WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Застосування джеофлоксу при лікуванні гострого пієлонефриту - Реферат

Застосування джеофлоксу при лікуванні гострого пієлонефриту - Реферат

динаміки.
Бактеріологічні результати визначалися шляхом порівняння даних мікробіологічних досліджень, одержаних до початку призначення джеофлоксу і після десятиденного курсу терапії. Кількісне визначення мікроорганізмів давало змогу вважати ефект лікування добрим, якщо після проведеного лікування не відбувався ріст мікробної флори або спостерігалося зниження мікробного числа до значень, менших за 1000 колонієутворюючих одиниць в 1 мл сечі. Якщо мікробне число після лікування було у межах 1000-10 000 колонієутворюючих одиниць в 1 мл сечі, то клінічний ефект вважався задовільним. Випадки зміни збудника належали до добрих або задовільних результатів, залежно від мікробного числа чинника суперінфекції. При стабільно високому або такому, що збільшилося, мікробному числі результат антибактеріальної терапії визнавався незадовільним.
Результати та їх обговорення
На першому етапі дослідження визначена in vitro антимікробна активність джеофлоксу відносно виділених збудників гострого пієлонефриту. Досліджено 102 культури бактерій, виділених у хворих, які перебували на лікуванні у клініці протягом січня-квітня 2003 року. Результати вивчення чутливості виділених культур до джеофлоксу наведені у таблиці 1.Аналіз антибіотикограм показав, що загальна кількість чутливих до джеофлоксу штамів склала 80,4 %. Препарат виявляє максимально високу ефективність щодо Staphylococcus spp. (87,5 %) та E.coli (86,1 %). За ними йдуть Proteus spp. (77,8 %) та Enterococcus faecalis (75,0 %). Проміжну чутливість до джеофлоксу виявили Enterobacter spp., Klebsiella pneumonia та Pseudomonas spp. (усі - по 66,7 %).За даними мікробіологічного обстеження 30 хворих на гострий неускладнений пієлонефрит у 22 (77,3±8,0 %) з них виділені мікробні чинники (увійшли до вищезазначеного аналізу). Спектр збудників був аналогічний, за винятком Pseudomonas spp. та Klebsiellа pneumonia. У 6 хворих (18,7±6,1 %) ідентифіковані збудники гострого пієлонефриту були резистентні до джеофлоксу in vitro (E.coli - 2 культури, Proteus spp. - 1 культура, Enterococcus faecalis - 3 культури). Незважаючи на це, антибактеріальна терапія джеофлоксом мала впевнений позитивний клінічний ефект у 4-х з них, і тому подальше лікування здійснювалося без заміни антибіотика.У таблицях 2 і 3 відтворені бактеріологічні та клінічні результати лікування.
Лікування джеофлоксом мало виражений позитивний ефект у 83,3± ±7,0 % хворих. На 3-4-у добу температура тіла знизилася до нормальної, зникли болі у поперековій ділянці. За даними контрольного мікробіологічного дослідження спостерігалася стерилізація сечі. Ультразвуковий моніторинг розмірів нирок та товщини ниркової паренхіми на 10-ту добу зафіксував позитивну динаміку з наближенням цих показників до норми. При задовільному результаті у 10,0±4,5 % хворих динаміка клініко-лабораторних показників була мінімальною і окремі симптоми захворювання, зміни лейкограми, лейкоцитурія простежувались аж до десятої доби спостереження. Спостерігалося зниження активності мікробно-запального процесу за наявності патологічних змін у загальному аналізі сечі. Відмічалася стерилізація сечі або заміна іншими умовно-патогенними штамами. При незадовільному результаті лікування (6,7±3,1 %) зберігалася субфебрильна температура тіла з підвищенням до значень фебрильної у вечірні години. Не зазначено також переконливої позитивної динаміки за лабораторними і бактеріологічними критеріями. Незадовільний результат лікування двох хворих зумовлений виникненням у штамів Proteus spp. та Enterococcus faecalis резистентності у процесі застосування джеофлоксу.
