dipper у групу non-dipper, що при застосуванні антиаритміка кордарону супроводжувалося припиненням нічних пароксизмів фібриляції передсердь та відсутністю порушень ритму, здатних індукувати фібриляцію передсердь (групова екстрасистолія, короткі елементи фібриляції передсердь).
3. Комбінована терапія Диротону та антиаритміка зумовлює, за даними ЧПЕКС, оптимізацію морфофункціональних (розміри ЛП, КСО, КДО, ФВ) та електрофізіологічних властивостей передсердя та АВ-вузла (ЕРП передсердь, ФРП передсердь), що сприяє підвищенню ефективності підтримуючої терапії у хворих з есенціальною гіпертензією та пароксизмальною формою миготливої аритмії.
Література
[1] Бобров В. А., Соловьян А. Н. Электрофизиологические показатели проводящей системы сердца и некоторые аспекты лечения пароксизмальных наджелудочковых тахиаритмий// Клин. медицина. - 1990. - С. 23-57.
[2] Дзяк Г. В., Правосудович С. А., Ложкин С. Л. Индуцированные нарушения ритма у пациентов с синдромами предвозбужденияжелудочков. Доклад Международного славянского Конгресса по электростимуляции и клинической электрофизиологии сердца, 1995. - С. 69-71.
[3] Беленков Ю. Н., Мареев В. Ю., Агеев Ф. Т. Ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента в лечении сердечно-сосудистых заболеваний. - М., 2001. - С. 86.
[4] Глезер М. Г. Современная тактика терапии при артериальной гипертензии/ Матер. 1-го национального конгресса кардиологов России. - М., 2002. - С. 21-28.
[5] The GUSTO investigators. An international randomized trial comparing four thrombolytic strategies for acute myocardial infarction// N. Engl. J. Med. - 1993. - V. 329. - Р. 673-682.
[6] Todd P. A., Heel R. C. Enalapril: a review of its pharmacodynamic and pharmacokinetic properties, and therapeutic use in hypertension and congestive heart failure// Drugs. - 1986. - V. 31. - Р. 198-248.
Loading...

 
 

Цікаве