Щодо 8 хворих, проби сечі яких не дали росту умовно-патогенної мікрофлори, проведено окремий аналіз. Результати лікування цієї групи пацієнтів були віднесені до "добрих" або "задовільних". Необхідно зазначити, що у 4-х із них були ідентифіковані штами мікроорганізмів, але їх мікробне число не сягало діагностично значимого (100 000 КУО/мл). Усі вони були чутливі до джеофлоксу.І знову постає проблемне питання про віднесення збудника з низьким мікробним числом до етіологічних чинників [5]. У практиці уролога такі ситуації зустрічаються досить часто. Лікарю доводиться приймати рішення з відхиленням від сучасних стандартів клінічної мікробіології та антимікробної хіміотерапії. Отримана інформація, хоч і не зовсім достовірна, використовується для призначення етіотропної антибіотикотерапії. Клінічні результати такої тактики говорять самі за себе: ефективність лікування даної категорії хворих така сама, як і при застосуванні класичного стандартизованого підходу.
Щодо останніх 4-х хворих з від'ємним результатом мікробіологічного обстеження та вираженим позитивним клінічним ефектом від терапії джеофлоксом слід зазначити, що у наших попередніх дослідженнях у 12,6 % хворих на гострий серозний необструктивний пієлонефрит із проб сечі виділялася Mycoplasma hominis. Важливо, що остання виділялася також із тканини нирки у випадках гнійного пієлонефриту [4]. Планом даного дослідження не передбачалося застосування складних мікробіологічних методик із виявленням Mycoplasma hominis, але ми не виключаємо, що добрий клінічний ефект у цих хворих отримано саме внаслідок достатньої активності офлоксацину щодо проблемних збудників, представником яких є M.hominis.
Побічні реакції при застосуванні джеофлоксу відмічені у 4-х хворих (13,3±4,7 %) у вигляді незначної діареї та головного болю, які було куповано корекцією дієти та дробним вживанням кожної дози препарату. Тільки у одного хворого ми були вимушені перервати терапію офлоксацином уже на етапі його перорального застосування (9-та доба) і призначити кишкові пробіотики. Клінічно значущих змін лабораторних аналізів крові і сечі, пов'язаних з прийомом препарату, не відмічено.
Висновки
1. Клінічні дослідження, здійснені з використанням клінічних і бактеріологічних даних, продемонстрували ефективність та надійність джеофлоксу ("Дженом Біотек", Індія) у хворих на гострий неускладнений пієлонефрит. Антибактеріальна монотерапія джеофлоксом протягом 10 діб забезпечила добрі та задовільні результати лікування у 93,3±5,1 % пацієнтів.
2. Результати лабораторного вивчення антимікробної активності джеофлоксу свідчать про високу активність препарату щодо більшості збудників гострого пієлонефриту, особливо кишкової палички і стафілококів.
3. Застосування джеофлоксу як засобу емпіричної антибактеріальної терапіїгострого неускладненого пієлонефриту є етіологічно обґрунтованим, високоефективним і безпечним, що в поєднанні з доступною ціною забезпечує оптимальний фармакоекономічний показник лікування.
Література
[1]. Березняков И. Г. Фторхинолоны: уникальный класс антибактериальных средств// Клиническая антибиотикотерапия. - 2001. - № 4 (12). - C. 14-21.
[2]. Возіанов О. Ф., Пасєчніков С. П., Сайдакова Н. О. та ін. Оптимізація тактики ведення хворих на гострий пієлонефрит// Урологія. - 1998. - № 4. - С. 4-8.
[3]. Павлова Л. П., Сайдакова Н. О., Старцева Л. М. Основні показники урологічної допомоги в Україні за рік (відомче видання). - К., 2002.
[4]. Пасєчніков С. П., Руденко А. В., Мітченко М. В. Роль мікоплазм в етіології первинного гострого пієлонефриту// Матеріали конференції "Первинний пієлонефрит. Інтерстиціальний нефрит. Дисметаболічні нефропатії". - К., 1995. - С. 48-50.
[5]. Руденко А. В., Пасечников С. П., Митченко Н. В. Новые данные об этиологических факторах острого пиелонефрита// Мікробіологічний журнал. - 1997. - Т. 59. - № 5. - С. 34-41.
[6]. Сидоренко С. В. Фторированные хинолоны - спектр активности и клиническое значение// Клиническая антибиотикотерапия. - 2001. - № 5-6. - С. 31-36.
Loading...

 
 

Цікаве